на сайті  
   
 
Вівторок, 21 січня 2020 року
 






Ваша думка
З якими правовими питаннями у Вас найчастіше виникають труднощі?
оформлення спадщини
оформлення права власності
оренда земельної ділянки
розлучення
позбавлення батьківських прав
оскарження рішень чи бездіяльності органів державної влади
оформлення субсидії
виплата аліментів
виправлення описки в документах
Інше:

        

Переглянути результати

 

Рекомендуємо
 

Загрузка...







Дмитро Фреїк – Галицький Ейнштейн: рік після смерті
08.06.2016 | Переглядів: 759
Рейтинг

     Рік тому, 5 червня 2015 року, відлетіла у вирій вічності світла душа Фреїка  Дмитра Михайловича, Великого галичанина, вченого зі світовим ім’ям. 
     
     Народився Дмитро на самий Великдень, 5 квітня 1942 року (за документами – 1943 р.), в бідній селянській родині Михайла Ільковича Фреїка (1903-1980) та Юстини Степанівни з роду Рекути (1903-1990) й був п’ятою дитиною після Ганни, 1927 р.н., Стефанії, 1929 р.н., Ярослави, 1932 р.н., і брата Ілька, 1935 р.н.  
     
     Жила родина Михайла  Фреїка разом з сім`єю  його брата Миколи на хуторі в урочищі “Корчунок” під самим лісом за кількасот метрів від села.
     
     Йшла Друга світова війна… Село було окуповане німцями з 3 липня 1941 року, які спочатку не були такими жорстокими, як московські «визволителі».  До хати Фреїків, що складалася з невеликої кухні, коридорчика й однієї кімнати і де тулилося сім душ, поселили одного німця років тридцяти п’яти. 
     
     Старший брат Дмитра Ілько згадував, що солдат у вільний час пригощав його, брата і сестер солодощами й небаченими ними раніше апельсинами, гладив по головах і на пальцях показував, що у нього вдома «цвай кіндер», витираючи з очей непрохані сльози. Та це тривало недовго… Вже через кілька місяців нацисти почали вивозити юнаків і дівчат на роботи до Третього Рейху. ОУН, що активно діяла на цих теренах, почала організовувати загони самооборони й чинити активний спротив німецькій адміністрації, виводячи молодь до навколишніх  лісів. З наступного року ці загони трансформуються у військові підрозділи УПА, що активізують боротьбу з німцями, відбиваючи у них людей і худобу, яку теж намагались вивезти. 
     
     Старша сестра Ганна теж часто ховалася в лісі у повстанців. Окупанти, які в липні 1941 року роздавали дітям плитки шоколаду і апельсини, катаючи їх на своїх автомобілях, стали проводити репресії і навіть розстрілювати людей. У 1942 – 1944 роках були заарештовані Сидорик Павло Миколайович, 1924  р.н., розстріляний навесні 1943 року, Шеремета Микола Миколайович, 1924 р.н., Костик Володимир Ількович, заарештований і замучений у Станіславській тюрмі в 1943 році, Сірко Микола Васильович,1920 р.н., вчитель, завуч школи в с. Боднарів,  заарештований у грудні 1943 року і розстріляний німцями в Дем’яновому Лазі  біля Станіслава 24 березня 1944 року. До Німеччини вивезли біля ста осіб…Особливо лютували окупанти при відступі, коли спалили в Кінашеві біля 70 хат. Горів і  «Малий Кут» - частина села, що була найближче до оселі Фреїків. Та вогонь до них не дійшов. Всього за час німецько-угорської окупації з початку липня 1941 по кінець липня 1944 року, за підрахунками колишнього голови обласного «Меморіалу» Степана Каспрука, було розстріляно або відправлено в концтабори біля 18 тисяч наших краян. На зміну одним окупантам повернулися інші - «совіцькі визволителі». Повернувся і «енкаведистський» терор. Йому чинили шалений опір упівці. До хати, поблизу лісу, часто навідувалися як повстанці, так і окупанти. 
     
     Так, 21 листопада 1945 року завернув до хати Фреїків вояк УПА Дмитро Михайлович Луцький, щоб дати певні настанови щодо збору інформації та привітати господаря з іменинами. Але  до будинку почали підступати карателі з НКВС. Дмитро, озброєний “наганом” і гранатою “лимонка”, не захотів наражати дітей на небезпеку і пішов на прорив до лісу. Так він і загинув у нерівному бою, не давшись ворогам до рук. 
     
