14 серпня кожен охочий мав нагоду стати учасником Галицької духовної академії, приуроченої святкуванню 1025-ліття Хрещення Русі та Року Віри. Вранці у Народному домі відбулося відкриття фотовиставки «Храми землі Галицької», у формуванні якої взяли участь працівники закладів культури району. Експозиція поділена концептуально і складається з розділів: «Сучасні церкви», «Храми, побудовані за період незалежності України», «Зруйновані святині».

     «Коли у порожнечу летять роки, треба щось робити, аби зупинити негативний процес…». Цей вислів Івано-франківського художника Леона Кондрачука став епіграфом його персональної виставки «Ключ до почуттів», яку сьомого серпня було презентовано в Картинній галереї Національного заповідника «Давній Галич».

     Легенда оповідає, що в добу Середньовіччя під час одного із завойовницьких набігів жителі села заховалися. Залишився один дідусь. Вороги спитали його: «Де мешканці?» Тоді ж село стало називатися Демашканцями, а згодом – Демешківці. Село красиве, компактне, а головне, що проживають у ньому талановиті люди.

     Якось вчителька відвела наш клас у кінотеатр, де транслювали науково-популярні фільми. 20-хвилинний ролик вразив мене тим, що шестеро відважних норвежців на бальсовому плоту „Кон-Тікі” перепливли Тихий океан. Капітан Тур Хейєрдал став моїм улюбленим письменником, а його книги „Подорож на „Кон-Тікі” і „Таємниця острова Пасхи” стали настільними й перечитувалися десятки разів. Не гадалося тоді, що мине чимало часу, і я зможу наяву побачити той бальсовий пліт, речі, якими користувалися мореплавці, археологічні знахідки.

     Одним із стратегічних напрямків розвитку ПАТ «Івано-Франківськцемент» є постійна модернізація та переоснащення виробництва за рахунок впровадження новітніх енергозберігаючих та природоохоронних технологій. Розуміючи, що подальший розвиток неможливий без радикальних змін, ще в 1998 році на ПАТ «Івано-Франківськцемент» було прийнято рішення розпочати роботу над впровадженням технології виробництва цементу так званим «сухим» способом.

     У Крилосі відбулася ІІ Всеукраїнська Патріарша проща
до Галицької Чудотворної ікони Матері Божої

     «Просіть – і буде вам дано, шукайте – і знайдете, стукайте – і відчинять вам». Ці рядки із Євангелія від святого Матвія достеменно пояснюють, чому тисячі вірян традиційно збираються в одному із галицьких сіл на початку серпня. Кожен із них шукає свій шлях до Бога. Проща приурочена до відзначення 1025-ліття Хрещення Русі та є одним із ключових заходів, проведених Греко-Католицькою Церквою з цієї нагоди.

     Уже не вперше Галицький районний центр зайнятості проводить виїзні акції «Служба зайнятості  – жителям села» з метою інформування сільського населення про напрямки роботи державної служби зайнятості, стан регіонального ринку праці, права та можливості громадян.

     На Прикарпатті активно впроваджується державна програма «Власний дім». З результатами її реалізації ознайомились представники місцевих ЗМІ.
31 липня відбувся ознайомчий тур для журналістів в Богородчанський район, де мас-медіа оглянули 4 будинки, які побудовані за кошти програми.
Про впровадження програми «Власний дім» представникам ЗМІ розповів заступник голови Івано-Франківської ОДА Руслан Гусак.

     Впродовж багатьох століть давній Галич був важливим релігійним центром регіону. Ми не говоримо за той період, коли це місто було центром Галицької держави. Тоді це було природно і закономірно. Ми говоримо про часи забуття, коли володарі різних країн хотіли поставити на Галичі «хрест», а він воскресав, мов фенікс,  і знову на куполах його церков піднімалися золоті хрести такої непідкупної і сильної віри галичан. Галич, а точніше теперішнє село Крилос, де він  стояв у Х-ХІV століттях, має надзвичайну ауру, яка по-своєму впливає на людей і притягує до себе. І це має своє пояснення. Адже коли ще Галич був столицею, кожен краянин хотів побачити це диво-місто, і  якщо не часто, то навідувався до нього раз або два за життя.

     Серед передових учителів краю початку XX століття, які сіяли зерна просвітницької науки, значне місце займає постать Іванни Омелянівни Блажкевич, дочки учителя Омеляна Бородієвича.
Розкрити розмаїття творчого доробку Іванни Омелянівни можна вже сьогодні, бо знято арешт на її творчість до 50-х років.
Та твори її жили в пам’яті народній, передавались з уст в уста. Це, напевно, найбільше щастя митця, коли твоя муза, твоя щира душа плекається народом упродовж десятиріч. Щирий, сильний голос вірної дочки народу визнаний офіційно лише в 1963 році, коли її було прийнято до Спілки письменників України.