на сайті  
   
 
Неділя, 18 квітня 2021 року
 






Ваша думка
З якими правовими питаннями у Вас найчастіше виникають труднощі?
оформлення спадщини
оформлення права власності
оренда земельної ділянки
розлучення
позбавлення батьківських прав
оскарження рішень чи бездіяльності органів державної влади
оформлення субсидії
виплата аліментів
виправлення описки в документах
Інше:

        

Переглянути результати

 

Рекомендуємо
 

Загрузка...






Архів газети "Галицьке слово"

2020 рік


2019 рік


2018 рік


2017 рік


2016 рік


2015 рік


2014 рік


2013 рік


2012 рік


2011 рік


2010 рік



Хлібна гільйотина
21.11.2014 | 13:11 | Переглядів: 2219
Рейтинг

     

     Назву для свого матеріалу не випадково запозичила з однойменного трисерійного фільму про Голодомор в Україні 1932-1933 рр. У стрічці досягнуто високого рівня концептуального відтворення причин, змісту й наслідків трагедії. «Цих кадрів я вже не побачив, їх почнуть показувати в кінотеатрах лише восени 1935 року, до того часу я вже буду розстріляний за саботаж, помру від голоду чи замерзну в товарному вагоні по дорозі до Сибіру», − говорить другий оповідач. − Селянин, сповідь якого стала найпотужнішою з трьох рецепцій. Навіщо вкотре писати про геноцид? Думаю, це запитання могло мимоволі майнути в свідомості будь-кого з нас.  За чверть століття незалежності було чимало розповідей про цілеспрямоване знищення українців найжорстокішим зі способів − голодом. Щороку, в четверту суботу листопада, вшановують жертв трагедії. Ця дата задекларована на державному рівні, мимоволі інфікована штампами стандартизованих виступів та заяложеним пафосом учнівсько-студентських заходів. Невже й цьогоріч буде так само, на фоні тривалої війни та ще не пережитого горя? Гаслом обрали потужний заклик: «Голодом вбивали нашу свободу. Не підкорені у ‘33-му – непереможні сьогодні!». Надихає. От тільки чи готові українці відверто говорити про Голодомор? Чи мають удосталь сил визнати, що донедавна абсолютна більшість із них потерпала від постгеноцидних комплексів? Кілька років тому висновки Інституту суспільних досліджень підтвердили наявність таких патологій, як «занижена самооцінка, страх перед представниками влади, схильність до сильної руки, відсутність ініціативи та різноманітні страхи − від страху голоду до страху перед майбутнім» (Ірина Рева, УНІАН). Наприкінці торішньої осені українці відкинули все вищеперераховане і стали на шлях боротьби за право обирати власне майбутнє самотужки, урешті-решт, за право бути нацією, а не колонією Росії. Таке пасіонарне рішення свідчило про одне: від яких хвороб не потерпало б наше суспільство, воно достатньо життєздатне для боротьби з ними. Кожна свідома людина, здатна співчувати, зробила висновок, що Голодомор – одна з найстрашніших трагедій українського народу. Події 1921-1923 та 1946-1947 рр. не настільки відомі пересічному громадянину: вони були менш масштабні та криваві за своєю суттю. За оцінками істориків і демографів, під час фізичного винищення українського етносу впродовж 1932-1933 рр. загинуло понад 10 млн осіб. Коли лихо сягнуло апогею, щохвилини помирало 17 людей.«Голод – чинник прогресивний. Він руйнує віру не тільки у царя, але і в Бога», – так говорив Ленін наприкінці ХІХ ст. Тоді він ще не був Великим Вождем революції, проте навіть у молодості мав вироджену, позбавлену людяності душу. Пройнявшись хворобливою ненавистю до усього доброго і святого, Володимир Ілліч і гадки не мав, що його запекла боротьба проти Бога є послугою нечистому, який, без сумніву, добряче попрацював над свідомістю майбутнього «червоного вождя».