Свого часу у газеті «Галицьке слово» вже розповідалося про працю у Феодосії на посадах директора школи та завідувача відділом освіти міськвиконкому Чаграка В.О., який з ярликом «бандерівця-западенця» переміг на перших демократичних виборах до міської ради, був серед засновників та першим головою місцевого осередку товариства «Просвіта» ВУТ імені Тараса Шевченка. За його сприяння  у місті було відкрито дві українські школи, вперше на рівні місцевої влади   урочисто відзначено 180-річчя від дня народження Тараса Шевченка, а в російськомовних школах чимало учнів залучено до вивчення української мови.Нещодавно наш земляк повернувся із поїздки до анексованого Криму. Розмову  з Володимиром Омеляновичем записав Мар’ян Грінер, член НСЖУ, просвітянин.

     Минулого тижня в зону АТО доставлено понад 10 тонн допомоги, зібраної громадськістю Галицького, Рогатинського, Тлумацького та Тисменицького районів. Це маскувальні сіті, генератори, взуття,одяг, спальні мішки, продукти харчування, питна вода, засоби гігієни тощо. Збір та доставку вантажу було організовано членами Івано-Франківської обласної організації Всеукраїнської спілки ветеранів Афганістану. У складі супроводу також були галичани – Михайло Вітовський та Генадій Гущук.

     Хрещення Господнє — третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке в народі має назву Йордан або Водохреща. Православні та греко-католики  відзначають його 19 січня.Незважаючи на рясний дощ, того дня у Галичі на р.Дністер був справжній  ажіотаж. Після Богослужіння у церкві Різдва Христового містяни процесійно рушили до річки, де відбувалося освячення води. Декан Галицького деканату УГКЦ о.Ігор Броновський та сотрудник церкви о.Володимир Кузюк здійснили обряд освячення, зануривши у Дністрові хвилі хрест.

     Вчора, у День соборності, галичани вийшли на автомобільний міст через р.Дністер. Вони утворили тут своєрідний ланцюг єднання від одного берега річки до іншого, щоб у такий спосіб продемонструвати своє прагнення жити у мирній єдиній державі, яку б не роз’єднували  ані мовні, ані політичні бар’єри. 

     Нещодавно,  коли я перечитував біографію Дмитра Вітовського, мою увагу привернув один факт. Виявляється, що не останню роль у житті майбутнього міністра ЗУНР відіграв отець Наркіз Янкевич, парох с. Межигірці, який працював і в с.Медуха. Постать цього священика мене зацікавила,бо, здається, один із його родичів – о. Петро Янкевич -  виконував своє душпастирювання і  в моєму рідному селі Сільці,будучи парохом Ганнусівки.  До збору інформації про цю родину було залучено власні, архівні та інтернетні ресурси. І ось, що із цього вийшло.

     У 30–40-х рр. XIX століття центром національного життя на західноукраїнських землях, що перебували в складі Австрійської імперії, став Львів. Тут створюється і починає діяти громадсько-культурне об`єднання «Руська трійця». Його засновниками були Маркіян Шашкевич (1811–1843), Іван Вагилевич (1811–1866) та Яків Головацький (1814–1888) – у той час студенти Львівського університету і вихованці католицької духовної семінарії.

     У Комарові, як і в багатьох інших селах Галичини, майже нема жодної родини, яка б не була причетною до визвольних змагань 40-50-х рр. ХХ ст. Керівниками і організаторами благородної боротьби за волю України були місцеві провідники Василь Ворона («Ігор») і Семен Кузь («Залізняк»).Сім десятиліть відділяють нас від подій, які відбулися 14 січня 1945 р. Того дня загинули вісім повстанців у краївці, яку зненацька оточили червонопогонники. Тож давайте зазирнемо в ті січневі дні, відкриємо ще одну сторінку нашої історії, усвідомимо суть трагедії, бо герої не вмирають.

     22 січня Україна відзначатиме 96 річницю Акту Злуки Західно-Української Народної Республіки і Української Народної Республіки. Ідея єдності, соборності українців, виплекана століттями поневірянь, колоніального гноблення міцніла і поглиблювалася в роки національно-визвольних змагань, набувала особливої ваги і значення в періоди активного державотворення. Усвідомлення своєї окремішності, самостійності визрівало в українців ще за часів Київської Русі, Галицько–Волинської держави.

     Постать митрополита Андрея Шептицького  - це постать велетня в українській історії, подвижника об’єднання церков, мецената вітчизняної культури, покровителя шкільництва, духовного провідника народу. Своєю багатогранною й невсипущою працею Андрей Шептицький  робив для співвітчизників те, чого не міг зробити ніхто інший: підіймав українців до рівня зрілості  й гідності бути самостійним державним народом. 

     У Святвечір кожного з нас обіймає особлива духовна радість. Саме 6 січня було організовано Святу вечерю в стаціонарному відділенні територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян в смт Більшівці за участю отця-мітрата Василія Завірача, працівників стаціонарного відділення.