на сайті  
   
 
П’ятниця, 26 квітня 2019 року
 







Електронна версія



Ваша думка
З якими правовими питаннями у Вас найчастіше виникають труднощі?
оформлення спадщини
оформлення права власності
оренда земельної ділянки
розлучення
позбавлення батьківських прав
оскарження рішень чи бездіяльності органів державної влади
оформлення субсидії
виплата аліментів
виправлення описки в документах
Інше:

        

Переглянути результати

 

Рекомендуємо
 

Загрузка...







Сакральні пам’ятки археології Галицького краю
06.04.2015 | Переглядів: 1086
Рейтинг

     Земля акумулює у собі таємниці минулого і може багато розповісти, тільки треба вміти це почути. Галицька земля вабила науковців-археологів споконвіків. Вона багата на історію, насичена відомими подіями і неповторністю пересічних галичан, життя яких характеризується високою духовністю, цікавим побутом. Наша земля зберігає рештки фундаментів величних церков, іконографічний матеріал, уламки мозаїчних плит тощо. Археологічні дослідження свідчать, що княжий Галич був розташований за 5 км південніше від сучасного, на стрімкому правому березі річки Лукви (нині – східна околиця села Крилос). Центральна частина княжого міста – дитинець – знаходилася між річкою Луквою та Мозолевим потоком на Крилоській горі. Найдавніша частина міста – Золотий Тік. Колись «токами» називали місця, де відбувались княжі суди, урочисті збори, лицарські двобої. Далі на південь розташовувався міський посад, який захищала з південної сторони потрійна лінія оборонних валів та ровів. Біля західного підніжжя Крилоської гори розташовувалось Підгороддя. Найбільша кількість церков була у сучасному Крилосі, Шевченковому та Залукві (діяло по 9 храмів). Жителі центральної частини середньовічного Галича мали тільки 3 церкви.Проведемо невеличкий екскурс у минуле наших пращурів… Насамперед звернемо увагу на декілька цікавих археологічних пам’яток галицьких околиць. Однією з таких є Іллінська церква ХІІ-ХІІІ ст. (простояла до початку ХІХ ст.). Цей музеєфікований об’єкт культурної спадщини -  церквище з фундаментом храму і залишками кладовища - розміщений на погорбі Убіч  в урочищі  Прокаліїв Сад. Тут, з давніх часів до середини ХVІІІ ст., існував монастир з білокам’яним храмом пророка Іллі. Починаючи з ХVI ст., про церкву Святого Іллі згадують історичні джерела. За ними А.Петрушевич стверджував, що Іллінський монастир був діючим у І половині ХVI ст. Доказом цьому слугувало те, що благодійниця Галицького релігійного центру - королева Бона Сфорца - подарувала церкві старовинне крісло із зображенням свого герба. Після закриття храму реліквію перенесли у Крилоську  Катедру. Грамота з дарчим написом, скріпленим підписом королеви та її гербом, зберігалися в архіві А.Петрушевича. У 1654 р. монастир Святого пророка Іллі був жіночим. Дослідники припускають, що він був зруйнований під час турецького нападу в 1676 р. Легат про його відновлення підписав у 1708 р. єпископ Йосиф Шумлянський, виділивши 600 злотих на ремонт. Іллінську церкву в цьому документі владика назвав «найстарішою з усіх».  Це може бути доказом її існування ще в княжі часи. Отець Іларіон Карп’як у середині ХХ ст. віднайшов документи, в яких йшлося, що у келіях Святоіллінського монастиря з ініціативи єпископа Петра Білянського в 90-х роках ХVІІІ ст. дійсно відкрилася однорічна єпархіальна семінарія.Перші розкопки втраченої споруди провели Л. Лаврецький та І. Шараневич у 1886-1887 рр. Виявилось, що це була ротонда, до якої з заходу прилягав прямокутний притвір, а зі сходу – півкругла апсида. Пагорб відділений з північно-західного боку від Крилоської гори Мозолевим потоком. У природному середовищі він відіграє роль акценту у функціонально-розпланувальній системі Галича ХІІ-ХІІІ ст. Розміщувався на околиці історичного середмістя. Пам’ятка є сакральною спорудою,  за типологією - ротондальний храм з апсидою зі сходу та прямокутним притвором із заходу, загальна її площа - 226 м2. Потужність культурного шару, який датується ХІІІ - поч. ХІХ ст., - 1,7 м. Елементи архітектурного декору храму, віднайдені в ході археологічних досліджень, вказують на приналежність споруди до Галицької архітектурної школи ХІІ-ХІІІ ст. Тип ротонди Св. Іллі не знаходить аналогів у архітектурі Давньої Русі, але відомий у Середній Європі (ротонди Св. Іржі в Ржіпі – Чехія, Св. Прокопа у Стшельно – Польща). На основі цих пам’яток та архітектурно-археологічного аналізу галицьку ротонду датують ІІ пол. ХІІ ст. Під час археологічних  досліджень також виявлено рештки порталу: восьмигранні колонки і валки з архівольту, покриті різьбленим рослинним орнаментом, а також шматки тиньку з синьою фарбою; знайдено залишки саркофагу з обтесаних кам’яних плит, фрагмент бази цоколя храму та позолочений хрест.Цікаво й те, що у церкві пророка Іллі побував 17 березня 1727 р. автор Першої Української Конституції, гетьман Пилип Орлик. На початку ХІХ ст. церква була розібрана, а кам’яні блоки зі стін храму були використані для побудови Митрополичих палат у с. Крилос. Своїм плануванням, будівельними особливостями та декором церква ілюструє жваві взаємини Галицької архітектурної школи із західноєвропейським зодчеством. На жаль, святиня була приречена на загибель... Нині на місці колишньої церкви пророка Іллі встановлено символічний пам’ятний хрест, фундаменти музеєфіковано. На даний час територія перебуває під охороною держави. Після останніх досліджень фундамент церкви Святого Іллі  законсервований та протрасований. Вартим уваги є й фундамент церкви св. Кирила та Мефодія ХІІ-ХІІІ ст. з могильником,  розташований за межами сучасного населеного пункту на пагорбі правого берега р. Лімниці на захід від Крилоса, під лісом Дібровою, біля дороги, яка у давнину була Соляним шляхом. Основними речовими знахідками є архітектурні деталі: фрагменти білокам’яного цоколю, невеликий фрагмент білокам’яного блока з валиком, який йде лицьовою поверхнею, групи полив’яних керамічних плиток, які в давнину складали набір підлоги, а також два варіанти плиток з рельєфом, покритих жовтою та зеленою поливою із зображенням грифона. 1882 року на північній межі Діброви  парох села Залуква о. Лев Лаврецький за участю Львівського історика Ісидора Шараневича виявили масивні фундаменти чотиристопної триапсидної кам’яної церкви. На початку ХХ ст. фундаменти повторно в кількох місцях розкрив О.Пеленський, після чого опублікував дещо відмінний план фундаментів. На підставі топоніму «Кирилівка» дослідник назвав церкву  Кирилівською і вважав її монастирським храмом. Деякі особливості плану фундаменту (виступи від лопатки стін, окремо влаштовані подушки стовпів, кладка з річкового каменю) вказують на почерк Галицької архітектурної школи. Археолог Ю.Лукомський відносить пам’ятку до вежоподібних храмів нового стильового напрямку в архітектурі Древньої Русі, які зводились в кін. ХІІ ст. Письмові згадки про храм відсутні. Дослідники припускають, що він був зруйнований ще у першій половині ХІІІ ст. У 1882 р. на високому правому березі р. Лімниці Л.Лаврецький та І.Шараневич відкрили фундаменти загадкової невеликої давньої споруди. Ю.Захарієвич після обмірів протрактував план пам’ятки багатокутником із округленою східною частиною. Вона дістала назву Полігон або Ротонда. Фундамент ротонди, об’єкт сакральної архітектури давнього Галича, знаходився за 400 м на схід від р. Лімниця в урочищі Карпів Гай. План ротонди ледь витягнутий із заходу на схід: більший діаметр становить 14,9 м, а поперечний до нього – 14,4 м. Висота збереженого фундаменту досягає 0,90-1,00 м. Зі звіту І.Шараневича відомо, що розкопані в 1882 р. фундаменти Полігону не засипалися, а в 1884 р. були законсервовані. На підставі зовнішнього вигляду збережених подібних храмів у Моравії, Угорщині, Польщі дослідники зробили реконструкцію галицької ротонди. Судячи з відносно тонких і малопотужних фундаментів, кам’яні стіни галицького квадрифолію мали досить точно відповідати їхнім контурам, а також бути одноярусними. Згадки про споруду в історичних джерелах відсутні, очевидно це свідчить про її раннє зруйнування. План, знятий Ю.