     Трирічний Дмитрик, який в цей час бавився на подвір’ї, дуже злякався, а цей подвиг повстанця закарбувався йому на все подальше життя. 
     
     В 1949 році енкаведисти вбили батькового брата Миколу і довший час не дозволяли його хоронити. 
     
     Важко пережив і страшну трагедію – вивезення до Сибіру в 1950 році з села Тисменичани Надвірнянського району старшої сестри Ганни, вчителя місцевої школи, разом з родиною чоловіка Оріщака Ярослава. Ганна залишила на батьків двомісячного синочка Дмитрика, який через півроку помер від болі у животику через те, що в родини реквізували корову і не було де дістати молока. Сама ж Ганна  незабаром пропала безвісті на спецпоселенні в Томській області. Всі ці випробування загартували характер майбутнього вченого. 

     
     

     Весільне фото Д. Фреїка та Л. Мазур

     Слідом за сестрою він вирішив, що буде здобувати знання і теж стане педагогом. Дмитро успішно закінчив восьмирічну школу в рідному селі та Більшівцівську середню школу. В 1959 році приїхав до м. Станіслава вступати на фізико-математичний факультет педагогічного інституту. Спочатку жив із сім’єю старшого брата Ілька та його дружини Марії, які разом з донькою Ганною тулилися в одній кімнатці на горищі старого будинку на вул. Вовчинецькій, біля ЗОШ №16, і чекали на другу дитину. Ніяких побутових умов тут не було: вода і туалет на подвір’ї. Та, незважаючи на це, Дмитро успішно склав вступні іспити і, ставши студентом, поселився в гуртожитку №2 на тодішній вул.Капітана Дадугіна (нині Є. Коновальця). Тут він зустрівся з такими ж юнаками і дівчатами, що приїхали з різних містечок і сіл області здобувати професію вчителя фізики: Йосипом Гошовським, Петром Куцієм з с. Дубівці Галицького району, Володимиром Лемчаком з Ланчина;  Іванною Бродин (нині кандидат наук, доцент кафедри теоретичної фізики ПНУ ім. В. Стефаника), Олександром Скуратівським; Василем Недоляком, Петром Гнилицею з Верховинського району, Дмитром Семчишиним, Михайлом Лосем, Володимиром Мокрицьким, Ізидором і Володимиром Рущаками, Богданом Байдюком, Мирославом Іванишиним, Володимиром Мокрицею з села Білі Ослави, Мирославою Кучерою, Ганною Нагорняк, Степаном Луциком з с. Микуличин, Володимиром Семківим, Миколою Возним з Богородчан, Богданом Байдюком з Ворохти і неземної вроди дівчиною з Вінничини Людмилою Мазур, яка мешкала неподалік на вул. Шевченка на квартирі у свого дядька, військового комісара області. І юний Дмитро зразу ж закохався. За нею впадали всі хлопці, але дівчина була неприступна. Тому Дмитро довго не наважувався навіть підходити до неї. Через такі переживання першою оцінкою майбутнього вченого стала «двійка» з математичного аналізу у доцента Сікори Б.С., куратора їхньої групи. Тоді юнак зумів взяти себе в руки і посилено зайнявся наукою, щоб  бути найкращим студентом на курсі і завоювати серце Людмили. Та перша негативна оцінка стала і останньою за всі роки навчання у вузі, який він закінчив з відзнакою. 
     
     Дмитро встигав усюди: в бібліотеку і читальний зал, на репетиції інститутського хорового оркестру, де грав на альті (його дід Дмитро Михайлович Фреїк, родом з сусіднього села Курів Галицького р-ну, був першим скрипалем на усі довколишні села, і всю родину називали «Музиками»), і на волейбольний майданчик, де демонстрував свою природню пластичність, виконуючи акробатичні трюки при діставанні  м’яча.Та все ж таки більшу частину часу проводив у лабораторіях інституту, ставлячи різноманітні досліди під керівництвом  викладачів Чайківської К. О., Каральника С. М., Косалюка В. М., Кравця В. М., Киричка П. П. та інших. Перший іспит з механіки у завідувача кафедри фізики доцента Венедіктова, який намагався будь-що «завалити» студента з неблагодійної родини, Дмитро здавав чотири години - з 9:00. до 13:00, аж поки не прийшла його дружина, теж викладач кафедри, і не сказала: «Що ти робиш? Вся група жде, а ти возишся з одним студентом. Та і нам пора вже йти до ресторану обідати». Викладач змушений був поставити студенту «відмінно».
     
