Постать митрополита Андрея Шептицького  - це постать велетня в українській історії, подвижника об’єднання церков, мецената вітчизняної культури, покровителя шкільництва, духовного провідника народу. Своєю багатогранною й невсипущою працею Андрей Шептицький  робив для співвітчизників те, чого не міг зробити ніхто інший: підіймав українців до рівня зрілості  й гідності бути самостійним державним народом. 

     У Святвечір кожного з нас обіймає особлива духовна радість. Саме 6 січня було організовано Святу вечерю в стаціонарному відділенні територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян в смт Більшівці за участю отця-мітрата Василія Завірача, працівників стаціонарного відділення.

     25 грудня 2014 р. у виставковій залі Національного заповідника «Давній Галич» розгорнулася виставка, яка представляє мистецький доробок студентів Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету імені В. Стефаника. Вона присвячена пошануванню світлої пам’яті завідувача кафедри образотворчого мистецтва університету, заслуженого художника України, професора, доктора мистецтвознавства Михайла Фіголя (1927 – 1999 рр.).

     Основне завдання Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності - матеріальне забезпечення застрахованих осіб, які тимчасово втратили працездатність, і надання їм таких видів допомоги: з тимчасової непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною); по вагітності та пологах; на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві); забезпечення оздоровчих заходів (оплата путівок на санаторно-курортне лікування застрахованим особам та членам їх сімей, часткове фінансування санаторію-профілакторію ПАТ «Західенерго» Бурштинської ТЕС, утримання дитячо-юнацьких спортивних шкіл, дитячого табору «Сокіл» і позашкільне обслуговування).

     На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 815-р “Про затвердження плану заходів з проведення у 2014 році Всеукраїнського тижня права”, розпорядження Галицької районної державної адміністрації «Про проведення в районі тижня права» Галицьким районним управлінням юстиції спільно з іншими державними установами та навчальними закладами району в період з 8 по 12 грудня проведено правоосвітні заходи з нагоди відзначення Дня прав людини. 

     Офіційно це свято з’явилося в 1954 році завдяки відповідному рішенню Генеральної Асамблеї ООН, яка звернула увагу всього людства на необхідність досягнення взаєморозуміння з дітьми та забезпечення благополучних умов для їх життя.Свято також відзначається в день, коли Організація Об’єднаних Націй прийняла Декларацію прав дитини. Це відбулося в 1959 році. Крім того, 20 листопада 1989 року була підписана Міжнародна конвенція про права дитини.

     13 грудня 2014 року в спортивній залі Задністрянської ЗОШ І-ІІІ ступенів проведено другий етап особистої першості з баскетболу, волейболу, футболу серед педагогічних та керівних працівників загальноосвітніх навчальних закладів району. Спортивно-військовий захід приурочений річниці Революції Гідності.

     Ставлення до Росії в Галичині завжди було особливим. Здебільшого галичани розуміли, що будь-які стосунки із тією далекою країною  можуть бути фрагментарними і приреченими. Особливо  це яскраво проявилося в довоєнний та післявоєнний період ХХ століття, коли наші земляки зазнали тотального винищення за свої патріотичні переконання.  Росіяни,  в свою чергу, навпаки, з постійними імперськими амбіціями всюди хотіли запустити «щупальця»  свого спрута, щоб поневолити завойовані землі. Протистояння не минуло й донині. Це, до речі, добре розуміють у сусідній країні, де грозяться захопити чи не усю Україну, окрім Галичини. З гіркого досвіду повстанської боротьби  вони знають, що завзяті і затяті галичани не зупиняться ні перед чим.Звичайно, галичани  як український субетнос  в своїй загальній масі  також є неоднорідним. Такий стан речей - наслідок постійних асиміляційних процесів, адже чи не в кожній галицькій родині були представники різних етносів. Так було і в минулому. І все ж заради історичної справедливості зазначимо, що кількість людей з числа галичан, які здатні були перейти служити іншій, зокрема, російській культурі, була мінімальною. Зрештою, ми спробували цю ситуацію прояснити. Ті, на кому ми зупинили свій погляд, і стали об’єктом нашої  біографічної довідки. В основному,  це були люди, які в ХІХ столітті яскраво виражено підтримували ідеї москвофільства. Осуджувати їх ми не будемо, оскільки це був їхній свідомий вибір. А ось, що заставило їх його зробити? Це вже окреме питання. 

     Маленьке село Садки, яке підпорядковане Кінчаківській сільській раді, розташоване за 34 км від Галича. У давнину це поселення було присілком Старих Кінчак. Саме жителі цього села і заселили мальовничі землі з родючими ґрунтами та багатими лісами, що розкинулись недалеко. Невідомо, коли у селі поширилося прізвище Тарнавський. Із короткої історичної довідки про це село, поміщеної у книзі «Міста і села Галицького району» за редакцією Петра Арсенича (Івано-Франківськ, 2001р.), дізнаємося про те, що багато садківчан взяло участь у національно-визвольній боротьбі.  Серед них був і сотенний УПА Михайло Тарнавський на псевдо «Гроза».

     Відразу ж після війни, з приходом на наші терени радянських військ, Бурштину було повернуто статус районного центру, а це вимагало притоку відповідних кадрів. І такі кадри, такий персонал, в кінці липня на початку серпня 1944 року в нашій окрузі появилися. Це були люди, які не мали належної освіти і відповідного досвіду партійно-державної роботи, але саме вони повинні були налагодити роботу промисловості та сільського господарства і не допустити розгортання партизанського руху.