на сайті  
   
 
Неділя, 18 квітня 2021 року
 






Ваша думка
З якими правовими питаннями у Вас найчастіше виникають труднощі?
оформлення спадщини
оформлення права власності
оренда земельної ділянки
розлучення
позбавлення батьківських прав
оскарження рішень чи бездіяльності органів державної влади
оформлення субсидії
виплата аліментів
виправлення описки в документах
Інше:

        

Переглянути результати

 

Рекомендуємо
 

Загрузка...






Архів газети "Галицьке слово"

2020 рік


2019 рік


2018 рік


2017 рік


2016 рік


2015 рік


2014 рік


2013 рік


2012 рік


2011 рік


2010 рік



Врятоване кохання
12.08.2011 | 12:03 | Переглядів: 2111
Рейтинг

     Врятоване коханняГолосно продзвенів будильник. Іра неохоче висунула руку із-під ковдри, щоб його вимкнути.
      Лінь. Ох і лінь їй сьогодні прокидатися. Вона поніжиться у ліжку ще п’ять хвилин... Очі заплющилися самі...
      До кімнати зайшла Таня. Побачила, що Іра ще в ліжку, стала будити сусідку.
      – Ти що сьогодні на заняття не ідеш?
      Іра миттю підхопилася і заметушилася. Їй здавалось, що вона дрімала всього кілька хвилин, а пройшло цілих сорок. Тепер вона спізнюється. «І чому не встала як будив дзвінок», - подумки картала себе дівчина.
      Поспіхом вмилася, одягнулася. Кави випити вона вже не встигне. Нічого... Схопила сумку з конспектами і рушила до дверей. В бібліотеку теж не встигне, тому книгу поверне після лекцій.
      Поспішаючи, дівчина не одразу помітила автомобіль, який їхав величезною калюжею, що недалеко від неї. На заняття вона вже спізнилася, а тут ще й сукня забризкана брудною водою.
      «Ну що сьогодні за день такий?!», – розчаровано прошептала дівчина. Останнім часом їй не щастить. Сама вона якась не своя. Мабуть, це від розриву з Ігорем… Вона ж бо його покохала. Думала, що він просто студент, а виявилося, що викладач...
      Лекція уже розпочалася. Постукала. Відчинила тихенько двері, привіталася, попросила дозволу сісти.
      Їй стало соромно. Це ж треба! Спізнитися на заняття, що проводить сам ректор.
      Професор ствердно кивнув головою, продовжуючи свою розповідь. Одногрупники дружно повернулися на хвильку в її сторону і знову стали слухати викладача. Дівчина швидко присіла на найближче вільне місце, полегшено зітхнула. Лекція була цікавою. Аудиторія незчулася, як пара закінчилася. Пролунав дзвінок. Студенти поквапливо ринули до дверей. Професор зупинив їх, продиктував літературу, яку потрібно опрацювати самостійно, і відпустив молодих людей.
      Іра також підвелася. Дівчина хотіла вийти разом з усіма, однак викладач попросив її затриматися. Дочекавшись, поки за останнім студентом зачиняться двері, Антон Володимирович попросив Ірину зайти до його кабінету після занять.
      Ірі стало душно. Відчувала якийсь страх. На душі стало неспокійно. Адже не кожного дня до себе в кабінет викликає ректор – керівник усього університету…
      Закінчилися заняття. Дівчина підійшла до дверей кабінету ректора. Рука ніяк не підіймалася, щоб відчинити їх. Зібравшись з духом, вона постукала в двері і все-таки відчинила їх.
      – Ви запрошували мене зайти? Я слухаю Вас, – нерішуче стала біля порогу.
      – Так. Проходьте, сідайте, не стійте біля дверей, – ректор показав рукою на крісло біля столу.
      В кабінеті окрім викладача був іще й Ігор. Її Ігор… Точніше, уже… уже не її...
      Ірина здогадалася, про що піде мова. Вона знала, що в університеті встановлено правила, якими не дозволяється мати будь-які романтичні відносини між викладачами та студентами.
      А що поробиш?...
      Вони сподобалися одне одному при першій зустрічі і одразу закохалися. Він так гарно залицявся, красиво говорив та ніжно обіймав, що дівчина не знаходила у собі сил опиратися почуттям, що охопили її. Та не тільки сил, але й бажання. А коли з’ясувалося, що її Ігор – це насправді Ігор Антонович, молодший викладач, який тільки-но повернувся із закордону, де проходив трирічне стажування, зрозуміла, що нічого доброго із їхньої зустрічі не вийде.
