на сайті  
   
 
П’ятниця, 6 грудня 2019 року
 






Ваша думка
З якими правовими питаннями у Вас найчастіше виникають труднощі?
оформлення спадщини
оформлення права власності
оренда земельної ділянки
розлучення
позбавлення батьківських прав
оскарження рішень чи бездіяльності органів державної влади
оформлення субсидії
виплата аліментів
виправлення описки в документах
Інше:

        

Переглянути результати

 

Рекомендуємо
 

Загрузка...







Прозріння
20.01.2012 | Переглядів: 1679
Рейтинг

     Був погожий день. Навкруги буяла осінь жовто-багряними фарбами.
     Молода мати гуляє з двома доньками. Дівчатка ідуть обабіч, весь час весело щебечуть неньці, тримаючи її за руки. Та у відповідь посміхається, час від часу переводить погляд з однієї донечки на іншу. Мимоволі посміхаються й перехожі. Вони бачать щасливу сім’ю.
     Каріна (так звати матір), здавалося б, не відрізнялась від десятка інших мам, що були тут на ігровому майданчику зі своїми дітьми. Так, це тільки на перший погляд, а от насправді…
     Мабуть, одному Богу відомо, що довелось пережити цій жінці.
     А було в її житті всього вдосталь. Неймовірні випробування випали на її долю, важким тягарем лягли на її тендітні плечі, стали непосильною ношею.
     Каріна – кароока, чорнява красуня. Вона привертала до себе погляди юнаків не тільки зі своєї групи, але й з інших факультетів. Саме в стінах рідного університету зустріла його. Закохалася з першого погляду. Почуття були взаємними, молоді одружилися. Незабаром у них народилася перша донечка Катруся, трохи згодом – молодша Інночка. Сім’я жила дружно: в мирі, любові та злагоді. Однак , так тривало недовго.
     Біда прийшла в родину несподівано. і різко обірвала сімейну ідилію. З чоловіком Каріни стався нещасний випадок. Вона повдовіла ще зовсім молодою, залишившись з двома маленькими донечками на руках.
     Спершу не вірила, що її коханого більше нема в живих. Навіть після його похорону все ще надіялась, що він живий і скоро, зовсім скоро переступить поріг їхньої домівки. Особливо тяжко їй було самотніми вечорами. Діти поснуть, а їй від суму та відчаю вити хочеться. І стала вона потроху біль втрати спиртним заглушувати. Спершу трішечки, щоб заснути, а згодом – все більше і більше.
     Вип’є і їй здається, що смуток відлягає від серця. І світ уже не здається таким сірим та безбарвним. Бачить, що ростуть у неї гарні красиві та розумні донечки. Протверезіє, знову туга та печаль переповнюють душу.
     Швидко «втягнулася». З доброї матері та хорошого працівника перетворилася на агресивну, роздратовану, вічно втомлену та майже завжди напідпитку, нещасну жінку. Закинула дім, дітей, роботу. Біда, як то кажуть, одна не приходить. Через систематичне невиконання посадових обов’язків та безлад у веденні документації, неодноразові прогули, після численних попереджень  її звільнили.
     Залишившись без роботи, стала пити ще більше. Пила, тверезіла… Топила своє горе в «оковитій». На зауваження знайомих і друзів відповідала різко, агресивно... Та хіба ж вони її зрозуміють?! У неї таке нещастя. Хіба у неї нема права трохи «забутися»?
     Втратила майже всіх друзів, пила із ще більшою завзятістю. Останні гроші несла з домівки, щоб купити спиртного.
     Скільки б отак тривало, й сама не знає.
     Одного дня закінчилися гроші, в займи ніхто не дав, та й у борг не наливали. Прокинулась Каріна, а в голові гуде, у вухах шумить, руки трусяться, а в роті пересохло. Хотіла підвестися, та нестерпний біль пронизав усе тіло, а голову здавило, наче кліщами.
     «Похмелитися! Похмелитися!», – пронеслося миттєво в голові, що нестерпно боліла. Ледь-ледь звелася з ліжка. Кинула поглядом навкруги у пошуках пляшки – не знайшла. Поволі побрела на кухню.
     «Може там», – з надією подумала. Але і на кухні нічого не було. Стала хаотично нишпорити по поличках, тумбочках та шухлядах. Бажаної пляшки так і не знайшла, зате побачила на столі клаптик паперу. З острахом взяла його до рук. На ньому незграбним дитячим почерком було написано:
