на сайті  
   
 
П’ятниця, 13 грудня 2019 року
 






Ваша думка
З якими правовими питаннями у Вас найчастіше виникають труднощі?
оформлення спадщини
оформлення права власності
оренда земельної ділянки
розлучення
позбавлення батьківських прав
оскарження рішень чи бездіяльності органів державної влади
оформлення субсидії
виплата аліментів
виправлення описки в документах
Інше:

        

Переглянути результати

 

Рекомендуємо
 

Загрузка...







Перед нашим скульптором не встояла навіть королева
18.04.2016 | Переглядів: 583
Рейтинг

     Він віддзеркалював націю
     
     Життя буває настільки дивним, що іноді визначні особистості, вже відомі світові, залишаються незнаними у рідній місцині. Таким в Україні до 90-х років минулого століття зоставався  всесвітньо відомий скульптор, наш земляк Григір (Григор) Крук, який понад тридцять літ мешкав і творив у Мюнхені. Народився він у сім’ї гончаря в селі  Братишів Тлумацького повіту, де й зараз полюбляють казати: «О, та то була дуже культурна родина, перебралася до нас десь з-під Галича». 

     
     

     Великий майстер працює над образом Йосипа Сліпого

     
     На даний час нам не вдалося встановити, що це було саме так. Наприклад, Круків маємо у Залукві, але сказати, що там колись були майстри гончарної справи, важко. Тим не менше, якщо хтось із істориків чи краєзнавців матиме щось цікаве щодо галицького походження батьків Григорія Крука, будемо раді отримати таку інформацію. 
     
     А сьогодні, коли у школах добігає кінця навчальний рік, розповімо про знаменитого краянина  Григора Крука  уже тому, що його доля сприймається у наш час і як надихаючий та заспокійливий засіб для батьків. Особливо тих, котрі задля розкриття талантів своїх дітей відряджають їх на навчання за кордон, але дуже переживають, гризуть себе  – як воно там буде, що з того вийде? Григор, а він після Станіславської промислової школи навчався у Львівській школі декоративно-прикладного мистецтва, а потім у Краківській та Берлінській  академіях мистецтв, зауважив би: «Якщо є жага до самовдосконалення, все буде гаразд».
     
     Попри те, що у Львові талант юного Крука не одразу розпізнали і навіть радили йому зайнятися швейною справою та пришивати ґудзики, у Німеччині з 1945 по 1988 рік він створив понад 300 скульптур, котрі здебільшого стали культурним надбання великих музеїв світу - в Парижі, Лондоні, Римі, Нью-Йорку, Філадельфії, Торонто, Пекіні, Анкарі, Единбурзі, Відні…  
     
     На чужині  скульптор і графік  Крук був настільки цікавим, що Лувр якось на цілий місяць надав йому чималі площі під персональну виставку. А її величність королева Великої Британії  Єлизавета ІІ свого часу не пошкодувала  для його експозиції монарші апартаменти… А що було робити, якщо творчість самобутнього майстра з прикарпатським корінням на те вартувала? Якщо вона чіпляла за живе природністю та щирою наївністю, сміливістю форм та надзвичайною пластикою і тим привертала до себе увагу людей, які знаються на істинних цінностях… Не матеріальних, а духовних, котрі не просто позначають населення, а віддзеркалюють націю, народ.
     
     «Цікаві тут, особливо, селянські постаті, масивні й брилуваті, наче щойно зліплені з глини в перший день створення світу», – писав відомий художник і поет Святослав Гординський.
     
     На чужині. Та серцем – дома
     
     Нам, землякам Крука, повинно бути дуже приємно, що в радянські часи він був єдиний з українських скульпторів у вільному світі, хто своїми роботами презентував там галицьку культуру у своєму жанрі. Григор завжди тяжів до натуралізму заради того, щоб передати нашого селянина таким, яким той був. Вельми хвилюючі його жіночі образи у скульптурах «Жінка з терлицею», «Жінка з повісмом», «Жінка, що втікає перед дощем»… 
     
     Величчю людини та відчуттям епох дихає інша за змістом та почерком серія робіт Крука –галерея скульптурних портретів українських діячів історії та культури. А дозволяв собі Григор відтворювати особливі постаті: Володимира Великого, доньку Ярослава Мудрого, яка стала королевою Франції, Йосипа Сліпого, Тараса Шевченка, Івана Мазепу, Василя Стефаника… Зауважимо, що митрополит Йосип Сліпий після вісімнадцяти років ув’язнення у Сибіру з великим задоволенням позував українському майстрові.
     