Захарієвичем, став не настільки документом, який показує правдивий стан відкритих розвалин, наскільки спробою реконструкції незрозумілої споруди, і тим самим ще більше ввів в оману наступних дослідників. На цю обставину звернув увагу вже й І.Пеленський, відмовившись від спроб інтерпретації пам’ятки. Будовою невизначеної приналежності вважав Полігон і М.М.Воронін. Я.Пастернак, посилаючись на те, що під час розкопок Полігону були знайдені полив’яні плитки та людські поховання, вважає, що це вказує “скоріш на каплицю, аніж на оборонну вежу”.Вже на початку 1950-х років, коли в Галичі працювала експедиція під керівництвом М.К.Каргера, місце Полігону було загублено. У ході розвідки, проведеної у 1978 р. експедицією під керівництвом О.М.Іоаннісяна, вдалось знову віднайти місце фундаменту, а в 1979 р. Полігон був повторно відкритий Галицьким загоном архітектурно-археологічної експедиції ЛОІА АН СРСР.   Знахідки з розкопок О.Іоаннісяна взяті на опрацювання до Ленінграду. Він виявив фрагмент білокам’яної водосвятної чаші та поховання, а також віднайшов аргументи, які вказували на культове призначення споруди.На даний час територія об’єкта відзначена металевим хрестом.Фундамент церкви Спаса ХІІ-ХІІІ ст. – це  городище з храмом (можливо, з монастирем). Храм знаходився на пагорбі Карпиця, поблизу дороги  Камінний вивіз. Ця споруда, на відміну від інших, відома з історичних та археологічних джерел. Літопис Руський свідчить, що церква Святого Спаса була придворним храмом галицького князя Володимирка Володаревича. Розкопки Л.Лаврецького та І.Шараневича з’ясували, що фундамент церкви у плані мав форму «дещо видовженого квадрату», розділеного усередині на три нави, які закінчувались зі сходу трьома апсидами. Центральний купол підтримували 4 стовпи. Схематичний план фундаменту і його розміри зробив Ю.Захарієвич. В основі -квадрат зі стороною 17 м. Загальна довжина плану з апсидами становить 19,7 м, ширина фундаментів зовнішніх стін досягає 2,7 м, а глибина – 1,4 м.Невеликий відламок стіни, знайдений поруч з фундаментом, підтверджує романську  техніку зведення муру. На деяких  каменях, уламках склепінь, знайдених серед румовища, траплялись останки фрескового розпису. Збереглась невелика ділянка підлоги, вимощена трикутними полив’яними плитками жовтого, коричневого та зеленого кольорів, які залягали смугами впоперек головної осі храму. Крім трикутних, зрідка зустрічались також уламки  квадратних та фігурних плиток. Знахідка частини свинцевого листа вказує на відповідну покрівлю будівлі. При північній стіні фундаменту ще в ХІХ столітті було віднайдено білокам’яний саркофаг з останками поховання, які, ймовірно, слід пов’язувати з іменем Володимирка Володаревича. Під час розкопок 1882 р. було виявлено уламки різьблених витих  та гранчастих тесаних колонок, блок зі ступінчастим орнаментом, частину кам’яної хрестильниці, фрагмент кам’яної плити із зеленого мармуру, нагрудні хрестики – енклопіони. Одним із найцінніших предметів, виявлених під час розкопок, була олов’яна привісна печатка галицького єпископа Косьми. З одного боку вона мала викарбуване зображення погруддя Богородиці з піднятими руками та Ісусиком на колінах, а з іншого - напис церковно-слов’янською. Знайдена печатка є орієнтиром у датуванні будівництва храму. На час, коли Косьма був єпископом (1165 р.), церква вже мала б існувати. Припускають, що у ній був єпархіальний архів. У роки Першої світової війни на пагорбі був опорний пункт. Під час копання шанців вояки знаходили поблизу руїн церкви зотлілі сувої пергаменту. Цей факт доказує існування у Спаській церкві архіву та бібліотеки.Культурний шар містить речові знахідки часів Давньої Русі. Траплялась кераміка трипільської культури.  Фундаменти церкви Благовіщення ХІІ-ХІІІ ст. - це поселення з храмом. У 1884 – 1885 рр. професор І. Шараневич та о. Л.Лаврецький на полі В.Фіголя та коваля Мошинського розкопали  фундаменти якогось храму. Його назву встановили за переказами, записаними у 80-х рр. ХІХ ст. І.