9 серпня храм Пантелеймона, що у селі Шевченкове на Виноградній горі, пошановував Святого цілителя Пантелеймона. Цьогорічні урочистості відбувалися на знак 20-річчя відвідин Галицького деканату УГКЦ главою Церкви Кардиналом Мирославом-Іваном Любачівським та 19-річчя першого, після багаторічного мовчання, Богослужіння у храмі.
На урочистості до Храму цього дня завітав правлячий Єпископ Івано-Франківської Єпархії УГКЦ Володимир Війтишин, якого хлібом-сіллю і щирим дитячим словом вітали наймолодші мешканці Шевченкового.

     – Я зараз перебуваю у декретній відпустці і є зареєстрована як фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності. Хочу знати, чи буде мені виплачуватись допомога по догляду за дитиною, якщо я буду працювати тільки півдня?
І. Б., м. Бурштин
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21. 11. 1992 року № 2811 право на виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має один із батьків дитини, усиновитель, опікун, дідусь, бабуся або інший родич, який фактично здійснює догляд за дитиною...

     В центрі невеличкого містечка, очікуючи рейсового автобуса, на лавках, що на зупинці, сидить багато людей.
Юрба голосно гомонить: хтось обговорює місцеві новини, хтось переповідає різні історії, хтось бідкається що хворіє птиця, а хтось радіє, що гарно вродила картопля, а в когось добрий урожай пшениці, у когось онуки уже закінчують школу, а в когось тільки-но ідуть в перший клас, хтось іде на службу до армії, а хтось – на навчання до інституту, хтось працює, а хтось не може знайти роботи, хтось народився, а хтось і помер…
І чого тільки тут не почуєш іще?
Життя минає у кожного по-різному, але проблеми одних добре знайомі іншим і – навпаки. Тут можна почути хорошу пораду і отримати непогану підказку, яка, можливо, колись стане в пригоді. Адже в житті, як на довгій ниві…

     Велика та героїчна історія нашого народу. Любов до рідної землі і бажання бути єдиними господарями на ній здавна були властиві галичанам. Тому в пам’яті народній навіки залишаться імена тих, хто боровся за незалежність України, хто йшов тернистим шляхом до волі, залишаючи по собі безсмертні подвиги в ім’я великої ідеї. Їх було сотні, а потім і тисячі. Вони не підкорились своїм “визволителям”, вибирали смерть або важке заслання, але не зрадили Україну. Їхнє життєве кредо – «Смерть або воля України». Багато вже мовлено про цих звитяжців, але ще не все і не про всіх. Ті, які загинули героїчною смертю, не завжди мали свідків. Багато цікавого забрали вони із собою в могилу. Вже ніколи не дізнаємося правди. Тепер, поки ще живі деякі очевидці, ми повинні все зробити для того, щоб не загубилися яскраві приклади героїзму та служіння рідному народові за волю і незалежність України.

     Горбачовська перебудова дала поштовх до створення у 1989 році в Україні опозиційної організації, яка вплинула на зростання національної свідомості українців і довела відсутність повноцінних інститутів громадянського суспільства в державі та нездатність республіканського керівництва створити ефективну структуру державного управління.
Рух поставив перед собою завдання консолідації української нації, подолання психологічного бар’єру між регіонами України. Так виникла ідея української хвилі масових заходів, в яких брали участь сотні тисяч людей з усіх куточків України. Люди пізнавали історичну правду, яку протягом десятиріч перекручувала радянська пропаганда. Дуже швидко народ відкинув пропагандистське сміття, взяв у руки національні символи і поніс їх по всій Україні.
Ми сьогодні продовжуємо вести рубрику, присвячену 20-річчю незалежності нашої держави. Спогади торкнуться з’яви на суспільному обрії України і, зокрема, в Галицькому районі Народного Руху як чисто українського феномену та участі його представників у всеукраїнських акціях.

     24 липня цього року в смт.Букачівці Рогатинського району відбулося вшанування пам’яті Івана Константиновича Зобківа, колишнього директора Бурштинської музичної школи і першого диригента чоловічої хорової капели «Гомін» (відтак «Дзвін»). Минає в серпні 20 років від дня його смерті, а колектив Бурштинської музичної школи, учасники хорової капели «Дзвін», громадськість Бурштина його і досі пам’ятають як талановитого музиканта, диригента і великого патріота України, коли у 1989 році з ініціативи Народного Руху України була створена чоловіча хорова капела «Гомін» (Дзвін), Іван Константинович Зобків без жодних коливань погодився стати її диригентом.

     Наприкінці кожного місяця в Картинній галереї Національного заповідника «Давній Галич» відбувається відкриття нової мистецької виставки. І вкотре галичани мають змогу доторкнутись до прекрасного. 25 липня було розгорнуто виставку живопису під назвою «Камо грядеши» молодого художника зі Львова Олександра Іволги. Як зауважив генеральний директор Національного заповідника «Давній Галич» Олександр Береговський, щомісяця нам випадає щаслива нагода відкривати для себе нове ім’я. І, можливо, в майбутньому ми будемо пишатись, що саме в нашому місті демонструвались твори того чи іншого художника.

     У неділю, 17 липня, у селі   Бринь відбулося свято села, на якому завклубом О.Пашкевич провела творчий звіт перед населенням, присвячений 20-ій річниці незалежності України. До уваги глядачів було представлено святкове дійство «Україна у нас одна».
Завідувач бібліотекою О.Мисів оформила книжкову виставку «Світе тихий, краю милий, моя Україно». Ведучі Галина Самочко та Тетяна Сива розказали легенду про походження назви нашої держави. Стилізований образ України зіграла Семанишин, розповіла про тернистий шлях до волі і попросила присутніх не розчаровуватись у сьогоднішніх негараздах.
Глядачів зачарували пісні «Україна», «Перепілочка», «Вільний птах», «Рідний край» у виконанні Вікторії Пашкевич та «Гімн любові», «Пісня про Андрійка», які подарувала глядячам  Сюзанна Том’юк. Читці В.Іванів, Л. Маціборський, диктор Богдан Пашкевич своїм виразним читанням скрасили концертну програму.

     Пилип повернувся з інституту додому. Недбало кинув сумку в прихожій. Поквапливо роздягнувся, кинув коротке «Привіт» матері, що поралася на кухні. Знову зачинився у своїй кімнаті. Віра Петрівна зрозуміла, що із сином коїться щось неладне. Останнім часом став якийсь сам не свій. Ходить понурий, мовчить, на запитання відповідає неохоче. Іноді взагалі відмовчується. Може, проблеми з навчанням або ж з Настею посварився. Та хіба розкаже? Серце матері крається, а на очі навертаються сльози, коли бачить вона, що синові погано. Адже він у неї один-однісінький. Більше нікого. Була ще мати... Минуло півроку, як схоронили. Виховувала хлопця сама, тому й так особливо боляче переживала його невдачі.

     Українські електростанції модернізують і переводять на технологію спалювання вугілля. Цей твердий вид палива в нинішніх умовах економічно вигідніший, ніж газ і мазут, стверджують фахівці. Бурштинська ТЕС – не виняток, бо завдяки такій економії тут вдається щороку за власний кошт здійснювати ремонти та різними способами вдосконалювати виробництво.