     Скульптор сприйняв це як неоціненну винагороду. Бо, з одного боку, високої честі удостоїла його свята людина, а з іншого, то була благословенна нагода доторкнутися до України, де він завжди перебував душею і серцем.
     
     Щонайкраще свідчать про цей незримий зв'язок листи Крука до односельців. Він писав їм до самої смерті, бо, незважаючи на свої творчі вершини та світове визнання, не розгубив земної людяності та щирості, властивих особистостям від Бога. Тож давайте перечитаємо кілька таких послань, тим паче, що вони, власне, про життя Григорія Яковича. Щоправда, він себе так не величав. Останні рядки у листах звучали родинно: ваш Гриць; щиро ваш Грицько Крук; Гриць – син Круків. Він прожив чудове життя у «рафінованих» містах, але спогади завжди повертали його у сільське дитинство.

     
     

     Григорій з батьками та братом Іваном

     
     «Пригадую собі ще маленьким хлопцем, як наша корова не доїлась, а ви щоранку приносили нам молока. За вашу сусідську доброту, яка ніколи не пропадає в моїх думках, про Вас, ще раз дуже дякую та посилаю Вам маленький пакуночок. Теплі панчохи на зиму, светр, хустинки, чоботи і черевики на братишівське осіннє болото. Чоботи з гуми є дуже практичні, бо не псуються і завжди мож добре їх помити», – писав Крук сусідці Анні Семенів, коли йому було вже сімдесят.
     
     «Маю святий спокій». Але…
     
     «Мені було добре жити, як мій брат Іван жив. Він був купець. Мав два склепи в Мюнхені. П’ять дівчат, які продавали гарне авто за добрі гроші. По смерти брата все минуло, бо я не вмів і не мав охоти провадити склепами, бо була велика морока і гризота. Тепер я сам, жию скромно і щасливо без великих грошей і маєтку.
     
     …Ту люди вмирають, як мухи, і то молоді, бо гонять себе день і ніч за грішми. Кожен хоче мати два авта, 10 пар черевиків, 10 пар вбрань, 10 покоїв…, але через то багатство в молодому віці вмирає... Я збоку дивлюся на ту комедію, і нічо інше мені не залишається, як тільки сміятись з людської дурноти», – відверто описував Крук капіталістичну дійсність у липні 1970 року.
     
     Ці думки не нагадують вам наше сьогодення? Хіба довкола не така ж метушня та гонитва за «зеленими»? Але ж – як без них? Крук вмів обходитись без зайвого, бо був людиною особливою, він жив творчими злетами, назавжди був закоханий в музу скульптури, і, можливо, тому не мав сім’ї, тож не був обтяжений щоденними потребами родини.
     
     «На старі літа не бідую. Маю гарну вдовицю, яка мені варить, сорочки пере і робить все, що треба в хаті» (Мюнхен, 28/9 1981).
     
     «…Права рука болить… Лікар поставив діагнозу, що я в молодости забагато дівчат-модельок обіймав. Може, має рацію» (Мюнхен, 22 березня 1988).
     
     "Коло мене, дякувати Богу, все гаразд. Працюю лише тогди, коли хочу. Маю святий спокій. Ту в Мюнхені є наша церква… В неділю йду на Службу Божу, а по Службі коло церкви стрічаю наших людей, з якими говорю нашою рідною мовою, бо цілий тиждень розмовляю лише по-німецьки» (20 вересня 1982 року).
     
     Але одна біда не полишала Крука все життя – то була туга за Братишевом. Вона мучила, ятрила його душу та водночас підігрівала цікавість до того, що діється у рідному селі, як живуть земляки?
     
     «Дорогі та незабутні мої сусіди! Напишіть мені про вашу домашню господарку: чи маєте корови, коні, кури? Чи то все є колгоспне? Хліб печете самі зі своєї муки чи отримуєте з колгоспу?
     
     Я знаю що церква під час війни згоріла. Чи побудували нову? Чи є в селі ксьондз, лікар, пошта..?» (20.09. 1982 р.).
     
     Повернення до життя
     
     Кожна вісточка з рідного села була для Григорія Крука великим святом, яке здебільшого влаштовував йому своїми листами сусід Микола Павлюк. Але у 1969 році надійшли до Мюнхена дуже сумні рядки. Померла мати Григорія Яковича. Більше того, то був час войовничого атеїзму з найгіршими його проявами. Оскільки через сина-емігранта на Круках лежало тавро неблагонадійних, то влада не дала дозволу на участь священика з Нижнева (велике сусіднє село) у похороні матері скульптора. Люди змушені були залучити колишнього дяка, який знав обряд, хоча, напевно, не міг відправити його в повному обсязі.
     
