У ці лютневі дні, сповнені сумом другої річниці кривавої розправи над активістами Євромайдану в Києві, ми вкотре схиляємо голови перед портретами Героїв Небесної Сотні, молимось їх світлій пам’яті та виголошуємо святі слова: «Герої не вмирають!». 

     Гірка правда життя: двадцять сім років тому, 15 лютого 1989 року, коли по телебаченню ми побачили на мосту через Амудар’ю танкову колону радянських військ, що назавжди покидали Афганістан після майже десятилітньої війни, ми щиро вірили, що її гіркий історичний досвід довічно буде застереженням від нових кровопролить та трагедій. На жаль, сьогодні – у переддень 27-ї річці повернення тих військ у свої радянські казарми, ми бачимо, що потенційного агресора ні кров, ні людські втрати нічому не навчили. 

     Якби минулого понеділка у вас виникла гостра необхідність здати кров на аналіз у лабораторії Галицької ЦРЛ, вам не мало б «випили крові». І пішли б ви зі своєю проблемою до інших лаборантів. Але гіркий осад образи нікуди б не дівся.

     Про будь-яке село, що розташоване у передмісті, кортить сказати з присмаком екзотики: «Воно - немов дитинчата у сумці кенгуру: там близько до тіла, а тому тепло, спокійно, а також вчасно годують». У нашому районі це перш за все стосується Залукви, до якої з Галича якихось 500 метрів.

     19 січня, як і по всій Україні, галичани вже котрий рік поспіль зібрались, щоб відзначити свято Водохреща, очистити душу і тіло у Хрещенській купелі.

Після Божественної Літургії у храмі Різдва Христового мешканці міста прийшли  на берег Дністра. Одні – щоб зануритись у крижану воду, інші – стати  свідками Йорданського дійства. Декан Галицький УГКЦ отець Ігор Броновський освятив сивочолу ріку і благословив галичан, які вирішили пірнути у січневі води Дністра.

     Вже неодноразово доводиться чути про те, що Галич, як столиця древнього князівства, не завжди відповідає вимогам історичного центру. Йдеться зокрема про автобусні зупинки в напрямках Львова та Івано-Франківська. І якщо зупинка у Львівському напрямку ще менш-більш освічується ліхтарями автозаправної станції, то ті, хто прямує з Галича до Івано-Франківська, змушені в темну пору доби очікувати на свій транспорт у суцільній темряві. Останню «розсікають» лише вогні автомобільних фар, що проїжджають повз зупинку. 

     Напередодні Нового року всі чекають дива. Вірять у казку і дорослі, і малі. 

18-літній Юлі Федорняк із с.Крилос не могло й наснитись, що зовсім скоро в неї буде житло - хоч і невеличке, але власне. 

     До редакції газети надійшов лист з Луганської області від керівництва 59 ОМПБр, в якій несе службу наш земляк Віктор Белей із с. Нові Скоморохи. Подаємо текст листа і принагідно зазначимо, що рідний брат Віктора – Богдан  теж служить в зоні бойових дій, захищаючи нашу землю від агресора. 

     Алея Героїв Небесної Сотні, що облаштовується у Галичі за ініціативи місцевих учасників Майдану, вже тішить мешканців міста першими рисами своєї величі. Сповнені романтики  та дизайнерської краси ліхтарі тягнуться до неба,  наче хочуть своїм майбутнім світлом зігріти наших земних героїв, котрі полягли за гідність Батьківщини та кожного із нас.

     4 грудня 2015 року на стадіоні ВФСТ «Колос» у м.Галичі відбулося урочисте відкриття спортивного майданчика зі штучним покриттям.