«У четвер, 23 січня, телебачення та Інтернет показали таку сцену з вулиці Грушевського в Києві: повністю роздягнений хлопець, а довкруги нього люди в міліцейській формі, які його б’ють і з нього насміхаються.

     Мимоволі насувається спогад про те, як колись римські воїни знущалися з Ісуса Христа… Але наразі облишмо це порівняння.
     Через деякий час після того з’явилося повідомлення, що міністр внутрішніх справ України Віталій Захарченко публічно попросив пробачення за те, що сталося, і заявив, що винні будуть покарані. Не знаю, що і як буде далі, але хотів би сказати, що, на мою думку, повинно відбутися.
     Припускаю, що міністр Захарченко оголошував своє вибачення, стоячи перед відеокамерою в одному з приміщень міністерства, оточений своїми підлеглими, одним словом, перебуваючи в психологічно комфортній атмосфері.
     Натомість він мав би перепрошувати, дивлячись в очі батькові і матері хлопця. А після цього стати перед власними батьками і признатися, що накоїли підлеглі йому особи, за поведінку яких він офіційно відповідає.
     Люди в міліцейській формі, які чинили наругу над хлопцем, незалежно від того, чи їх колись знайдуть і будуть належно судити, мусять також стати перед власними татом,  матір’ю і признатися, що вони зробили, а тоді їхні батьки повинні піти до батьків постраждалого і перепросити їх за те, що їхні сини йому вчинили.
     Батьки «героїв» з вулиці Грушевського в переважній більшості, напевно, свого часу старалися добре виховати своїх синів. А якщо знайдуться такі, що не дбали про це (може, більше уваги звертали на накопичення матеріальних благ чи на отримання впливових позицій), почувши слова вибачення, повинні замислитися, до чого призвело їхнє недбальство у вихованні власних дітей.
     А хто попросить пробачення за рівень моральності, який панує в середовищі правоохоронців, типу «героїв» з вулиці Грушевського чи з Михайлівської площі від 30 листопада минулого року?
     Міністр внутрішніх справ запевняє, що такі випадки вже не повторяться. Однак напрошується питання: як відбувається моральна формація тих, котрі мають виконувати високу місію правозахисників?
     За останніх кілька років відбулося дуже багато дискусій на тему політики, економіки та суспільного життя. А чи не варто було б замислитися серйозно над тим, до чого ми докотилися в ділянці моралі.
     Події останніх місяців показали дуже низький рівень навіть особистої моралі, не згадуючи вже про публічну мораль, яку своєю поведінкою засвідчили чиновники різних рівнів. Звертаюся навіть не до них, а до їхніх батьків і матерів: шановні і дорогі, робіть щось, щоб рятувати своїх дітей від повної моральної загибелі.»  
     
     

+ Любомир (Гузар)