     Приблизно така ж недолугість виникла у 1971 році, коли пішла з життя сестра Григорія – Марія. А невдовзі було зруйновано і стару хату Круків, що стала пусткою. Збіг таких гірких подій в уяві Григорія Яковича стер з лиця землі кревні канони, що зв’язували його з батьківщиною, підтримували надію на повернення до найдорожчого. Цей моральний удар обернувся для Крука психічним зламом. На кілька років він відійшов від активної творчості, не виставлявся, сторонився людей. Та друзі не покинули його: вмовили відпочити від бронзи та глини, підлікуватися… І через певний час митець повернувся до звичного життя. Як сильнодіючі ліки надійшли до Григорія Яковича і світлини з Братишева. На них – довгоочікувана новина: сусіди поставили гарні пам’ятники на могилах його батьків, належно впорядкували поховання та обнесли файною огорожею. Це було для Крука такою відрадою, що важко передати. У відповідь він дуже дякував сусідам і знову тішив їх творчими новинами. 

     
     

     Молодий Крук оцінює свою нову роботу

     
     «З моїх фігурок та рисунків надрукував три книжки. Так що між чужинцями я зробив моїм землякам честь» (Мюнхен, 28/9 1981). 
     
     До слова, сьогодні у Музеї мистецтв Прикарпаття є чудові німецькі фотоальбоми Крука -за бажання, можна подивитися. Що стосується реальних робіт майстра, то мешканці Івано-Франківщини, на превеликий жаль, не мають змоги їх побачити. У названому Музеї є одна-однісінька скульптура, причому маленька та невиразна, – «Дівчинка, що читає», але й та перебуває в запасниках, бо нема фінансової змоги забезпечити гарантії її безпеки у відкритому доступі. Тим більше,  держава ніяк не знайде грошей, щоб купити ще хоч одну скульптуру для музеїв нашої області. Може, це зроблять грошовиті меценати? Оскільки в приватних колекціях  перебуває чимало робіт маестро, є смілива надія, що якийсь шедевр буде все-таки викуплено для показу широкому  загалу.
     
     …Ніхто, крім Христа
     
     Та повернемося до листувань Крука з краянами. У 1988 році він відправив, як виявилося, свого останнього листа на батьківщину, в Івано-Франківськ, до давнього приятеля, знаного художника Михайла Зорія. Запрошував його в гості і, мабуть, відчуваючи щось недобре, передбачливо зізнавався: «При зустрічі мене не впізнаєш. Дідусь похилий і злосливий, що не маю чим відігнати від себе старість. 
     
     …Дорогий мій Михасю! Смерть – це дійсність, яку дотепер ніхто, крім Христа, змінити не міг».
     
     На той час Григор Крук перебував у Будинку перестарілих. Помер у Мюнхені 5 грудня 1988 року. Там і похований. Вся його творча спадщина перейшла до Українського вільного університету. 
     
     В Івано-Франківську з видатних робіт свого всесвітньо відомого Крука маємо лише одну скульптуру «Дівчинка, що читає». Вона у згаданому Музеї мистецтв. Та й то у запасниках, бо у держави нема грошей, щоб, зважаючи на художню цінність витвору, забезпечити йому повну безпеку у вільному доступі. Зате у Братишівській ЗОШ, зусиллями вчителя-краєзнавця Петра Боднарчука  та інших поціновувачів таланту Крука, створений та діє його Музей. Я там побувала, отримала величезне задоволення від побаченого та почутого. Того ж бажаю усім галичанам. 

Марія ПАЛЮГА






 Опубліковано в номері №16 (1909) в рубриці «Офіційно»

Коментарі:

Коментарів поки що нема.



Ім’я:
Коментар:

Скільки буде 6 + 6 =

* Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях.
Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти.
Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.