     Першу свою педагогічну практику Дмитро проходив у с. Бишів Галицького району. Тут на повну міру вперше проявилось його вміння прихиляти до себе людей, особливо молодь, ставати для них і другом, і Вчителем з великої букви. І так було все його життя…

     
     

     Д. Фреїк під час педагогічної практики

     На п’ятому курсі, ставши факультетським авторитетом, Дмитро освідчився білявій красуні Людмилі і, отримавши згоду, в грудні 1963 року привіз її до рідного села, щоб познайомити з ріднею. Влітку вся родина поїхала на весілля до Вінничини.Після закінчення вузу Дмитро, пропрацювавши один місяць у Перегінській школі, вступив до аспірантури Львівського державного університету ім. І. Франка. З другого курсу аспірантури Дмитра Фреїка призвали до армійських лав, незважаючи на те, що він мав право на відстрочку. Це сталося через конфлікт дядька дружини з новопризначеним військовим комісаром Івано-Франківської області. Службу рядовий Фреїк проходив у роті охорони військового аеродрому в м. Дубно. Незважаючи на суворі армійські будні та думки про молоду дружину, яка, народивши донечку Галинку, жила в його батьків і працювала вчителем у школі, він виношував у своїй голові новаторські ідеї з обраної теми для дисертації - тонкі плівки оксидів металів, що мають низьку температуру плавлення, слабо дисоціюють при термічному випаровуванні і низькоопірні. Повернувшись до університету після річної перерви, Дмитро Михайлович з головою поринає в наукові дослідження і в 25 років робить відкриття нового напряму в галузі матеріалознавства тонких плівок, яке визначить все його подальше життя – життя батька трьох дітей, дідуся п’ятьох онуків і трьох правнуків; життя видатного зі світовим ім’ям вченого, автора більше семи сотень наукових праць та великого педагога, засновника і натхненника наукової школи, учні якого продовжують справу свого вчителя і друга професора Фреїка, котрого жартома називали «Галицьким Ейнштейном».  У тому майже півстолітньому періоді вмістяться і великі здобутки, і важкі втрати. Слідом за своїм родичем піде майже вся його чисельна родина, сумарний педагогічний стаж якої складає зараз близько шестисот років. Вдячні нащадки планують відкрити в Дмитровому будинку на «Корчунку» в с. Кінашів родинний музей та звернутись до місцевої влади з проханням перейменувати вулицю, що тут пролягає, в його честь. Панахида за Дмитром  Михайловичем Фреїком пройде в суботу, 4 червня, о 10:00 год. в церкві с. Опришівці, де він жив останніх два десятки років і знайшов вічний спочинок на місцевому кладовищі.
     
     Пам'ять про нього житиме довго, поки житиме його справа, яку він робив на благо всіх нас і нашої держави України, високо підносячи її міжнародний авторитет.
     Христос Воскрес! 
     Воістину Воскрес!

Михайло ФРЕЇК, завідувач Музею «Дем’янів Лаз» Ілля ФРЕЇК, викладач ПНУ ім. В. Стефаника






 Опубліковано в номері №23 (1916) в рубриці «Офіційно»

Коментарі:

Коментарів поки що нема.



Ім’я:
Коментар:

Скільки буде 5 + 1 =

* Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях.
Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти.
Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.







Галицький чат
n
10:56:20 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.
n
10:56:24 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.
n
10:56:34 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.
n
10:56:42 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.
сестра
17:05:10 20-05-2014

Звертаюся до всіх небайдужих = у Галицькій ЦРЛ народила дитину 16річна сирота з дитячого будинку! Потребує дитячих речей,харчування,памперсів!!! Допоможемо всі,хто чим може!!!
Гнатенко Іван
18:11:47 23-05-2014

До сестра напишіть, будь ласка, якісь координати, куди чи кому надавати гроші чи допомогу в іншій формі.
сестра
09:14:34 01-06-2014

До Гнатенко Дівчина знаходиться у Галицькій ЦРЛ,дитячому відділі,бо не має куди йти з дитиною!
сестра
09:17:11 01-06-2014

До Редактора!!!!! Народ інтересується на кого Ви працюєте????Чому доступ в чат зробили по реєстрації???Щоб народ не міг ВІЛЬНО! зайти і написати чи прочитати правду????
сестра
09:18:25 01-06-2014