Шараневичем від паламаря крилоської Успенської церкви Петра Маланія. Назва ця, очевидно, була тільки вказівкою на населений пункт, де знаходилась споруда. Згадка про село з таким найменуванням  міститься в “Актах земських”, які повідомляють, що у 1458 р. галицький староста Станіслав із Ходеча продав за 25 гривень опікунство над Крилоським монастирем, селом Підгороддя та церквою Благовіщення львівському вікарію Романові з Остапович.Питання про функціональне призначення Благовіщенської церкви є досить непростим. Як відомо, переважна більшість населених пунктів, назва яких пов’язана з релігійними святами чи якимось християнським святим, закладалися навколо однойменних монастирів. У такому разі й сам храм мав би первісно належати одному з них. Та оскільки археологи  на даний час не виявили ніяких переконливих доказів проживання тут ченців, то вважати Благовіщенську церкву монастирською  святинею поки що немає підстав.У 1987 та 1990 рр.  Благовіщенську церкву повторно досліджувала археологічна експедиція із Львівського інституту народознавства ім. Крип’якевича під керівництвом В. Ауліха.Знаходиться вона на плоскому пагорбі в урочищі Церквиська. Фундамент складається із кількох рядів річкового каменю, викладеного накосо, з перемінним чергуванням нахилу. Внутрішні фундаменти амвону та переділки між навою і пресвітерієм були закладені через деякий час після зведення споруди. Знайдені у грубій кладці підвалин куски тесаних блоків зі слідами архітектурної обробки свідчать про використання будівельного матеріалу із руїн інших споруд.За результатами досліджень уцілілих частин підлоги та понад 3,5 тис. уламків полив’яних плиток археологи дійшли висновку, що мозаїчна підлога храму була викладена із 6-ти видів різних форм та кольорів. Біля північної стіни фундаменту було виявлено частину монолітного саркофагу та численні людські кістки. Серед поховального інвентарю знаходились бронзові прикраси та високохудожня річ давньоруської ювелірної справи – ажурна золота коралина київського типу. Церква була закладена після того, як пожежею був знищений попередній дерев’яний храм зрубної конструкції, який існував тут ще в ХІІ ст. Це було підтверджено археологічно-архітектурними дослідженнями, при яких було відкрито виразні сліди від підвалин. Церква складалася із двох майже квадратних клітей – більшої нави та меншого вівтаря. Судячи з чисельних знахідок окислених крупинок олова в комплексі споруди, вона була перекрита дахом з олов’яних листів. Об’єкт відзначений металевим хрестом. Фундамент церкви та могильник навколо неї вказують на виразно ремісничий характер цього району. Церква  Благовіщення відігравала важливу роль в релігійному житті Галича. Фундамент церкви Вознесіння  ХІІ-ХІІІ ст. Л. Лаврецький відкрив у 1884 році.  На той час для нього це була невідома восьмикутна споруда. І.Шараневич заочно дійшов висновку, що фундамент подібний за формою та матеріалом до Полігону в урочищі Карпів Гай,  вважаючи знахідку залишками церкви-ротонди Воскресіння, яка, на основі даних вченого, існувала ще у XVIII ст. Київський професор Володимир Антонович, який оглянув розкопи у 1885 році, зробив припущення, що  фундамент на Воскресенськім, як і Полігону, треба відносити до оборонних кам’яних веж. Повторні дослідження нерозгаданої ротонди розпочав Я.Пастернак у 1941 році. Війна не дала до кінця вивчити об’єкт. Однак Я. Пастернак встиг зафіксувати план каплиці. Відсутність багатьох даних змусила звернутись до пам’ятки втретє у 1989 році. Розкопки розпочали археологи з Ленінграду, а продовжила експедиція Інституту суспільних наук зі Львова, під час якої було локалізовано залишки кам’яного фундаменту. Тоді ними було виявлено багато давніх поховань. У 1994 р. під час археологічних досліджень, проведених Галицькою слов’яно-руською археологічною експедицією під керівництвом доктора історичних наук, професора В.Барана (м. Київ) та завідувача відділу археології області Б.