Ленін зумів виховати «достойних» нащадків. У плані тиранії та жорстокості Сталін у стократ перевершив вчителя. Не відставали і Косіор, Молотов та Каганович, які теж стояли на чолі розправи над непокірними та організували штучний голод на теренах України і Кубані. Хлібна монополія, встановлена більшовиками на третій день після повалення Тимчасового уряду, вершила долі мільйонів протягом усього періоду існування кривавого механізму під назвою «радянська влада». Адже хто володіє розподілом продовольства, той і править країною. Мова йде не лише про хліб: у часи лихоліття без нього можна було обійтися, маючи доступ до інших продуктів харчування. Та влада забрала в людей усе їстівне. Чому? Бо мор голодом – універсальна зброя, здатна зламати опір не тільки у вчинках, але й у думках. Лише терором більшовики могли «пустити коріння» у тіло нації, «струсити віковий пил царизму», «збудувати новий світ», насильно повівши за собою «темні неосвічені маси». Радянська влада бачила в Україні величезну ресурсну базу. Недарма Ленін писав у січні 1918 р.: «Вживайте найенергійніших заходів для надсилання хліба, хліба й хліба!!! Інакше Пітер може околіти…».Комуністична партія завербувала і поглинула багатьох вірних «гвинтиків». Керівників налічувалось близько 3-4 тис.; «партійного офіцерства» – 30-40 тис. Кількість «нижчого рангу» сягала 150 тис.Здобувши владу, більшовики взялися за реалізацію політики «воєнного комунізму». Її головна суть – знищення селянина-одноосібника та приватної власності методами націоналізації промислового виробництва, згортання товарно-грошових відносин, продовольчої диктатури і трудової мобілізації. Навесні 1919 р. було введено «продовольчу розкладку»: усе зерно, крім необхідного мінімуму для посіву та прожиття, селяни мали продавати за надзвичайно низькими фіксованими цінами. На практиці забирали майже увесь хліб задарма. Така політика уряду і стала причиною голоду 1921-      1923 рр., який охопив Україну і південну Росію. Опинившись перед загрозою війни із селянством та фактом нежиттєздатності економіки, влада поспішно вдалася до «нової економічної політики», що було не більше, ніж тимчасовим тактичним відступом. Підтвердженням цього є слова того ж таки Леніна: «Найбільша помилка думати, що НЕП покладе край терору. Ми ще повернемося до терору, і до терору економічного» (Весна, 1922). Насправді більшовики не тільки здійснили цей прихований намір, але й перевиконали завдання: вдалися до мору не лише фізичного, але й духовного. Завдяки геноциду проблема церкви була вирішена остаточно. Несвідомі від голоду українці самі допомагали слугам системи вилучати церковні прикраси і здавали на переплавку дзвони. Більшовики зробили все, щоб церква не змогла глибинно впливати на свідомість народу чи прийти на допомогу, як раніше, у 1891 р., коли 30 млн людей у Російській імперії охопив голод. «Релігія – ворог соціалізму, опіум народу!», «Бога немає!», – всюди висіли плакати такого змісту. У публічних вогнищах палали ікони; падали зламані хрести, замовкали дзвони, а церкви перетворювалися на звалища, сховища для їжі, забраної в людей силоміць, і навіть на психлікарні…Бога у політиці радянської влади ніколи не було. Зате був диявол. Він добряче нареготався з виснажених не лише фізично, але й духовно людей, які від голоду були готові зректися усього на світі, навіть найсвятішого; з біснуватих керівників партії, які свідомо реалізовували політику «червоного терору», та сліпих виконавців їхньої волі.Зрадити міг будь-хто,  навіть найрідніші: брати і сестри, діти, дружина, друг чи сусід…І не дивно, адже муки від голоду, що супроводжувалися напівсвідомими пошуками їжі, зневірою, злобою, навіть божевіллям, яке найчастіше закінчувалося канібалізмом чи самогубством, вбивали в українцях, насамперед, людяність, робили з них звірів, стирали обличчя нації.Вершилася масштабна і фатальна у своїй жорстокості війна «між тими, хто їсть, проти тих, хто голодує». Під головний удар компартії потрапило селянство. Чому? Бо влада найбільше боялася опору, на який воно було здатне і який затято чинило стосовно впровадження колгоспної системи та формування чужої для нього комуністичної дійсності. Здавна селянство було ядром українського етносу, його ментальним центром, серцем народу. На початку 30-х рр. кількість селян в Україні становила близько 80 % усього населення. На них влада і спрямувала свій гнів, бо тільки так могла утвердитися, зламати спротив, асимілювати та зруйнувати духовно. Легко маніпулювати людьми, які перестали вірити, втративши частку себе у роках, сповнених страждань. «Всього за декілька років хлібна гільйотина перемолола цілий народ і перетворила його на щось нове – без власності, національності, гідності, без здатності самостійно мислити».