     «Мамусю! Ми в школі. Пляшок не шукай, ми їх здали і купили хліба. Будь ласка, не пий більше. Нам страшно. Любимо Тебе. Твої донечки».
     Спершу похапцем пробігла очима по рядках і недбало кинула записку на стіл. Зробила кілька кроків, а тоді рвучко повернулася до столу і знову взяла папір в руки. Стала перечитувати ще і ще.
     До її затуманеної свідомості уривками стали доходити слова, нашкрябані на клаптику паперу: «купити хліба», «нам страшно», «любимо Тебе», «не пий більше». “Її дівчатка люблять її, незважаючи ні на що”, – подумала Каріна.
     Жінка ніби зі сторони глянула на себе. І від побаченого вжахнулася: із дзеркала на неї дивилася чужа, незнайома жінка, з опухлим обличчям, з «мішками під очима», розкуйовдженим волоссям та згаслим поглядом.
     Від побаченого «мурашки» забігали поза спиною. «Невже це вона?». А в голові пронеслося дитяче «нам страшно» і… їй самій стало страшно. У що ж вона перетворилася?! Так більше не можна! Треба щось змінювати.
     На тумбочці побачила фото дітей. Каріна піднесла його до очей, розглядала так, наче вперше бачить. «Так, це ж мої дівчатка», – усвідомила нарешті, стала цілувати та пригортати знімок до грудей. Вона так завинила перед дітьми. «Як же могла забути про них? Як могла бути такою егоїсткою? Чому відчувала лише свій біль, а не  бачила страху, болю та відчаю в очах своїх Катрусі та Інночки? Яка ж вона мати після цього...» – картаючи, запитувала себе.
     Що сказав би її коханий, якби побачив, на що перетворилася їхня сім’я. П’яна, безробітна мати... Занедбана квартира... Діти напризволяще…
     Каріна миттю протверезіла. В голові, наче проясніло. Їй так багато всього треба зробити, а ще більше виправити.
     “З чого почати...”, – подумки запитала сама в себе і тут же усвідомила, що починати треба із себе.
     Привела себе в порядок. Навела лад в квартирі (стільки корків від пляшок вона, мабуть, ще ніколи не бачила). З продуктів, які були вдома, приготувала обід.
     Скрипнули двері, почувся шепіт і легенькі кроки. Це її дівчата повернулися зі школи. Матір несміливо стояла на порозі кухні. Дівчатка з недовірою глянули на неї. Від сорому Каріна не знала, куди подітися.
     «Мамо! Ти сьогодні якась не така…», – заговорила молодша Іннуся.
     На очі набігли сльози, стиснуло в грудях, комок застряг у горлі… Їй так багато треба їм сказати, а видавити з себе тільки й змогла: «Пробачте!».
     Дівчатка кинулися до матері. Каріна міцно стиснула їх в обіймах, тулила і гладила, цілувала, плакала і шепотіла: «Пробачте… Пробачте!».
     “Мамусю, ти тільки обіцяй нам, що не будеш більше так...”, – шепотіли дитячі уста, а рученята міцно обіймали шию матері.
     Вперше за останні кілька місяців сім’я обідала разом, разом робили домашнє завдання, разом читали казки.
     Уклавши дітей спати, Каріна іще довго стояла біля їх ліжечка і дивилася на сплячих донечок.
     «Які ж молодці вони, – подумала, – не пропали, коли вона з головою поринула в своє горе, забуло про них, а вони повернули її до життя…».
     Каріна дала собі слово, що більше не буде вживати спиртного. Життя потроху ставало налагоджуватись. Було нелегко. Були і зневажливі погляди сусідів, і недовіра знайомих, і пошуки нової роботи, і нові розчарування, і бажання зірватися, і багато ще інших «і»…
     Попри неймовірні випробування, вона зуміла віднайти в собі сили, щоб змінитися…
     Сьогодні Каріна не соромиться того, що було. Так, вона оступилася, спіткнулася і впала… Але … але знайшла в собі сили підвестися і йти далі. І вона буде тільки рада, якщо, почувши її історію, схаменеться і зміниться хоча б одна душа, що заблукала в алкогольному дурмані.
     А веселий сміх та радісний щебет рідних дітей – це воістину щедра винагорода за ці зміни...
     