Томенчука (м. Івано-Франківськ), мета якої - продовження вивчення слов’яно-руських старожитностей давнього Галича, вчені дійшли висновку, що цей фундамент округлої будівлі, зовнішні контури якої досить розпливчасті й утворюють коло діаметром близько 10 м. Фундамент сильно пошкоджений під час оранки та після розкопів 1884 року. Конструкція фундаменту складається з плит маргею або опоки і річкового каміння на землі та глині. Жодних слідів кам’яного будівництва не було зафіксовано. Археологи зробили припущення, що споруда представляла собою зрубну дво- або триярусну дерев’яну церкву-каплицю, план якої швидше всього був восьмигранним. А матеріал, з якого був споруджений фундамент, вказує на відносно пізній час побудови. Споруду слід датувати ХІІІ ст.                 Після зникнення споруди  цю ділянку використовували як орне поле. Тривала оранка призвела до часткової втрати верхнього пласту культурного шару та часткової втрати самого фундаменту. Територія пам’ятки незабудована. На місці церкви встановлено металевий хрест.     Фундамент церкви на Царинці (ХІІ-ХІІІ ст.) розташований біля підніжжя Крилоської гори, на лівому березі Мозолевого потоку при впадінні його в р.Лукву. Відомості про храм черпаємо з археологічних джерел. Вперше на цьому місці археологічні розкопки проводив В.Ауліх у 1982 р. Він відкрив рештки великого двоповерхового будинку з житловими кімнатами та господарськими угіддями. Тут були фрагменти давньоруської кераміки, цвяхи, заступи, скляні браслети, намисто, кришка від скриньки із зображенням лева. Внаслідок цього дослідники дійшли висновку, що у ХІІ – ХІІІ ст. в урочищі Царинка було боярське житло.Виявлені навесні 1986 р. крилоським трактористом Я.Федорняком румовища тесаного каміння та дві покришки від саркофагів спокусили археологів розпочати дослідження на Царинці. Експедиція львівських археологів виявила тут залишки середньої за величиною, але багатою за оздобою церкви, а точніше храму-усипальниці на Царинці. План храму має форму рівнораменного хреста, який видовжений зі сходу трьома апсидами. Він подібний за формою до плану церкви Святого Миколая у Львові (середина ХІІІ ст.), але у внутрішній частині мав ще два окремі стовпи. Загальні розміри пам’ятки становлять – 14,6х18,9 м. Фундамент споруди акуратно викладений у рови річковим каменем на глині, ширина яких - 0,9-1,0 м, а глибина – 0,70-0,80 м. Підлога храму була замощена тесаними вапняковими плитами у поєднанні з вкрапленнями керамічних поливяних плиток. Частина плиток має рельєфні зображення птаха-сирени та рослинного орнаменту. Стіни церкви були дерев’яними, зрубно-каркасної конструкції. У внутрішній частині пам’ятки археологи виявили три вапнякові саркофаги, у двох з яких знайдено останки поховань. Отже, храм був одночасно й усипальницею.Вчені датують цю церкву ІІ половиною ХІІ ст. На розкопках було знайдено уламки різьблених та тесаних архітектурних деталей. Це фрагмент надпортальної дуги (архівольта), прикрашеної рослинним орнаментом, частини гранчастих та круглих колонок. Лише один кусочок штукатурки із синьою фарбою дає підставу говорити про можливе тонування стін.Завдяки археологічним  відкриттям ми маємо на сьогоднішній день відомості про пам’ятки археології галицької землі. Виявленню і дослідженню княжих церков завдячуємо Антону Петрушевичу, Леву Лаврецькому, Ісидору Шараневичу, Леву Чачковському, Осипу Пеленському, Ярославові Пастернаку, а також О.Іоаннісяну, М.Каргеру, О.Ратичу, В.Ауліху, Ю.Лукомському, Б.Томенчуку та ін. Важливо зберегти їх залишки для наступних поколінь, передати нащадкам галицькі землі у всій величі та красі. Кожен мешканець та привітний гість має змогу торкнутися минулого княжого Галича, усвідомити його велич і красу. Поважаймо минуле, «копаючи» галицьку землю, адже вона може ще багато чого цікавого розповісти, примножити історичні дані історичної минувшини.
     Ростислав КУКУЛА,  молодший науковий співробітник відділу охорони культурної спадщини Національного заповідника «Давній Галич»