Редактору! А може тому,що Ви як були при регіонах,так і сидите?????
Теслюк Володимир
21:14:50 01-06-2014

Шановна сестро, ніхто нікому ніколи не забороняв писати в чаті ПРАВДУ!!! І ніхто не обмежував вхід до чату... Ви самі вільно увійшли і пишете те, що маєте на думці... Реєстрацію запроваджено як і на інших сайтах для того, щоб можна було виявити непорядних дописувачів, які дозволяли собі писати тут образливі і нецензурні висловлювання. Щодо "регіонів", то я там ніколи не був, і працюю виключно для людей. Дякую.
Теслюк Володимир
21:17:14 01-06-2014

Доречі, Ви, сестро, теж могли б назвати своє справжнє ім'я... )))))) Чи Ви боїтеся?
сестра
13:38:55 02-06-2014

Та мені нема чого боятися..... Продажної влади???Це Ви при всіх владах співаєте їм честь і хвалу!!!!!
Теслюк Володимир
14:52:59 02-06-2014

Якщо Вам нема чого боятися, то підписуйтеся своїм іменем, яке Вам дали батьки...
Гнатенко Іван
18:21:03 02-07-2014

до сестра. невже так важко пройти хвилинну рпеєстрацію?? чи вже настільки низький рівень інтелекту, що важко написати e-mail і придумати простенький пароль???? яким же чином вам заважає вільно написати реєстрація??? ніхто ж не коректує ваші повідомлення!!!! Реєструйтеся і пишіть!!!!!
Гнатенко Іван
18:22:00 02-07-2014

до сестра. хоча можливо тут доречніше було б сказати відомою всім фразою: "якщо людина мертва, то це надовго, якщо дурна. то назавжди"!!!!!
Шмельова Марія Вадим
18:22:34 16-09-2014

Підкажіть будь ласка може кто здає квартиру в Галичі
петро
12:00:12 11-12-2014

КАЗКОВИЙ ГАЛЯЦ-ГРАД… Стольне місто на ріці Mов у чорта у руці. Пишно град ся розвиває І містян всіх розважає. Як прогнали ми орду Взяв наш Владко булаву. Мов до танцю він пішов І в палаци увійшов. Челядь громко промовляла І до танцю запрошала. Довгий крилами махав З писка слюні витирав. Всі бояри кричать: «Гуд!» Це наш славний Робін Гуд. Сотник Стримба не лапух Швидко Владка взяв в обух. Челядь тішиться гуде Все по нашому буде! Довгий крила вже сховав Слюні знову витирав. От князівство заживе Мов садочок розцвіте Новий князь добро несе Може буде добре вже. А князь Владко молодець Швидко дьоргав за уздець І не думав не гадав Владко воєвод придбав. Першим був князьок Назяр Той що їздив на позяр. Що палац си збудував Коли вогник поливав. І рука була тверда Била навіть мужика Матушку в дворі лупила Бо не рівно та ходила. Без Надії і Любві Кажуть не жили князі Владко теж не відставав І собі це все придбав. Надя глечики полоче І про всіх князьку стукоче А Любов немов в огні Це мабуть зловісні дні. Челядь тішиться, гуде До князька на чарку йде У палаци, як у двір Файний Владко брегадір. Війт місцевий теж мастак Ходить наче він батрак До Князька пороги б’є Грошики з казни кує. Час летить, шумить, гуде А князівство не цвіте Зароста все буряном Мов городець кабачком. Челядь тішиться, гуде Ще не час, усе буде. Довгий слюні повтирав І тепер вже промовчав. У князівстві знахар був Мірко звали, хто забув. Знав про все він і про всіх Хто здоровий, а хто псіх. Та в бояр на Мірка зуб Князь кричить: «Тобі каюк!» Стримба зібрання веде Знахар в суд і ось вам - фе. Що буде? Ніхто не знає Знахар ціхо ся сховав, Сотник й князь грушки щибає, Довгий знов ся заплював. Далі буде!Напишу!!! Я про всяку єрунду І про Галяцку княжну І про Стримбу орлика Про князівство й ослика.
Літописець галицький
10:08:56 22-12-2014

