«Україна здавнаславиться своїм хлібом, але якісного кінематографу в неї досі немає». Так вважало чимало українців, а ті, які з різних обставин проґавили показ нового фільму Олеся Саніна, досі вірять у стереотипи. Отож присвячую цю рецензію усім розчарованим завчасу, упевнено стверджуючи: Україна здатна створити якісне потужне кіно!

     Дослідник українського повстанського руху 1930-50-х років Геннадій Бурнашов із Івано-Франківська в своїй книжці “У бій, за волю!” наводить дещо цікаві факти і свідчення, що зайвий раз завдають руйнівного удару по виплеканих совєцькою владою стереотипах і міфах щодо “бандеровщини”. Одним з таких дурисвітських міфів совєтщини є твердження про “співпрацю” Української Повстанської Армії (бандерівського проводу) з німцями щодо знищення жидівського населення Західної України, про вбивства та знущання оунівців над євреями під час усієї діяльності повстанських відділів у ті бойові часи.

     Як відшукати саме той професійний шлях у своєму житті,  який допоможе розкрити особистий потенціал, зайняти гідне місце на ринку праці, досягнути вершин професійної майстерності та кар’єрного зростання? Це питання починає турбувати юнаків та дівчат, коли приходить час вирішувати важливе та відповідальне завдання  – обирати майбутню професію. 

     У Народному домі міста Галича відбулися урочистості з нагоди традиційної посвяти першокласників Галицької гімназії в гімназисти. Директор навчального закладу Володимира Тихонь під щирі оплески учнів, вчителів, батьків та гостей запросила до зали винуватців сьогоднішнього свята – 32 першокласників. Благословив захід духовний наставник гімназистів о.Володимир Кузюк. 

     27 листопада 2014 року минуло 15 років, як відійшов у інший світ палкий патріот і вірний син України, людина світлої душі та великого серця, голова Івано-Франківської обласної філії Української Гельсінської Спілки, яка згодом перетворилася в Українську Республіканську Партію, Петро Степанович Марусик. Невблаганно спливають роки, а з ними притупляється і людська пам’ять. Але я і досі чую його голос, бачу його усміхнене обличчя, відчуваю його присутність на всіх важливих дійствах, які відбуваються в нашому Бурштині. 

     Як довго ця війна тривала.

     Ні, не забути нам її!

     І постріл в спину з-за дувала,

     І в горах сутички, бої…

     І на граніті сірім дати,

     Над трунами слова промов…

     Ми довго будем пам’ятати 

     І вам забути не дамо.

     Це слова про війну в Афганістані, яка «чорним тюльпаном» пролетіла і над рідним Галицьким  краєм, невимовним болем  торкнулась  не однієї материнської душі, принесла самотність стареньким батькам, посіяла  у їхніх серцях пекучий біль і нестерпні спомини. Галичанам, полеглим і живим, які пройшли через пекло війни в Афганістані впродовж 1979-1989 років, 25-ій річниці виведення військ з Афганістану та 20-річчю створення Галицької районної організації Української Спілки ветеранів Афганістану присвячена книга «Відлуння чужих гір», презентація якої відбулась 28 листопада  в Народному домі м. Галича.

     Вкотре Галицька школа I-III ступенів №1 відчинила двері не тільки перед учнями, вчителями та батьками, але й перед тими, хто давно покинув «Альма-матер». 29 листопада до стін рідної школи завітали усі ті, кому вона небайдужа, – учні, вчителі, батьки, численні гості. 

     Із вчорашнього дня в області розпочалися громадські слухання щодо визначення кандидатур на посади голів районних державних адміністрацій. Першим «тримав удар» Коломийський район. Там на посаду голови РДА претендували троє кандидатів. Діючий голова документів на розгляд громади не подавав. Однак, як повідомляє інтернет-видання Курс, коломийській громаді не дали проголосувати за кандидатуру на посаду голови районної державної адміністрації.

     Дані рядки з «Маршу молодих козаків», які виспівують юнаки  та юнки Бурштинської ЗОШ І-ІІІ ст. №З на шкільних урочистостях, козацьких забавах, усвідомлюючи, що вони є гідними продовжувачами своїх славних предків та взірцями для найменших членів (козачат) коша імені Петра Сагайдачного.

     Ще рік тому ми жили в іншій країні, по-іншому мислили,  планували сімейний бюджет та виховували наших дітей. Тепер ми стрімко шукаємо відповіді на багато питань, зі складністю звикаємо до страшних думок, але все ж намагаємось загартовувати в собі оптимістичний настрій та  позитивні думки.А наші діти змушені самостійно переосмислювати і розуміти всю ситуацію, яка зараз відбувається навколо них.