 Опубліковано в номері №13 (1855) в рубриці «Офіційно»

Коментарі:

Коментарів поки що нема.



Ім’я:
Коментар:

Скільки буде 4 + 10 =

* Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях.
Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти.
Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.









Галицький чат
n
10:56:20 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.
n
10:56:24 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.
n
10:56:34 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.
n
10:56:42 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.
сестра
17:05:10 20-05-2014

Звертаюся до всіх небайдужих = у Галицькій ЦРЛ народила дитину 16річна сирота з дитячого будинку! Потребує дитячих речей,харчування,памперсів!!! Допоможемо всі,хто чим може!!!
Гнатенко Іван
18:11:47 23-05-2014

До сестра напишіть, будь ласка, якісь координати, куди чи кому надавати гроші чи допомогу в іншій формі.
сестра
09:14:34 01-06-2014

До Гнатенко Дівчина знаходиться у Галицькій ЦРЛ,дитячому відділі,бо не має куди йти з дитиною!
сестра
09:17:11 01-06-2014

До Редактора!!!!! Народ інтересується на кого Ви працюєте????Чому доступ в чат зробили по реєстрації???Щоб народ не міг ВІЛЬНО! зайти і написати чи прочитати правду????
сестра
09:18:25 01-06-2014

Редактору! А може тому,що Ви як були при регіонах,так і сидите?????
Теслюк Володимир
21:14:50 01-06-2014

Шановна сестро, ніхто нікому ніколи не забороняв писати в чаті ПРАВДУ!!! І ніхто не обмежував вхід до чату... Ви самі вільно увійшли і пишете те, що маєте на думці... Реєстрацію запроваджено як і на інших сайтах для того, щоб можна було виявити непорядних дописувачів, які дозволяли собі писати тут образливі і нецензурні висловлювання. Щодо "регіонів", то я там ніколи не був, і працюю виключно для людей. Дякую.
Теслюк Володимир
21:17:14 01-06-2014

Доречі, Ви, сестро, теж могли б назвати своє справжнє ім'я... )))))) Чи Ви боїтеся?
сестра
13:38:55 02-06-2014