частина II Время знов прийшов писати Про князівство розказати. Про Старосту напишу І про всяку в світі бзду. Час пливе. Зима гряде! А життя гниле, гниле. Челядь тішиться, гуде, Ще не час, усе буде. Владко всівся у гнізді Мов кобила у вівсі. Стримба князя осідлав І на всіх він накладав. Та не тут прийшла біда З неба хмара насува. Славний град Станіславків Шле старостиних гонців. Челядь в раз заметушилась Щоб біда ця не случилась. В мить зібрали всю братву Не віддати булаву. Стримба зібрання зібрав Довгий крилами махав. І Лахоцький виступав: Похвалив і облизав, Владка так він шанував. Той Лахоцький - хитрий жук Лізе всюди як павук. Цей князьок бальона грав І народ свій обкрадав, Фіру не одну придбав Не одного обскакав. Слово мовив і князьок, Той, що міряв потічок, Вчив він трохи діточок Напивався як бичок. Крилось град його земля Це Федоря – ось імя. Обізвалась мамка Ріна Кажуть файна господиня: Ти староста не правий Вовка наш один такий. Спинку гарно він тримає Нашу челядь обіймає. Важність в нього своя є: Не чіпай ВОНО своє. Відстояли Владка всі Хоч князівство у біді. Всі городи в буряні, Але нам нужни свої Чемні, милії князі. Князь словами промовля Наче Гоголя слова. Віршем криє, покриває Челядь свою звеселяє. Владка тільки не сприйма Його рідная братва Та що пальці три тримає Й оселедці одягає. Брате наш, ти нас продав! Тільки трон ти обійняв, В душу ти нам так наклав Ти забув, хто тебе пхав?! Та ми браття всі такі Тільки нам зайти в князі Забуваєм хто ми. Ні?! Ось напевне нам каюк І загнемся наче крюк. При такому ґаздівстві Всі будемо у …..багні! Будем знов новин чекати І історію писати. А на цьому мабуть все!!! Далі буде! ХАЙ ЖИВЕ!!!
Літописець галицький
10:56:06 25-12-2014

Час глаголить знов прийшов Як процес в князівстві йшов. У палацах як було Про керовніцтво й бухло. Було так мов на балі Як у діда уві сні Матушки бухали За здоровя випивали. Князь хотів навксти лад Вскочив з трону і в палац. Там гучненько вже було, Мов базар усе гуло. Князь зайшов в четвертий ряд, Грюкав стукав все підряд. «Ви попались не шуміть. Це я князь в мить відчиніть. Стукай, грюкай і кричи Не дамо тобі ввійти. Тишком матушки кривлялись Та із князя насміхались. Ось керовніцтво князька Не вартує і нуля. Доведе він нас у мить Скоро не буде що пить. А Староста мудрий був Про невдаху не забув Про «здобутки» і опрос Каже Влодку досвідос. Челядь бистро ся зібрала До старости завітала «Хочем Влодка і усе! Це наш князь нехай буде». А Староста їм в отвіт: «Ви читали браття звіт?! При такому ґаздівстві Ви всі браття у …багні. «НИЖЧЕ ПЛІНТУС! Я кажу. Вірте браття не брешу. Краще в трон любий баран Ніж ваш князь і отаман. То ж чекайти ви письма Із містечка за Дніпра Дам вам мудрого орла Щоб ви вилізли з багна. Влодкові большой привіт Хай читає краще звіт. Розум хай пускає в хід І не лиже всім мов кіт. З цього байка виплива, Прочитавши сі слова. Не той князь що у сідлі Той, що розум в голові. Тож чекаймо вісточки для моєї кісточки От на цьому слові Бувайте здорові.
Пані Галичанка
20:27:13 25-12-2014

Автору цього "шедевру" не завадиило б трохи граматику повчити. А то це схоже на "творєніє" не дуже грамотного учня 5-го класу )))


E-mail:
Пароль:

Прізвище та ім’я:
E-mail:
Пароль:
Ще раз пароль:

УВАГА!
Після реєстрація на вашу електронну адресу прийде лист, в якому буде підтвердження реєстраниці.







Статистика


Locations of visitors to this page

Український рейтинг TOP.TOPUA.NET



Наша кнопка:



Газета Галицьке слово м.Галич










..

 
Газета «Галицьке слово» © 2010 рiк. Всі права на авторські матеріали належать газеті «Галицьке слово».
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за умови посилання на газету «Галицьке слово», а при передруку
в інтернеті - з активним гіперпосиланням на galslovo.if.ua. Адреса для листування з редакцією: galslovo@ukr.net