      Попри шалені почуття знайшла в собі сили, щоб розірвати стосунки, чим завдала неймовірного болю не тільки собі, а й йому...
      Дівчина перевела погляд на коханого. З часу їхньої останньої зустрічі він дуже змінився: втомлений, засмучений погляд, мішки під очима... А ще ходили чутки про те, що хлопець був у сильній депресії. «Мабуть, на нього так подіяв наш розрив», - подумала про себе Іра і їй стало жаль коханого...
      Вона і сама почувалася не краще, але по-іншому поступити не могла. Якби вони зустрілись при інших обставинах.
      Серед студентів швидко поширилася новина, що в Ірини залицяльник – викладач. Хтось заздрив їй, хтось зневажав, інші ж співчутливо хитали головами, а деякі – перешіптувалися за плечима, мовляв, Іра не дурненька, непогано влаштувалась. Завела роман з викладачем, щоб легше екзамени здавати. Думок з цього приводу було багато, але всі сходилися на тому, що добром це все не закінчиться, коли керівництво ВНЗ дізнається про роман студентки із викладачем... Так можна легко «вилетіти» із вузу.
      Ну хіба ж вона винна, що покохала не того?!
      – Ну що скажете, молоді люди, – голос ректора повернув Ірину із спогадів у реальність.
      Вона легко стрепенулася.
      – Ось, що я хочу Вам сказати, Ірино, – почав професор.
      А в бідної дівчини в голові промайнула лише одна думка “Тільки б не вигнали з університету! Я можу ще перевестися на заочну форму. А що буде з Ігорем?..., – занепокоїлася Ірина, – мабуть, йому прийдеться шукати іншу роботу. Тоді ми змогли б бути разом”.
      – Так ось що я хочу сказати, – кашлянув і провадив далі Антон Володимирович, – те, що Ви робите, дівчино, геть нікуди не годиться. Я розумію, що ви молода, вродлива... Але це не дає Вам права так поводитися…
      В голові дівчини з’явилася приречена думка: «Буде так, як буде!».
      А ректор продовжував:
      – Ось уже два тижні спостерігаю за своїм сином. Мені жаль, що він так мучиться і не знаходить собі місця через такі сильні почуття до Вас. Подивіться, на що він перетворюється. Таким я ще його не бачив. Невже Вам його не шкода?
      – Батьку, не треба... – підхопився з крісла Ігор, – ми і самі якось все з’ясуємо.
      «Батьку! Що означає «батьку?» Дівчина не могла збагнути, що її коханий Ігор ніхто інший, як син керівника університету, в якому вона навчається. Тільки чому він ніколи їй про це не казав? Навіщо приховував?
      Іра з докором глянула на Ігоря Антоновича. «Ну ж правильно «Антоновича». Тільки чому прізвища різні? Мабуть, узяв материне дівоче, як оформляв документи на стажування», – здогадувалася дівчина.
      А він з болем прошепотів:
      – Як би ти знала правду, не погодилася б зустрічатися зі мною? А пізніше… пізніше я хотів сказати, та боявся втратити тебе.
      Закохані довірливо дивилися одне на одного... Ігор підійшов до Ірини і міцно пригорнув її, а вона стиха промовила: «Пробач!»...
      Антон Володимирович радісно дивився на щасливого сина та майбутню невістку, а ті милувалися одне одним...
      – Бачу, що ви знайшли порозуміння. А я, мабуть, піду. Справи… Сподіваюся, що ви обоє достатньо розумні, щоб не ламати собі життя через якісь застарілі стереотипи, не упустіть шанс, не втратьте те прекрасне почуття, що вас єднає. Перше кохання – це так романтично... Я пригадую себе у вашому віці, – з ностальгією в голосі промовив Антон Володимирович і вийшов із кабінету, залишивши молодих на самоті...
      Закохані потонули в обіймах... Здавалося, що нема більше нікого в цьому світі, лише їх двоє...
      І як же добре, що вони всетаки не опустили свій шанс бути щасливими.
      Пройшли роки...
      Ірина закінчила навчання, Ігор Антонович викладає в тому ж університеті, а Антон Володимирович не натішиться онучкою…

Олена Перлова






Коментарі:

Оксана:
22.08.2011 12:34:47

Да цікава розповідь...


Ім’я:
Коментар:

Скільки буде 8 + 2 =

* Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях.
Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти.
Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.