Та мені нема чого боятися..... Продажної влади???Це Ви при всіх владах співаєте їм честь і хвалу!!!!!
Теслюк Володимир
14:52:59 02-06-2014

Якщо Вам нема чого боятися, то підписуйтеся своїм іменем, яке Вам дали батьки...
Гнатенко Іван
18:21:03 02-07-2014

до сестра. невже так важко пройти хвилинну рпеєстрацію?? чи вже настільки низький рівень інтелекту, що важко написати e-mail і придумати простенький пароль???? яким же чином вам заважає вільно написати реєстрація??? ніхто ж не коректує ваші повідомлення!!!! Реєструйтеся і пишіть!!!!!
Гнатенко Іван
18:22:00 02-07-2014

до сестра. хоча можливо тут доречніше було б сказати відомою всім фразою: "якщо людина мертва, то це надовго, якщо дурна. то назавжди"!!!!!
Шмельова Марія Вадим
18:22:34 16-09-2014

Підкажіть будь ласка може кто здає квартиру в Галичі
петро
12:00:12 11-12-2014

КАЗКОВИЙ ГАЛЯЦ-ГРАД… Стольне місто на ріці Mов у чорта у руці. Пишно град ся розвиває І містян всіх розважає. Як прогнали ми орду Взяв наш Владко булаву. Мов до танцю він пішов І в палаци увійшов. Челядь громко промовляла І до танцю запрошала. Довгий крилами махав З писка слюні витирав. Всі бояри кричать: «Гуд!» Це наш славний Робін Гуд. Сотник Стримба не лапух Швидко Владка взяв в обух. Челядь тішиться гуде Все по нашому буде! Довгий крила вже сховав Слюні знову витирав. От князівство заживе Мов садочок розцвіте Новий князь добро несе Може буде добре вже. А князь Владко молодець Швидко дьоргав за уздець І не думав не гадав Владко воєвод придбав. Першим був князьок Назяр Той що їздив на позяр. Що палац си збудував Коли вогник поливав. І рука була тверда Била навіть мужика Матушку в дворі лупила Бо не рівно та ходила. Без Надії і Любві Кажуть не жили князі Владко теж не відставав І собі це все придбав. Надя глечики полоче І про всіх князьку стукоче А Любов немов в огні Це мабуть зловісні дні. Челядь тішиться, гуде До князька на чарку йде У палаци, як у двір Файний Владко брегадір. Війт місцевий теж мастак Ходить наче він батрак До Князька пороги б’є Грошики з казни кує. Час летить, шумить, гуде А князівство не цвіте Зароста все буряном Мов городець кабачком. Челядь тішиться, гуде Ще не час, усе буде. Довгий слюні повтирав І тепер вже промовчав. У князівстві знахар був Мірко звали, хто забув. Знав про все він і про всіх Хто здоровий, а хто псіх. Та в бояр на Мірка зуб Князь кричить: «Тобі каюк!» Стримба зібрання веде Знахар в суд і ось вам - фе. Що буде? Ніхто не знає Знахар ціхо ся сховав, Сотник й князь грушки щибає, Довгий знов ся заплював. Далі буде!Напишу!!! Я про всяку єрунду І про Галяцку княжну І про Стримбу орлика Про князівство й ослика.
Літописець галицький
10:08:56 22-12-2014