     

Олена Перлова






 Опубліковано в номері №03 (1690) в рубриці «Офіційно»

Коментарі:

Коментарів поки що нема.



Ім’я:
Коментар:

Скільки буде 2 + 4 =

* Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях.
Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти.
Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.







Галицький чат
n
10:56:20 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.
n
10:56:24 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.
n
10:56:34 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.
n
10:56:42 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.
сестра
17:05:10 20-05-2014

Звертаюся до всіх небайдужих = у Галицькій ЦРЛ народила дитину 16річна сирота з дитячого будинку! Потребує дитячих речей,харчування,памперсів!!! Допоможемо всі,хто чим може!!!
Гнатенко Іван
18:11:47 23-05-2014

До сестра напишіть, будь ласка, якісь координати, куди чи кому надавати гроші чи допомогу в іншій формі.
сестра
09:14:34 01-06-2014

До Гнатенко Дівчина знаходиться у Галицькій ЦРЛ,дитячому відділі,бо не має куди йти з дитиною!
сестра
09:17:11 01-06-2014

До Редактора!!!!! Народ інтересується на кого Ви працюєте????Чому доступ в чат зробили по реєстрації???Щоб народ не міг ВІЛЬНО! зайти і написати чи прочитати правду????
сестра
09:18:25 01-06-2014

Редактору! А може тому,що Ви як були при регіонах,так і сидите?????
Теслюк Володимир
21:14:50 01-06-2014

Шановна сестро, ніхто нікому ніколи не забороняв писати в чаті ПРАВДУ!!! І ніхто не обмежував вхід до чату... Ви самі вільно увійшли і пишете те, що маєте на думці... Реєстрацію запроваджено як і на інших сайтах для того, щоб можна було виявити непорядних дописувачів, які дозволяли собі писати тут образливі і нецензурні висловлювання. Щодо "регіонів", то я там ніколи не був, і працюю виключно для людей. Дякую.
Теслюк Володимир
21:17:14 01-06-2014

Доречі, Ви, сестро, теж могли б назвати своє справжнє ім'я... )))))) Чи Ви боїтеся?
сестра
13:38:55 02-06-2014

Та мені нема чого боятися..... Продажної влади???Це Ви при всіх владах співаєте їм честь і хвалу!!!!!
Теслюк Володимир
14:52:59 02-06-2014

Якщо Вам нема чого боятися, то підписуйтеся своїм іменем, яке Вам дали батьки...
Гнатенко Іван
18:21:03 02-07-2014

до сестра. невже так важко пройти хвилинну рпеєстрацію?? чи вже настільки низький рівень інтелекту, що важко написати e-mail і придумати простенький пароль???? яким же чином вам заважає вільно написати реєстрація??? ніхто ж не коректує ваші повідомлення!!!! Реєструйтеся і пишіть!!!!!
Гнатенко Іван
18:22:00 02-07-2014

до сестра. хоча можливо тут доречніше було б сказати відомою всім фразою: "якщо людина мертва, то це надовго, якщо дурна. то назавжди"!!!!!
Шмельова Марія Вадим
18:22:34 16-09-2014

Підкажіть будь ласка може кто здає квартиру в Галичі
петро
12:00:12 11-12-2014

КАЗКОВИЙ ГАЛЯЦ-ГРАД… Стольне місто на ріці Mов у чорта у руці. Пишно град ся розвиває І містян всіх розважає. Як прогнали ми орду Взяв наш Владко булаву. Мов до танцю він пішов І в палаци увійшов. Челядь громко промовляла І до танцю запрошала. Довгий крилами махав З писка слюні витирав. Всі бояри кричать: «Гуд!» Це наш славний Робін Гуд. Сотник Стримба не лапух Швидко Владка взяв в обух. Челядь тішиться гуде Все по нашому буде! Довгий крила вже сховав Слюні знову витирав. От князівство заживе Мов садочок розцвіте Новий князь добро несе Може буде добре вже. А князь Владко молодець Швидко дьоргав за уздець І не думав не гадав Владко воєвод придбав. Першим був князьок Назяр Той що їздив на позяр. Що палац си збудував Коли вогник поливав. І рука була тверда Била навіть мужика Матушку в дворі лупила Бо не рівно та ходила. Без Надії і Любві Кажуть не жили князі Владко теж не відставав І собі це все придбав. Надя глечики полоче І про всіх князьку стукоче А Любов немов в огні Це мабуть зловісні дні. Челядь тішиться, гуде До князька на чарку йде У палаци, як у двір Файний Владко брегадір. Війт місцевий теж мастак Ходить наче він батрак До Князька пороги б’є Грошики з казни кує. Час летить, шумить, гуде А князівство не цвіте Зароста все буряном Мов городець кабачком. Челядь тішиться, гуде Ще не час, усе буде. Довгий слюні повтирав І тепер вже промовчав. У князівстві знахар був Мірко звали, хто забув. Знав про все він і про всіх Хто здоровий, а хто псіх. Та в бояр на Мірка зуб Князь кричить: «Тобі каюк!» Стримба зібрання веде Знахар в суд і ось вам - фе. Що буде? Ніхто не знає Знахар ціхо ся сховав, Сотник й князь грушки щибає, Довгий знов ся заплював. Далі буде!Напишу!!! Я про всяку єрунду І про Галяцку княжну І про Стримбу орлика Про князівство й ослика.
Літописець галицький
10:08:56 22-12-2014