Сталін ненавидів селян, називаючи їх покидьками, так само, як і свідому інтелігенцію, якої дуже боявся. Видатних діячів культури та науки звинувачували у шовінізмі, вихованні села в дусі ненависті до Москви. Репресивно-каральна радянська система поглинула не лише серце, але й розум української нації. Наприкінці 20-х рр. розпочалися арешти інтелігенції, які штучно фабрикували на основі безглуздої аргументації, – звинувачення в участі у підпільних організаціях. Вершиною цієї кампанії стали справи «Спілки визволення України», «Українського національного центру», «Української військової організації». Тоді було репресовано понад 30 тис. діячів. Так влада усувала можливих очільників національного руху.Церква вже не могла чинити опору, а народ мовчав…«Пошуки казкового хлібного царства» не припинялися. Завдяки жорстоким розпорядженням, зокрема «Законові про п’ять колосків» (7 серпня 1932 р.), постановою «Про заходи щодо посилення хлібозаготівель» (18 листопада 1932 р.), якою ввели натуральні штрафи, а також запровадженню Кагановичем режиму «чорних дощок», Україну перетворили на пустку.Селянам не дозволяли виходити за межі визначеної території. Голодних дітей, яких у містах залишали батьки з надією, що хтось із людей зглянеться над ними, відвозили на товарні вокзали, щоб міщани не бачили їхніх смертей. Згодом більшість людей збайдужіла до чужого горя і навіть не звертала уваги на мертвих чи опухлих, які бродили вулицями у пошуках їжі. А радянська дійсність продовжувала брехати та завуальовувати істину, заглянцовуючи атмосферу часу; правда ж залишалася поза кадром…Вимерли цілі села. У порожні хати заселяли нових людей, з інших куточків «Кривавої Імперії». Протягом кількох місяців, починаючи з 1933 р., на території України з’явилося 200 тис. прибулих. А тоді влада просто наполовину скоротила експорт зерна за кордон, запевнивши таким чином народ у своїй силі, буцімто врятувавши усіх від голоду.Споконвіку українська земля народжувала хліборобів – наполегливих трудівників, які дбали про благополуччя власних сімей і формувалися у середовищі приватної власності та справедливого поділу. Життєвий рівень, незважаючи на побічні фактори, здебільшого залежав від ефективності праці й уміння розумно використовувати надбане. Радянська влада не просто нав’язала селянам чужу для них модель існування з її фіктивною класовою рівністю, ліквідацією товарно-грошових відносин, спільністю майна і колективним господарюванням. Більшовицька ідеологія, наче вірус, проникла у ментальне ДНК нації, трансформувала його, руйнуючи зсередини подібно до раку. Правду писала Оксана Пахльовська про те, що «саме під час Голодомору була знищена любов до землі, знищені люди – носії любові й поваги до землі, як до матері».Так, і сумно, і страшно. Правда не зобов’язана бути приємною. Українцям дуже важливо розуміти причину геноциду. Як зазначив відомий історик Володимир В’ятрович, Голодомору передувало понад 5 тисяч (!) антисталінських повстань. Навіть за крок до смерті від виснаження люди гуртувалися й чинили збройні напади на зерносховища, відмовлялися працювати в колгоспах. У розпал геноциду відбулося понад 1000 актів масового спротиву. Українці не здавалися. Саме їхні впертість та витривалість змушували більшовиків вдаватися до неймовірної жорстокості: якщо націю неможливо підкорити, отже, її треба знищити. Однак це не до снаги ні «вождям революції», ні теперішнім демонам Кремля. «Так не підкорятися і так умирати, як умирають українці, можуть лише люди високої марки» (Олександр Довженко).

