Складний шлях до вершин досконалості. Та й чи існує досконалість узагалі?.. Тільки той, хто не здатний перевершити сьогодні вчорашній день, скаже, що досконалість існує і що саме він став досконалим.
Проте таке бачення даної проблеми не вписується в рамки світобачення Михайла Качанського, випускника Галицької гімназії, юного митця землі Галицької, уродженця села Маріямпіль. Він тому й творить, що вміє сьогодні побачити не так, як інші, а завтра вже заперечити власне бачення, перекреслити його, викреслити, не дати права на існування, щоб народити нові сплетіння слів та колориту.
Він  – дитина ХХІ століття: захоплюється новими досягненнями науки, техніки, любить історію, сміливо вступає в дискусію на політичні теми, але це не заважає йому творити, він не перевчився бачити прекрасне, вміє відрізнити добро від зла, прекрасне від потворного.
Кожного разу, читаючи вірші Михайла Качанського, переконуєшся у нестандартності його поглядів на сучасний світ. Сімнадцятирічний юнак не зовсім вписується в стереотип нинішньої молоді, хоча й таке слово, як «стереотип», не варто застосовувати, коли мова заходить про особистість, а ще до того ж юну, яка знаходиться на формуючій стадії. Михайло не завуальовує свої думки, вони в нього чисті, прозорі, з різкими викрутасами, що не завжди вписуються в розміреність щоденного буття.
Не завжди все було гаразд, проте він постійно відчував потребу у вдосконаленні: у виборі орфограм, пунктограм; у поєднанні лексем у метафоричні фрази. І читав... Усе, що вабило й не зовсім...Порівнював, оцінював, приміряв, захоплювався, вчився робити висновки і мати власну думку. І це дало вагомий поштовх – і, як результат, перші публікації в районній газеті «Галицьке слово», в газеті « Нова зоря», в альманасі «Первоцвіти», у журналі «Дніпро», у гімназійній збірці «Перші універсали» і в першій власній «Правда – вона там!..»
Автору випало жити у кризовий період у державі. Його вірші – віддзеркалення подій, що відбуваються довкола, ставлення до тих чи інших явищ, ситуацій, проблем. Поета хвилює, що люди віддають перевагу матеріальному, а не духовному, не вміють дарувати, жертвувати, давати безкоштовно...


Про Дмитра Гавриляка, учня 6 класу Галицької гімназії, можна уже сміливо сказати:    юний художник
Без сумніву, у його доробку багатство випробуваних технік, рисувальних матеріалів, наполегливість у роботі  – все те, що формує мистецькі здібності.
Хлопець малює з дитинства. З раннього віку пробував “творити” красу, розмальовуючи олівцями та фломастерами все, що потрапляло під руку. Тоді під олівець підлаштовував все, що його оточувало: квіти, вазони, курчата, півні, собаки,кролики.
Особливо цікаво було «малювати сюжети» казок та оповідань, фантастичні замки та героїв, які там жили. Пізніше з-під пензля хлопця почали виростати просто неймовірно красиві будинки, палаци і цілі мегаполіси.
У середніх класах Дмитро усвідомив, що потребує додаткових знань, а їх могла дати Мала академія народних ремесел. Опинившись у справжньому мистецькому середовищі, почав творити ті картини, якими зараз гордиться. Копії робіт відомих художників, намальовані Дмитром, вражають свіжістю і витонченістю передачі настрою.
Юний художник ще шукає себе в техніках та стилях. З одного боку, йому подобається реалізм, а з іншого  – фентезі. А сам процес творення для нього  – це відпочинок і насолода.
Щодо улюблених кольорів, то йому найбільше імпонують контрасти, проте залюбки працює з різними тонами, оскільки вважає, що головне для художника  – вміння їх вдало поєднати.У кожну картину Дмитро вкладає частинку власної душі, тому прагне, щоб усі його твори передавали конкретну суть, аби люди, які споглядатимуть їх, бачили там не лише розмаїття кольорів і штрихи пензля, пера чи олівця, а й певний зміст.
Уже кілька років поспіль Дмитро є учасником та переможцем багатьох творчих конкурсів районного, обласного і навіть всеукраїнського рівнів. Найбільшими перемогами вважає обласний конкурс малюнків «Україна, в якій я хочу жити» (2012 р.), де здобув І місце на обласному етапі; обласний гуманітарний конкурс УМАКО «Сузір’я» , «Космічні фантазії» (2012 р), де здобув II місце. Та найвагомішим для Дмитра став II Всеукраїнський конкурс «Діти у роки війни» (2013 р.), на якому робота Дмитра як фіналіста відзначена дипломом. Участь у цьому конкурсі принесла юному художнику високе визнання на всеукраїнському рівні.
Окрім цього, Дмитро прекрасно володіє англійською мовою, віртуозно розв’язує задачі та доводить теореми з математики, успішно долає вершини фізики, хімії, географії, української мови. У цьому році Дмитро здобув перемогу у II етапі Всеукраїнських учнівських олімпіад із семи предметів та два призових місця виборов у III етапі.