Галицький чат
n
10:56:20 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.
n
10:56:24 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.
n
10:56:34 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.
n
10:56:42 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.
сестра
17:05:10 20-05-2014

Звертаюся до всіх небайдужих = у Галицькій ЦРЛ народила дитину 16річна сирота з дитячого будинку! Потребує дитячих речей,харчування,памперсів!!! Допоможемо всі,хто чим може!!!
Гнатенко Іван
18:11:47 23-05-2014

До сестра напишіть, будь ласка, якісь координати, куди чи кому надавати гроші чи допомогу в іншій формі.
сестра
09:14:34 01-06-2014

До Гнатенко Дівчина знаходиться у Галицькій ЦРЛ,дитячому відділі,бо не має куди йти з дитиною!
сестра
09:17:11 01-06-2014

До Редактора!!!!! Народ інтересується на кого Ви працюєте????Чому доступ в чат зробили по реєстрації???Щоб народ не міг ВІЛЬНО! зайти і написати чи прочитати правду????
сестра
09:18:25 01-06-2014

Редактору! А може тому,що Ви як були при регіонах,так і сидите?????
Теслюк Володимир
21:14:50 01-06-2014

Шановна сестро, ніхто нікому ніколи не забороняв писати в чаті ПРАВДУ!!! І ніхто не обмежував вхід до чату... Ви самі вільно увійшли і пишете те, що маєте на думці... Реєстрацію запроваджено як і на інших сайтах для того, щоб можна було виявити непорядних дописувачів, які дозволяли собі писати тут образливі і нецензурні висловлювання. Щодо "регіонів", то я там ніколи не був, і працюю виключно для людей. Дякую.
Теслюк Володимир
21:17:14 01-06-2014

Доречі, Ви, сестро, теж могли б назвати своє справжнє ім'я... )))))) Чи Ви боїтеся?
сестра
13:38:55 02-06-2014

Та мені нема чого боятися..... Продажної влади???Це Ви при всіх владах співаєте їм честь і хвалу!!!!!
Теслюк Володимир
14:52:59 02-06-2014

Якщо Вам нема чого боятися, то підписуйтеся своїм іменем, яке Вам дали батьки...
Гнатенко Іван
18:21:03 02-07-2014

до сестра. невже так важко пройти хвилинну рпеєстрацію?? чи вже настільки низький рівень інтелекту, що важко написати e-mail і придумати простенький пароль???? яким же чином вам заважає вільно написати реєстрація??? ніхто ж не коректує ваші повідомлення!!!! Реєструйтеся і пишіть!!!!!
Гнатенко Іван
18:22:00 02-07-2014

до сестра. хоча можливо тут доречніше було б сказати відомою всім фразою: "якщо людина мертва, то це надовго, якщо дурна. то назавжди"!!!!!
Шмельова Марія Вадим
18:22:34 16-09-2014

Підкажіть будь ласка може кто здає квартиру в Галичі
петро
12:00:12 11-12-2014

КАЗКОВИЙ ГАЛЯЦ-ГРАД… Стольне місто на ріці Mов у чорта у руці. Пишно град ся розвиває І містян всіх розважає. Як прогнали ми орду Взяв наш Владко булаву. Мов до танцю він пішов І в палаци увійшов. Челядь громко промовляла І до танцю запрошала. Довгий крилами махав З писка слюні витирав. Всі бояри кричать: «Гуд!» Це наш славний Робін Гуд. Сотник Стримба не лапух Швидко Владка взяв в обух. Челядь тішиться гуде Все по нашому буде! Довгий крила вже сховав Слюні знову витирав. От князівство заживе Мов садочок розцвіте Новий князь добро несе Може буде добре вже. А князь Владко молодець Швидко дьоргав за уздець І не думав не гадав Владко воєвод придбав. Першим був князьок Назяр Той що їздив на позяр. Що палац си збудував Коли вогник поливав. І рука була тверда Била навіть мужика Матушку в дворі лупила Бо не рівно та ходила. Без Надії і Любві Кажуть не жили князі Владко теж не відставав І собі це все придбав. Надя глечики полоче І про всіх князьку стукоче А Любов немов в огні Це мабуть зловісні дні. Челядь тішиться, гуде До князька на чарку йде У палаци, як у двір Файний Владко брегадір. Війт місцевий теж мастак Ходить наче він батрак До Князька пороги б’є Грошики з казни кує. Час летить, шумить, гуде А князівство не цвіте Зароста все буряном Мов городець кабачком. Челядь тішиться, гуде Ще не час, усе буде. Довгий слюні повтирав І тепер вже промовчав. У князівстві знахар був Мірко звали, хто забув. Знав про все він і про всіх Хто здоровий, а хто псіх. Та в бояр на Мірка зуб Князь кричить: «Тобі каюк!» Стримба зібрання веде Знахар в суд і ось вам - фе. Що буде? Ніхто не знає Знахар ціхо ся сховав, Сотник й князь грушки щибає, Довгий знов ся заплював. Далі буде!Напишу!!! Я про всяку єрунду І про Галяцку княжну І про Стримбу орлика Про князівство й ослика.
Літописець галицький
10:08:56 22-12-2014