частина II Время знов прийшов писати Про князівство розказати. Про Старосту напишу І про всяку в світі бзду. Час пливе. Зима гряде! А життя гниле, гниле. Челядь тішиться, гуде, Ще не час, усе буде. Владко всівся у гнізді Мов кобила у вівсі. Стримба князя осідлав І на всіх він накладав. Та не тут прийшла біда З неба хмара насува. Славний град Станіславків Шле старостиних гонців. Челядь в раз заметушилась Щоб біда ця не случилась. В мить зібрали всю братву Не віддати булаву. Стримба зібрання зібрав Довгий крилами махав. І Лахоцький виступав: Похвалив і облизав, Владка так він шанував. Той Лахоцький - хитрий жук Лізе всюди як павук. Цей князьок бальона грав І народ свій обкрадав, Фіру не одну придбав Не одного обскакав. Слово мовив і князьок, Той, що міряв потічок, Вчив він трохи діточок Напивався як бичок. Крилось град його земля Це Федоря – ось імя. Обізвалась мамка Ріна Кажуть файна господиня: Ти староста не правий Вовка наш один такий. Спинку гарно він тримає Нашу челядь обіймає. Важність в нього своя є: Не чіпай ВОНО своє. Відстояли Владка всі Хоч князівство у біді. Всі городи в буряні, Але нам нужни свої Чемні, милії князі. Князь словами промовля Наче Гоголя слова. Віршем криє, покриває Челядь свою звеселяє. Владка тільки не сприйма Його рідная братва Та що пальці три тримає Й оселедці одягає. Брате наш, ти нас продав! Тільки трон ти обійняв, В душу ти нам так наклав Ти забув, хто тебе пхав?! Та ми браття всі такі Тільки нам зайти в князі Забуваєм хто ми. Ні?! Ось напевне нам каюк І загнемся наче крюк. При такому ґаздівстві Всі будемо у …..багні! Будем знов новин чекати І історію писати. А на цьому мабуть все!!! Далі буде! ХАЙ ЖИВЕ!!!
Літописець галицький
10:56:06 25-12-2014

Час глаголить знов прийшов Як процес в князівстві йшов. У палацах як було Про керовніцтво й бухло. Було так мов на балі Як у діда уві сні Матушки бухали За здоровя випивали. Князь хотів навксти лад Вскочив з трону і в палац. Там гучненько вже було, Мов базар усе гуло. Князь зайшов в четвертий ряд, Грюкав стукав все підряд. «Ви попались не шуміть. Це я князь в мить відчиніть. Стукай, грюкай і кричи Не дамо тобі ввійти. Тишком матушки кривлялись Та із князя насміхались. Ось керовніцтво князька Не вартує і нуля. Доведе він нас у мить Скоро не буде що пить. А Староста мудрий був Про невдаху не забув Про «здобутки» і опрос Каже Влодку досвідос. Челядь бистро ся зібрала До старости завітала «Хочем Влодка і усе! Це наш князь нехай буде». А Староста їм в отвіт: «Ви читали браття звіт?! При такому ґаздівстві Ви всі браття у …багні. «НИЖЧЕ ПЛІНТУС! Я кажу. Вірте браття не брешу. Краще в трон любий баран Ніж ваш князь і отаман. То ж чекайти ви письма Із містечка за Дніпра Дам вам мудрого орла Щоб ви вилізли з багна. Влодкові большой привіт Хай читає краще звіт. Розум хай пускає в хід І не лиже всім мов кіт. З цього байка виплива, Прочитавши сі слова. Не той князь що у сідлі Той, що розум в голові. Тож чекаймо вісточки для моєї кісточки От на цьому слові Бувайте здорові.
Пані Галичанка
20:27:13 25-12-2014

Автору цього "шедевру" не завадиило б трохи граматику повчити. А то це схоже на "творєніє" не дуже грамотного учня 5-го класу )))


E-mail:
Пароль:

Прізвище та ім’я:
E-mail:
Пароль:
Ще раз пароль:

УВАГА!
Після реєстрація на вашу електронну адресу прийде лист, в якому буде підтвердження реєстраниці.







Статистика


Locations of visitors to this page

Український рейтинг TOP.TOPUA.NET



Наша кнопка:



Газета Галицьке слово м.Галич










..

 
Газета «Галицьке слово» © 2010 рiк. Всі права на авторські матеріали належать газеті «Галицьке слово».
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за умови посилання на газету «Галицьке слово», а при передруку
в інтернеті - з активним гіперпосиланням на galslovo.if.ua. Адреса для листування з редакцією: galslovo@ukr.net