Тетяна МАЦКЕВІЧ, студентка IV курсу Львівського національного університету ім. Івана Франка






Коментарі:

гість:
27.11.2014 16:32:56

а що в містах люди виживали?

Автор:
27.11.2014 18:13:36

Вимирали насамперед села. І вся політика була скерована супроти села - плацдарму для потенційного опору всього українського народу, його життєдайної бази. Цитуючи інформацію з підручника: "Намагаючись врятуватися, тисячі селян, незважаючи на те, що шляхи, які вели до міста, були блоковані, все ж пробивалися туди в надії купити хліба. Однак сільським жителям продавати хліб заборонялося. Не знайшовши порятунку в місті, вони вмирали там просто на вулицях. У Харкові, Одесі, Дніпропетровську, Полтаві, Києві, інших містах померлих від голоду кожного ранку збирали і вивозили до братських могил".


Ім’я:
Коментар:

Скільки буде 8 + 8 =

* Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях.
Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти.
Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.







Галицький чат
n
10:56:20 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.
n
10:56:24 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.
n
10:56:34 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.
n
10:56:42 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.
сестра
17:05:10 20-05-2014

Звертаюся до всіх небайдужих = у Галицькій ЦРЛ народила дитину 16річна сирота з дитячого будинку! Потребує дитячих речей,харчування,памперсів!!! Допоможемо всі,хто чим може!!!
Гнатенко Іван
18:11:47 23-05-2014

До сестра напишіть, будь ласка, якісь координати, куди чи кому надавати гроші чи допомогу в іншій формі.
сестра
09:14:34 01-06-2014

До Гнатенко Дівчина знаходиться у Галицькій ЦРЛ,дитячому відділі,бо не має куди йти з дитиною!
сестра
09:17:11 01-06-2014

До Редактора!!!!! Народ інтересується на кого Ви працюєте????Чому доступ в чат зробили по реєстрації???Щоб народ не міг ВІЛЬНО! зайти і написати чи прочитати правду????
сестра
09:18:25 01-06-2014

Редактору! А може тому,що Ви як були при регіонах,так і сидите?????
Теслюк Володимир
21:14:50 01-06-2014

Шановна сестро, ніхто нікому ніколи не забороняв писати в чаті ПРАВДУ!!! І ніхто не обмежував вхід до чату... Ви самі вільно увійшли і пишете те, що маєте на думці... Реєстрацію запроваджено як і на інших сайтах для того, щоб можна було виявити непорядних дописувачів, які дозволяли собі писати тут образливі і нецензурні висловлювання. Щодо "регіонів", то я там ніколи не був, і працюю виключно для людей. Дякую.
Теслюк Володимир
21:17:14 01-06-2014

Доречі, Ви, сестро, теж могли б назвати своє справжнє ім'я... )))))) Чи Ви боїтеся?
сестра
13:38:55 02-06-2014

Та мені нема чого боятися..... Продажної влади???Це Ви при всіх владах співаєте їм честь і хвалу!!!!!
Теслюк Володимир
14:52:59 02-06-2014

Якщо Вам нема чого боятися, то підписуйтеся своїм іменем, яке Вам дали батьки...
Гнатенко Іван
18:21:03 02-07-2014

до сестра. невже так важко пройти хвилинну рпеєстрацію?? чи вже настільки низький рівень інтелекту, що важко написати e-mail і придумати простенький пароль???? яким же чином вам заважає вільно написати реєстрація??? ніхто ж не коректує ваші повідомлення!!!! Реєструйтеся і пишіть!!!!!
Гнатенко Іван
18:22:00 02-07-2014

до сестра. хоча можливо тут доречніше було б сказати відомою всім фразою: "якщо людина мертва, то це надовго, якщо дурна. то назавжди"!!!!!
Шмельова Марія Вадим
18:22:34 16-09-2014

Підкажіть будь ласка може кто здає квартиру в Галичі
петро
12:00:12 11-12-2014

КАЗКОВИЙ ГАЛЯЦ-ГРАД… Стольне місто на ріці Mов у чорта у руці. Пишно град ся розвиває І містян всіх розважає. Як прогнали ми орду Взяв наш Владко булаву. Мов до танцю він пішов І в палаци увійшов. Челядь громко промовляла І до танцю запрошала. Довгий крилами махав З писка слюні витирав. Всі бояри кричать: «Гуд!» Це наш славний Робін Гуд. Сотник Стримба не лапух Швидко Владка взяв в обух. Челядь тішиться гуде Все по нашому буде! Довгий крила вже сховав Слюні знову витирав. От князівство заживе Мов садочок розцвіте Новий князь добро несе Може буде добре вже. А князь Владко молодець Швидко дьоргав за уздець І не думав не гадав Владко воєвод придбав. Першим був князьок Назяр Той що їздив на позяр. Що палац си збудував Коли вогник поливав. І рука була тверда Била навіть мужика Матушку в дворі лупила Бо не рівно та ходила. Без Надії і Любві Кажуть не жили князі Владко теж не відставав І собі це все придбав. Надя глечики полоче І про всіх князьку стукоче А Любов немов в огні Це мабуть зловісні дні. Челядь тішиться, гуде До князька на чарку йде У палаци, як у двір Файний Владко брегадір. Війт місцевий теж мастак Ходить наче він батрак До Князька пороги б’є Грошики з казни кує. Час летить, шумить, гуде А князівство не цвіте Зароста все буряном Мов городець кабачком. Челядь тішиться, гуде Ще не час, усе буде. Довгий слюні повтирав І тепер вже промовчав. У князівстві знахар був Мірко звали, хто забув. Знав про все він і про всіх Хто здоровий, а хто псіх. Та в бояр на Мірка зуб Князь кричить: «Тобі каюк!» Стримба зібрання веде Знахар в суд і ось вам - фе. Що буде? Ніхто не знає Знахар ціхо ся сховав, Сотник й князь грушки щибає, Довгий знов ся заплював. Далі буде!Напишу!!! Я про всяку єрунду І про Галяцку княжну І про Стримбу орлика Про князівство й ослика.
Літописець галицький
10:08:56 22-12-2014