частина II Время знов прийшов писати Про князівство розказати. Про Старосту напишу І про всяку в світі бзду. Час пливе. Зима гряде! А життя гниле, гниле. Челядь тішиться, гуде, Ще не час, усе буде. Владко всівся у гнізді Мов кобила у вівсі. Стримба князя осідлав І на всіх він накладав. Та не тут прийшла біда З неба хмара насува. Славний град Станіславків Шле старостиних гонців. Челядь в раз заметушилась Щоб біда ця не случилась. В мить зібрали всю братву Не віддати булаву. Стримба зібрання зібрав Довгий крилами махав. І Лахоцький виступав: Похвалив і облизав, Владка так він шанував. Той Лахоцький - хитрий жук Лізе всюди як павук. Цей князьок бальона грав І народ свій обкрадав, Фіру не одну придбав Не одного обскакав. Слово мовив і князьок, Той, що міряв потічок, Вчив він трохи діточок Напивався як бичок. Крилось град його земля Це Федоря – ось імя. Обізвалась мамка Ріна Кажуть файна господиня: Ти староста не правий Вовка наш один такий. Спинку гарно він тримає Нашу челядь обіймає. Важність в нього своя є: Не чіпай ВОНО своє. Відстояли Владка всі Хоч князівство у біді. Всі городи в буряні, Але нам нужни свої Чемні, милії князі. Князь словами промовля Наче Гоголя слова. Віршем криє, покриває Челядь свою звеселяє. Владка тільки не сприйма Його рідная братва Та що пальці три тримає Й оселедці одягає. Брате наш, ти нас продав! Тільки трон ти обійняв, В душу ти нам так наклав Ти забув, хто тебе пхав?! Та ми браття всі такі Тільки нам зайти в князі Забуваєм хто ми. Ні?! Ось напевне нам каюк І загнемся наче крюк. При такому ґаздівстві Всі будемо у …..багні! Будем знов новин чекати І історію писати. А на цьому мабуть все!!! Далі буде! ХАЙ ЖИВЕ!!!
Літописець галицький
10:56:06 25-12-2014

Час глаголить знов прийшов Як процес в князівстві йшов. У палацах як було Про керовніцтво й бухло. Було так мов на балі Як у діда уві сні Матушки бухали За здоровя випивали. Князь хотів навксти лад Вскочив з трону і в палац. Там гучненько вже було, Мов базар усе гуло. Князь зайшов в четвертий ряд, Грюкав стукав все підряд. «Ви попались не шуміть. Це я князь в мить відчиніть. Стукай, грюкай і кричи Не дамо тобі ввійти. Тишком матушки кривлялись Та із князя насміхались. Ось керовніцтво князька Не вартує і нуля. Доведе він нас у мить Скоро не буде що пить. А Староста мудрий був Про невдаху не забув Про «здобутки» і опрос Каже Влодку досвідос. Челядь бистро ся зібрала До старости завітала «Хочем Влодка і усе! Це наш князь нехай буде». А Староста їм в отвіт: «Ви читали браття звіт?! При такому ґаздівстві Ви всі браття у …багні. «НИЖЧЕ ПЛІНТУС! Я кажу. Вірте браття не брешу. Краще в трон любий баран Ніж ваш князь і отаман. То ж чекайти ви письма Із містечка за Дніпра Дам вам мудрого орла Щоб ви вилізли з багна. Влодкові большой привіт Хай читає краще звіт. Розум хай пускає в хід І не лиже всім мов кіт. З цього байка виплива, Прочитавши сі слова. Не той князь що у сідлі Той, що розум в голові. Тож чекаймо вісточки для моєї кісточки От на цьому слові Бувайте здорові.
Пані Галичанка
20:27:13 25-12-2014

Автору цього "шедевру" не завадиило б трохи граматику повчити. А то це схоже на "творєніє" не дуже грамотного учня 5-го класу )))


E-mail:
Пароль:

Прізвище та ім’я:
E-mail:
Пароль:
Ще раз пароль:

УВАГА!
Після реєстрація на вашу електронну адресу прийде лист, в якому буде підтвердження реєстраниці.







Статистика


Locations of visitors to this page

Український рейтинг TOP.TOPUA.NET



Наша кнопка:



Газета Галицьке слово м.Галич










..

 
Газета «Галицьке слово» © 2010 рiк. Всі права на авторські матеріали належать газеті «Галицьке слово».
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за умови посилання на газету «Галицьке слово», а при передруку
в інтернеті - з активним гіперпосиланням на galslovo.if.ua. Адреса для листування з редакцією: galslovo@ukr.net