Минуло вже чимало часу, а з пам’яті не йде розмова з продавцем одного із магазинів м.Галича. Перепитавши мене, чи справді працюю в Національному заповідникові «Давній Галич» і отримавши ствердну відповідь, жінка почала. Цитую майже дослівно: « А чи були ви на Галицькому замку, чи бачили,  у якому він стані, скільки там сміття та повалених дерев, що роблять ваші співробітники, які отримують такі високі зарплати, чому не прибирають територію?..
Я спробував, було, пояснити своїй співрозмовниці, що чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять, що завдання науковців нашої установи не наводити лад на  Галицькому замку, хоча цього ми ніколи не цураємося і дуже часто прибираємо територію святині.

     В районі розроблена спеціальна програма, згідно якої здійснюються ремонти у навчальних закладах. З ініціативи голови Галицької районної державної адміністрації Григорія Івасишина цього року пощастило жителям села Сокіл, адже саме у цьому селі оновлено філію Комарівської ЗОШ, яку оновили та створили належні умови для навчання дітей.
Загалом Галицькою районною державною адміністрацією та Галицькою районною радою виділено 55 тисяч гривень, за рахунок яких повністю змінено покрівлю, вікна, оновлено зовнішній фасад будівлі. До виконання ремонтних робіт долучилися батьки учнів. Власними силами вони зробили ремонт в одному класі та відмостку навколо школи.

     В суспільстві побутує думка, що в сучасному світі все вже вивчено, все досліджено, все написано і лише щось надзвичайне може потрясти уяву перенасиченого інформацією обивателя.
Минуло півроку , як вийшла в світ та дістала розголос книга « Світ східних галлів». Її написав Теодозій Король, який десятиліття досліджував походження свого народу , назв сіл, міст, рік, урочищ та всього , що оточує кожного з нас. Автор доказав, що галичани є окремою гілкою українського народу, а його праця є першою історією давньої Галичини.

     Звісно, що зовсім не бажання принести до родини кожного з читачів “Галицького слова” чергову сенсацію, а ще напередодні 20-річного ювілею незалежності Української держави, заставило мене сісти за письмовий стіл і викласти свої наукові роздуми. Кожний свідомий член національної спільноти так само, як і кожен народ на певному і високому ступені свого розвитку, ставить собі запитання: “А звідки ж його витоки, де його найдавніша батьківщина, коли був той перший день, коли із загального людського масиву став відколюватися в самобутність український етнос?”.

     Жіноча доля – річ загадкова і непередбачувана.
Воістину правдиві слова! Вкотре в їх правдивості переконалася зовсім недавно.
На вихідних разом з чоловіком та дочкою поїхали ми до сестри в гості. Вона нас не чекала, тому зібралася іти в церкву. Ми вирішили піти на молитву разом з нею.

     Дай, Боже…

Дощу дай, Боже, тепла дай, Боже!
Плодися, земле, – Христос поможе.
Та не дай, Боже, гроз, ураганів,
Засух, розрухи, війни, вулканів.
Зерно посіяв – роди, пшениця,
Ячмінь і жито – всяка пашниця.
Доглянь уважно – пожертвуй снами –
Не заростають хай бур’янами.
Зерно дозріло – треба косити:
Будем багаті, будемо ситі!
Хліб уродило, цілюще зілля –
Будем з піснями, будуть весілля.
Будуть весілля – з’являться діти.
Як не пишатись, як не радіти.
Діти – основа міцності, слави,
А будуть діти – буде й держава.
Щоби розквітла, як цвіт калини,
В дружбі, в злагоді вся Україна!
У дружбі жити усім народам,
Хай буде воля, мир і свобода!
Щоби планета не знала крові,
Будьте щасливі, будьте здорові!
Пошли нам, Боже, щоб все збулося,
В неволі жити не довелося!

Віктор Геращенко

     Ювілей Батьківщини

Двадцята Річниця, як вільна держава,
Моя Україна, мій рід!
Стодзвонами лине просторами слава
З Карпат аж до Дону, на схід!..

     ХХ століття займає особливе місце в героїчній і водночас трагічній історії українського народу. За 40 років (1914-1954 рр.) насильницькою смертю загинуло понад 20 мільйонів українців, а сотні тисяч були запроторені у фашистські і більшовицькі концтабори, виселені з рідної землі, загнані у колгоспне кріпацтво, позбавлені рідної церкви, історії, до краю обмежені спілкуванням рідною мовою.

     Село Межигірці розкинулося поміж пагорбами над річкою Бибелкою, лівою притокою Дністра. Не виключена можливість, що село бере початок від давнього замку або монастиря, про що свідчать численні історичні джерела.
Перша письмова згадка про населений пункт датується 1431 роком. Відповідно до документу, виданого 23 лютого у польському місті Сандомирі, королем Владиславом Ягайлом у нагороду за довголітню вірну службу Янові з Конєцполя було надано кілька міст, у тому числі, як заставу за позичені 300 гривень королеві, село Межигірці.

     Сфера соціального захисту населення Галицького району бере свій початок з далекого 1944 року, коли про незалежність і суверенність України і мови не було, а про удосконалення напрямків соціальної політики й думки не виникало.
Проголошення незалежності України стало величезним поштовхом до реформування соціального захисту населення як на державному, так і на регіональних рівнях. «Конституцією України» нашу державу визначено соціальною та орієнтовано на європейський рівень життя.

     Впродовж 20-ти років незалежності України медичні працівники району докладали всіх зусиль до розв’язання основних проблем в галузі охорони здоров’я мешканців району, на виконання національних та регіональних програм, на збереження і зміцнення матеріально-технічної бази закладів, удосконалення форм надання медичної допомоги та лікувально-діагностичного процесу, впровадження нових медичних технологій та на подолання існуючих негативних тенденцій і від’ємних показників. Удосконалювалась первинна медико-санітарна допомога і, зокрема, медицина села, зміцнювалась матеріально-технічна база амбулаторій загальної практики – сімейної медицини та фельдшерсько-акушерських пунктів.