частина II Время знов прийшов писати Про князівство розказати. Про Старосту напишу І про всяку в світі бзду. Час пливе. Зима гряде! А життя гниле, гниле. Челядь тішиться, гуде, Ще не час, усе буде. Владко всівся у гнізді Мов кобила у вівсі. Стримба князя осідлав І на всіх він накладав. Та не тут прийшла біда З неба хмара насува. Славний град Станіславків Шле старостиних гонців. Челядь в раз заметушилась Щоб біда ця не случилась. В мить зібрали всю братву Не віддати булаву. Стримба зібрання зібрав Довгий крилами махав. І Лахоцький виступав: Похвалив і облизав, Владка так він шанував. Той Лахоцький - хитрий жук Лізе всюди як павук. Цей князьок бальона грав І народ свій обкрадав, Фіру не одну придбав Не одного обскакав. Слово мовив і князьок, Той, що міряв потічок, Вчив він трохи діточок Напивався як бичок. Крилось град його земля Це Федоря – ось імя. Обізвалась мамка Ріна Кажуть файна господиня: Ти староста не правий Вовка наш один такий. Спинку гарно він тримає Нашу челядь обіймає. Важність в нього своя є: Не чіпай ВОНО своє. Відстояли Владка всі Хоч князівство у біді. Всі городи в буряні, Але нам нужни свої Чемні, милії князі. Князь словами промовля Наче Гоголя слова. Віршем криє, покриває Челядь свою звеселяє. Владка тільки не сприйма Його рідная братва Та що пальці три тримає Й оселедці одягає. Брате наш, ти нас продав! Тільки трон ти обійняв, В душу ти нам так наклав Ти забув, хто тебе пхав?! Та ми браття всі такі Тільки нам зайти в князі Забуваєм хто ми. Ні?! Ось напевне нам каюк І загнемся наче крюк. При такому ґаздівстві Всі будемо у …..багні! Будем знов новин чекати І історію писати. А на цьому мабуть все!!! Далі буде! ХАЙ ЖИВЕ!!!
Літописець галицький
10:56:06 25-12-2014

Час глаголить знов прийшов Як процес в князівстві йшов. У палацах як було Про керовніцтво й бухло. Було так мов на балі Як у діда уві сні Матушки бухали За здоровя випивали. Князь хотів навксти лад Вскочив з трону і в палац. Там гучненько вже було, Мов базар усе гуло. Князь зайшов в четвертий ряд, Грюкав стукав все підряд. «Ви попались не шуміть. Це я князь в мить відчиніть. Стукай, грюкай і кричи Не дамо тобі ввійти. Тишком матушки кривлялись Та із князя насміхались. Ось керовніцтво князька Не вартує і нуля. Доведе він нас у мить Скоро не буде що пить. А Староста мудрий був Про невдаху не забув Про «здобутки» і опрос Каже Влодку досвідос. Челядь бистро ся зібрала До старости завітала «Хочем Влодка і усе! Це наш князь нехай буде». А Староста їм в отвіт: «Ви читали браття звіт?! При такому ґаздівстві Ви всі браття у …багні. «НИЖЧЕ ПЛІНТУС! Я кажу. Вірте браття не брешу. Краще в трон любий баран Ніж ваш князь і отаман. То ж чекайти ви письма Із містечка за Дніпра Дам вам мудрого орла Щоб ви вилізли з багна. Влодкові большой привіт Хай читає краще звіт. Розум хай пускає в хід І не лиже всім мов кіт. З цього байка виплива, Прочитавши сі слова. Не той князь що у сідлі Той, що розум в голові. Тож чекаймо вісточки для моєї кісточки От на цьому слові Бувайте здорові.
Пані Галичанка
20:27:13 25-12-2014

Автору цього "шедевру" не завадиило б трохи граматику повчити. А то це схоже на "творєніє" не дуже грамотного учня 5-го класу )))


E-mail:
Пароль:

Прізвище та ім’я:
E-mail:
Пароль:
Ще раз пароль:

УВАГА!
Після реєстрація на вашу електронну адресу прийде лист, в якому буде підтвердження реєстраниці.







Статистика


Locations of visitors to this page

Український рейтинг TOP.TOPUA.NET



Наша кнопка:



Газета Галицьке слово м.Галич










..

 
Газета «Галицьке слово» © 2010 рiк. Всі права на авторські матеріали належать газеті «Галицьке слово».
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за умови посилання на газету «Галицьке слово», а при передруку
в інтернеті - з активним гіперпосиланням на galslovo.if.ua. Адреса для листування з редакцією: galslovo@ukr.net