Галицький чат
n
10:56:20 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.
n
10:56:24 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.
n
10:56:34 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.
n
10:56:42 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.
сестра
17:05:10 20-05-2014

Звертаюся до всіх небайдужих = у Галицькій ЦРЛ народила дитину 16річна сирота з дитячого будинку! Потребує дитячих речей,харчування,памперсів!!! Допоможемо всі,хто чим може!!!
Гнатенко Іван
18:11:47 23-05-2014

До сестра напишіть, будь ласка, якісь координати, куди чи кому надавати гроші чи допомогу в іншій формі.
сестра
09:14:34 01-06-2014

До Гнатенко Дівчина знаходиться у Галицькій ЦРЛ,дитячому відділі,бо не має куди йти з дитиною!
сестра
09:17:11 01-06-2014

До Редактора!!!!! Народ інтересується на кого Ви працюєте????Чому доступ в чат зробили по реєстрації???Щоб народ не міг ВІЛЬНО! зайти і написати чи прочитати правду????
сестра
09:18:25 01-06-2014

Редактору! А може тому,що Ви як були при регіонах,так і сидите?????
Теслюк Володимир
21:14:50 01-06-2014

Шановна сестро, ніхто нікому ніколи не забороняв писати в чаті ПРАВДУ!!! І ніхто не обмежував вхід до чату... Ви самі вільно увійшли і пишете те, що маєте на думці... Реєстрацію запроваджено як і на інших сайтах для того, щоб можна було виявити непорядних дописувачів, які дозволяли собі писати тут образливі і нецензурні висловлювання. Щодо "регіонів", то я там ніколи не був, і працюю виключно для людей. Дякую.
Теслюк Володимир
21:17:14 01-06-2014

Доречі, Ви, сестро, теж могли б назвати своє справжнє ім'я... )))))) Чи Ви боїтеся?
сестра
13:38:55 02-06-2014

Та мені нема чого боятися..... Продажної влади???Це Ви при всіх владах співаєте їм честь і хвалу!!!!!
Теслюк Володимир
14:52:59 02-06-2014

Якщо Вам нема чого боятися, то підписуйтеся своїм іменем, яке Вам дали батьки...
Гнатенко Іван
18:21:03 02-07-2014

до сестра. невже так важко пройти хвилинну рпеєстрацію?? чи вже настільки низький рівень інтелекту, що важко написати e-mail і придумати простенький пароль???? яким же чином вам заважає вільно написати реєстрація??? ніхто ж не коректує ваші повідомлення!!!! Реєструйтеся і пишіть!!!!!
Гнатенко Іван
18:22:00 02-07-2014

до сестра. хоча можливо тут доречніше було б сказати відомою всім фразою: "якщо людина мертва, то це надовго, якщо дурна. то назавжди"!!!!!
Шмельова Марія Вадим
18:22:34 16-09-2014

Підкажіть будь ласка може кто здає квартиру в Галичі
петро
12:00:12 11-12-2014

КАЗКОВИЙ ГАЛЯЦ-ГРАД… Стольне місто на ріці Mов у чорта у руці. Пишно град ся розвиває І містян всіх розважає. Як прогнали ми орду Взяв наш Владко булаву. Мов до танцю він пішов І в палаци увійшов. Челядь громко промовляла І до танцю запрошала. Довгий крилами махав З писка слюні витирав. Всі бояри кричать: «Гуд!» Це наш славний Робін Гуд. Сотник Стримба не лапух Швидко Владка взяв в обух. Челядь тішиться гуде Все по нашому буде! Довгий крила вже сховав Слюні знову витирав. От князівство заживе Мов садочок розцвіте Новий князь добро несе Може буде добре вже. А князь Владко молодець Швидко дьоргав за уздець І не думав не гадав Владко воєвод придбав. Першим був князьок Назяр Той що їздив на позяр. Що палац си збудував Коли вогник поливав. І рука була тверда Била навіть мужика Матушку в дворі лупила Бо не рівно та ходила. Без Надії і Любві Кажуть не жили князі Владко теж не відставав І собі це все придбав. Надя глечики полоче І про всіх князьку стукоче А Любов немов в огні Це мабуть зловісні дні. Челядь тішиться, гуде До князька на чарку йде У палаци, як у двір Файний Владко брегадір. Війт місцевий теж мастак Ходить наче він батрак До Князька пороги б’є Грошики з казни кує. Час летить, шумить, гуде А князівство не цвіте Зароста все буряном Мов городець кабачком. Челядь тішиться, гуде Ще не час, усе буде. Довгий слюні повтирав І тепер вже промовчав. У князівстві знахар був Мірко звали, хто забув. Знав про все він і про всіх Хто здоровий, а хто псіх. Та в бояр на Мірка зуб Князь кричить: «Тобі каюк!» Стримба зібрання веде Знахар в суд і ось вам - фе. Що буде? Ніхто не знає Знахар ціхо ся сховав, Сотник й князь грушки щибає, Довгий знов ся заплював. Далі буде!Напишу!!! Я про всяку єрунду І про Галяцку княжну І про Стримбу орлика Про князівство й ослика.
Літописець галицький
10:08:56 22-12-2014

