Як почувають себе сьогодні в районі чорнобильці? Які реальні заходи здійснюються щодо медичного обслуговування людей, які належать до категорії ліквідаторів аварії на ЧАЕС? Як здійснюється оздоровлення дітей чорнобильців? Цих та цілого ряду інших питань, які хвилюють сьогодні людей, котрі належать до категорії «чорнобильці», торкнулися учасники «круглого столу», організованого та проведеного Галицькою центральною районною бібліотекою спільно з інформаційно-видавничим відділом Національного заповідника «Давній Галич» з нагоди 28-х роковин трагедії на ЧАЕС.
     До участі в обговоренні наболілих чорнобильських проблем долучились заступник голови Галицької районної державної адміністрації Людмила Сівецька, начальник управління соціального захисту населення РДА Василь Ісарик, завідувач сектору постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС управління соціального захисту населення РДА Ірина Кузів, голова районної спілки «Чорнобиль» Марія Рудик, голова профкому медичних працівників району Наталія Іжицька та модератор проекту Ярослав Поташник.
     Працівники читальної зали, головний бібліотекар Галина Петраш розгорнули книжково-ілюстративну виставку «Чоргобиль – трагедія, подвиг, пам’ять», яка знайомить читачів з найновішими друкованими виданнями, що піднімають проблеми Чорнобиля.
     Сьогодні в районі проживає 408 осіб, які належать до категорії «чорнобильців», з них 54 дитини. Переважна більшість, а це 280 осіб, проживають у місті Бурштині.
     – Кажуть, що порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих. В таких умовах у вирішенні своїх проблем знаходяться чорнобильці району, – зазначила М.Рудик. – Складається враження, що з кожним роком все частіше над нами проводять експеримент на виживання. А нас вже й залишилося не так багато. Основна проблема – ліки. Особливо сьогодні, коли зросли ціни. Скористатися пільгами на їх придбання у приватних аптеках практично неможливо. А домогтися відкриття державної аптеки у місті енергетиків ми не можемо вже кілька років поспіль. Та й окремої палати для наших хворих у Бурштинській лікарні нема.
     – Медики району звертають особливу увагу на цих пацієнтів. Вони знаходяться на спеціальному медичному обліку, – каже Н.Іжицька, – адже це люди, у яких переважають захворювання опорно-рухового апарату, органів дихання, кишково-шлункового тракту, серцево-судинні захворювання і майже в усіх послаблений імунітет. Для чорнобильців у Галицькій лікарні відведено окрему палату.
     – Досі невирішеною залишається проблема із путівками на санаторно- курортне лікування, – продовжив розмову В.Ісарик, – адже путівки в основному виділяють у санаторії на сході чи півдні України. Дістатися туди цій категорії хворих дуже тяжко. Добитись путівок у ближчі курорти важко. Дітям часто пропонують оздоровлення під час навчального процесу. Абсурд. Проте на літо для них путівок майже нема.
     – У літній період ми маємо можливість оздоровлювати дітей у своєму районі та найближчих до нас дитячих санаторіях і відпочинкових таборах області, – зазначила Л.Сівецька. – Вже сьогодні в районі створено програму літнього оздоровлення дітей. Тому сподіваюся, що ми зможемо оздоровити дітей чорнобильців повною мірою.
     – Управління соціального захисту населення докладає всіх зусиль щоб підтримати чорнобильців, – зауважила І.Кузик. – В районі діють відповідні соціальні програми, виділяються кошти на матеріальну допомогу хворим, на лікування, харчування, здійснюються певні компенсації і діють окремі пільги для ліквідаторів. Проте повною мірою коштів не вистачає, а звідси й борги перед чорнобильцями.
     З часу аварії на Чорнобильській атомній станції пройшло 28 років. І звісно, що проблем, пов’язаних з мирним атомом, ми не позбулася. Навпаки, їх здається побільшало: саркофаг руйнується, на спорудження нового укриття не вистачає коштів, місто Прип’ять і вся 30-кілометрова зона «фонять», щороку помирають десятки ліквідаторів аварії. До цього всього додаються й місцеві екологічні фактори, які негативно впливають на здоров’я людей. Чи звертає хтось на це увагу? У мене закрадається сумнів... Адже ми добре пам’ятаємо акції 2013 року біля стін Верховної Ради, де ліквідатори ледь не помирали на бруківці, але тодішньому президенту і парламенту було байдуже до чорнобильців. А ці люди таки потребують до себе уваги. Та чиновники дуже часто застосовують до них фразу, як і до афганців: «Я тебе туди не посилав!». Прикро...
     Наш світ влаштовано так, що кожен, хто в ньому живе, робить свій вибір. Однак є цінності, які не потребують вибору, бо надані Богом раз і назавжди: земля, вода, повітря. І від того, як ми розпоряджаємося цими багатствами, залежить наше життя і життя наших нащадків. І не дай нам, Боже, ще раз помилитись...
     
     
     

Ярослав ПОТАШНИК