частина II Время знов прийшов писати Про князівство розказати. Про Старосту напишу І про всяку в світі бзду. Час пливе. Зима гряде! А життя гниле, гниле. Челядь тішиться, гуде, Ще не час, усе буде. Владко всівся у гнізді Мов кобила у вівсі. Стримба князя осідлав І на всіх він накладав. Та не тут прийшла біда З неба хмара насува. Славний град Станіславків Шле старостиних гонців. Челядь в раз заметушилась Щоб біда ця не случилась. В мить зібрали всю братву Не віддати булаву. Стримба зібрання зібрав Довгий крилами махав. І Лахоцький виступав: Похвалив і облизав, Владка так він шанував. Той Лахоцький - хитрий жук Лізе всюди як павук. Цей князьок бальона грав І народ свій обкрадав, Фіру не одну придбав Не одного обскакав. Слово мовив і князьок, Той, що міряв потічок, Вчив він трохи діточок Напивався як бичок. Крилось град його земля Це Федоря – ось імя. Обізвалась мамка Ріна Кажуть файна господиня: Ти староста не правий Вовка наш один такий. Спинку гарно він тримає Нашу челядь обіймає. Важність в нього своя є: Не чіпай ВОНО своє. Відстояли Владка всі Хоч князівство у біді. Всі городи в буряні, Але нам нужни свої Чемні, милії князі. Князь словами промовля Наче Гоголя слова. Віршем криє, покриває Челядь свою звеселяє. Владка тільки не сприйма Його рідная братва Та що пальці три тримає Й оселедці одягає. Брате наш, ти нас продав! Тільки трон ти обійняв, В душу ти нам так наклав Ти забув, хто тебе пхав?! Та ми браття всі такі Тільки нам зайти в князі Забуваєм хто ми. Ні?! Ось напевне нам каюк І загнемся наче крюк. При такому ґаздівстві Всі будемо у …..багні! Будем знов новин чекати І історію писати. А на цьому мабуть все!!! Далі буде! ХАЙ ЖИВЕ!!!
Літописець галицький
10:56:06 25-12-2014

Час глаголить знов прийшов Як процес в князівстві йшов. У палацах як було Про керовніцтво й бухло. Було так мов на балі Як у діда уві сні Матушки бухали За здоровя випивали. Князь хотів навксти лад Вскочив з трону і в палац. Там гучненько вже було, Мов базар усе гуло. Князь зайшов в четвертий ряд, Грюкав стукав все підряд. «Ви попались не шуміть. Це я князь в мить відчиніть. Стукай, грюкай і кричи Не дамо тобі ввійти. Тишком матушки кривлялись Та із князя насміхались. Ось керовніцтво князька Не вартує і нуля. Доведе він нас у мить Скоро не буде що пить. А Староста мудрий був Про невдаху не забув Про «здобутки» і опрос Каже Влодку досвідос. Челядь бистро ся зібрала До старости завітала «Хочем Влодка і усе! Це наш князь нехай буде». А Староста їм в отвіт: «Ви читали браття звіт?! При такому ґаздівстві Ви всі браття у …багні. «НИЖЧЕ ПЛІНТУС! Я кажу. Вірте браття не брешу. Краще в трон любий баран Ніж ваш князь і отаман. То ж чекайти ви письма Із містечка за Дніпра Дам вам мудрого орла Щоб ви вилізли з багна. Влодкові большой привіт Хай читає краще звіт. Розум хай пускає в хід І не лиже всім мов кіт. З цього байка виплива, Прочитавши сі слова. Не той князь що у сідлі Той, що розум в голові. Тож чекаймо вісточки для моєї кісточки От на цьому слові Бувайте здорові.
Пані Галичанка
20:27:13 25-12-2014

Автору цього "шедевру" не завадиило б трохи граматику повчити. А то це схоже на "творєніє" не дуже грамотного учня 5-го класу )))


E-mail:
Пароль:

Прізвище та ім’я:
E-mail:
Пароль:
Ще раз пароль:

УВАГА!
Після реєстрація на вашу електронну адресу прийде лист, в якому буде підтвердження реєстраниці.







Статистика


Locations of visitors to this page

Український рейтинг TOP.TOPUA.NET



Наша кнопка:



Газета Галицьке слово м.Галич










 
Газета «Галицьке слово» © 2010 рiк. Всі права на авторські матеріали належать газеті «Галицьке слово».
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за умови посилання на газету «Галицьке слово», а при передруку
в інтернеті - з активним гіперпосиланням на galslovo.if.ua. Адреса для листування з редакцією: galslovo@ukr.net