частина II Время знов прийшов писати Про князівство розказати. Про Старосту напишу І про всяку в світі бзду. Час пливе. Зима гряде! А життя гниле, гниле. Челядь тішиться, гуде, Ще не час, усе буде. Владко всівся у гнізді Мов кобила у вівсі. Стримба князя осідлав І на всіх він накладав. Та не тут прийшла біда З неба хмара насува. Славний град Станіславків Шле старостиних гонців. Челядь в раз заметушилась Щоб біда ця не случилась. В мить зібрали всю братву Не віддати булаву. Стримба зібрання зібрав Довгий крилами махав. І Лахоцький виступав: Похвалив і облизав, Владка так він шанував. Той Лахоцький - хитрий жук Лізе всюди як павук. Цей князьок бальона грав І народ свій обкрадав, Фіру не одну придбав Не одного обскакав. Слово мовив і князьок, Той, що міряв потічок, Вчив він трохи діточок Напивався як бичок. Крилось град його земля Це Федоря – ось імя. Обізвалась мамка Ріна Кажуть файна господиня: Ти староста не правий Вовка наш один такий. Спинку гарно він тримає Нашу челядь обіймає. Важність в нього своя є: Не чіпай ВОНО своє. Відстояли Владка всі Хоч князівство у біді. Всі городи в буряні, Але нам нужни свої Чемні, милії князі. Князь словами промовля Наче Гоголя слова. Віршем криє, покриває Челядь свою звеселяє. Владка тільки не сприйма Його рідная братва Та що пальці три тримає Й оселедці одягає. Брате наш, ти нас продав! Тільки трон ти обійняв, В душу ти нам так наклав Ти забув, хто тебе пхав?! Та ми браття всі такі Тільки нам зайти в князі Забуваєм хто ми. Ні?! Ось напевне нам каюк І загнемся наче крюк. При такому ґаздівстві Всі будемо у …..багні! Будем знов новин чекати І історію писати. А на цьому мабуть все!!! Далі буде! ХАЙ ЖИВЕ!!!
Літописець галицький
10:56:06 25-12-2014

Час глаголить знов прийшов Як процес в князівстві йшов. У палацах як було Про керовніцтво й бухло. Було так мов на балі Як у діда уві сні Матушки бухали За здоровя випивали. Князь хотів навксти лад Вскочив з трону і в палац. Там гучненько вже було, Мов базар усе гуло. Князь зайшов в четвертий ряд, Грюкав стукав все підряд. «Ви попались не шуміть. Це я князь в мить відчиніть. Стукай, грюкай і кричи Не дамо тобі ввійти. Тишком матушки кривлялись Та із князя насміхались. Ось керовніцтво князька Не вартує і нуля. Доведе він нас у мить Скоро не буде що пить. А Староста мудрий був Про невдаху не забув Про «здобутки» і опрос Каже Влодку досвідос. Челядь бистро ся зібрала До старости завітала «Хочем Влодка і усе! Це наш князь нехай буде». А Староста їм в отвіт: «Ви читали браття звіт?! При такому ґаздівстві Ви всі браття у …багні. «НИЖЧЕ ПЛІНТУС! Я кажу. Вірте браття не брешу. Краще в трон любий баран Ніж ваш князь і отаман. То ж чекайти ви письма Із містечка за Дніпра Дам вам мудрого орла Щоб ви вилізли з багна. Влодкові большой привіт Хай читає краще звіт. Розум хай пускає в хід І не лиже всім мов кіт. З цього байка виплива, Прочитавши сі слова. Не той князь що у сідлі Той, що розум в голові. Тож чекаймо вісточки для моєї кісточки От на цьому слові Бувайте здорові.
Пані Галичанка
20:27:13 25-12-2014

Автору цього "шедевру" не завадиило б трохи граматику повчити. А то це схоже на "творєніє" не дуже грамотного учня 5-го класу )))


E-mail:
Пароль:

Прізвище та ім’я:
E-mail:
Пароль:
Ще раз пароль:

УВАГА!
Після реєстрація на вашу електронну адресу прийде лист, в якому буде підтвердження реєстраниці.







Статистика


Locations of visitors to this page

Український рейтинг TOP.TOPUA.NET



Наша кнопка:



Газета Галицьке слово м.Галич










 
Газета «Галицьке слово» © 2010 рiк. Всі права на авторські матеріали належать газеті «Галицьке слово».
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за умови посилання на газету «Галицьке слово», а при передруку
в інтернеті - з активним гіперпосиланням на galslovo.if.ua. Адреса для листування з редакцією: galslovo@ukr.net