Росте Валентна Бойко у мистецькій сім’ї, де мама, бабуся і прабабця своїми руками творили довкола себе світ прекрасного і щедро дарували його людям. Чисте біле полотно манило дівчину своєю невиказаною таїною, а кольорові нитки, мов спалахи веселкової дуги, чарували ясними барвами, музикою нерозгаданих почуттів. Валя любила дивитись, як мама вишиває квіти. Червона нитка до зеленої, жовтої... Так гарно виходить. Чорнобривці, айстри, волошки, барвінок...
— Мамо, дай мені голку, полотно і нитки. Я теж хочу вишивати, – якось попросила Валя.
Взялася за голку в шість літ і поволеньки повела оповідь про дитячий світ казки, про радість сонячного дня і ніжність маминих рук. Спочатку вишивала серветочки, сорочечки для ляльок.
Такій завзятості можна тільки дивуватися. З її рук виходять чудові рушники, скатертини, панно. Вишиття зробило її не по-дитячому серйозною й спостережливою.
Валя не приховує, що спершу до крові колола пальці, нитки плуталися, голка не слухалася... А тепер на полотні чіткий бездоганний малюнок.
Вона вишиває не тільки нитками, але й чаклує бісером уже близько двох років.
Юна майстриня хоче вділити всім, хто споглядає її вишиття, часточку добра, щастя, сонячної радості, щоб світили вони кожному на життєвій дорозі.
Дівчина каже, що любить творити й творитиме надалі: «Життя без вишиття я не бачу і не уявляю». А ще в її житті є багато любові, оптимізму й філософії. «Прокидаюсь вранці  – переді мною моя сім’я: усміхнена бабуся, ласкава мама, заклопотаний татусь, милий братик. Як гарно починається день!
Валентина  добре вчиться в Бурштипській ЗОШ І-ІІІ ступенів №3, гарно співає, бере активну участь у громадському житті школи і позашкільного закладу, відвідує гурток вишивання.
Гарний смак, відчуття кольору, охайність та акуратність, які властиві дівчині, допомагають перетворити кожну її роботу на справжній витвір мистецтва.
Валя – комунікабельна дівчинка. У неї багато друзів.
Юна вишивальниця є незмінною учасницею і переможницею різноманітних конкурсів, виставок, де презентується мистецтво вишивання.
Кожна людина приходить у світ з певною місією, проте не кожен здатен повністю реалізувати цей щедрий дарунок долі. Творчість  – це талант, помножений на плідну працю.
Творча людина — наче той колос, що, налившись силою землі й сонця, дарує людям хліб.
У Бурштинській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №3 дарує радість учителям учениця 6 класу Світлана Кліщ. Дівчина-перлина, дівчина-весна... Ніжна, делікатна, артистична. Особлива скромність вирізняє її з-поміж ровесників.
Вона посіла перше місце у ІІІ етапі Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика. Любов до рідного слова зародилася у Світланчиному серці ще з дитинства. Поезія, на її думку, частинка її душі. А як же без неї? Вважає, що глибокі почуття роблять людину прекрасною, доброю, милосердною. Цікава, хоче все пізнати. Вона сприймає життя, як дарунок Всевишнього, і вже з дитинства намагається цінувати кожну мить, продумувати кожен свій крок. Рідне слово, мов свята вода, живить її душу й серце.


Дмитро Духович – випускник Комарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів 2013 року. Талановитий від природи, здібний і працьовитий хлопець. Йому властива вимогливість до своїх здобутків.
Дмитро – дитина обдарована, має в серці любов і ніжність, які ведуть його до поставленої мети. Хлопець ерудований, особливу увагу приділяє вивченню предметів природничо-математичного циклу. Юнак вірить у себе, вміє керувати своїми бажаннями, старається пізнавати і відкривати щось нове і цікаве. З 6 класу – активний учасник районних і обласних олімпіад. Переможець ІІІ етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад з біології та екології 2010-2013 років.
Дмитро має чудову пам’ять, є віртуозом з комп’ютерних технологій, активний учасник різноманітних конкурсів. Шкільна команда «Полум’яні соколи», де капітаном був Дмитро, стала переможцем обласного етапу 19-го Всеукраїнського фестивалю дружин юних пожежників і представлятиме Прикарпаття на Всеукраїнському рівні.
Дмитро надзвичайно комунікабельний, наділений задатками лідера, впевнено йде до нових звершень і мріє досягти високих вершин, щоб ним гордились батьки, рідні і друзі.
Хлопець мріє займатись науковою діяльністю, яка б приносила користь людям і державі.
Він вважає, що майбутнє нашої України  – у талановитих дітях.

Ця дівчинка  – взірець, на який слід рівнятися. Не кожен дорослий може похвалитися такими здобутками. Таку кількість нагород і подяк можна отримати тільки за сумлінну працю. Адже Христинка Шпирко вже з першого класу відзначалася своїм розумом і брала активну участь у всіх шкільних олімпіадах з різних предметів,посідала призові місця.
Але, мабуть, досить згадати здобутки учениці протягом цього навчального року,щоб з впевненістю сказати: «Нею гордиться школа!». Це і нагорода за зайняте перше місце у II етапі Всеукраїнських учнівських олімпіад з історії, біології та хімії, друге місце з географії та Всеукраїнському конкурсі з української мови імені
П. Яцика, третє місце в III етапі з історії. І це ще не ввесь перелік досягнень учениці.
Попри високі здобутки у навчанні Христинка бере активну участь у житті школи. Адже жоден конкурс, виступ не обходиться без її допомоги. Вона співає у шкільному хорі, ансамблі, грає на фортепіано, бере участь в конкурсах обласного рівня. Здається, немає нічого такого, чого б не змогла зробити ця дитина. А для цього потрібно витратити багато часу. Бо тільки наполегливою працею можна досягти високих результатів.