на сайті  
   
 
П’ятниця, 6 грудня 2019 року
 






Ваша думка
З якими правовими питаннями у Вас найчастіше виникають труднощі?
оформлення спадщини
оформлення права власності
оренда земельної ділянки
розлучення
позбавлення батьківських прав
оскарження рішень чи бездіяльності органів державної влади
оформлення субсидії
виплата аліментів
виправлення описки в документах
Інше:

        

Переглянути результати

 

Рекомендуємо
 

Загрузка...







Історичний референдум за незалежність: роль Народного Руху України не підлягає забуттю
20.12.2016 | Переглядів: 817
Рейтинг

     Є в нашій новітній історії державотворення події і дати, які з плином часу не те що не втрачають свого значення, а цементують його, як основу подальших дій і звитяжних кроків. В числі таких подій – Всеукраїнський референдум 1991 року, 25-ліття якого відзначалося 1 грудня. Відбулися різноманітні  урочисті збори, круглі столи, зустрічі учасників тих подій. На жаль, у багатьох випадках чомусь не згадувалися важливі передумови та дії, які передували референдуму, а така необережність у відтворенні подій є недопустимою з точки зору історичної правди.
     
     Так вважає один із перших у Галичині сподвижників відновлення української державності, свого часу заступник голови Галицької РДА, протягом багатьох років діючий голова районної організації політичної партії «Народний Рух України» Володимир Петрович Федорняк. Сьогодні пан Володимир – наш співрозмовник.

     

     – Володимире Петровичу, з нагоди 25-річниці Всеукраїнського референдуму 1991 року перший Президент України Леонід Кравчук разом з Геннадієм Бурбулісом – соратником Бориса Єльцина у програмі Савіка Шустера розповідали про події, які розгорнулися після путчу 1991 року. Ви бачили це?
     
     – Звичайно. Про свою участь у тих подіях Бурбуліс, як на мене, говорив набагато скромніше, аніж Леонід Макарович. Потім вони плавно перейшли до теми Всеукраїнського референдуму і перших президентських виборів. Але наш перший Президент жодного слова не сказав про те, що прийняти рішення про проведення 1 грудня 1991 року референдуму на підтвердження Акту проголошення незалежності України його заставила Народна Рада (НР). Нагадаю, що як парламентська опозиція, вона сформувалася з демократичного блоку депутатів на противагу консервативно-прокомуністичній більшості у Верховній Раді України першого скликання. Але Леонід Макарович забув і про таку потужну організацію кінця 80-х – початку 90-х років минулого століття як Народний Рух України. 
     
     Подібні напади «амнезії» спостерігаються й у виступах багатьох теперішніх керівників районного та обласного рівня. З нагоди державних свят та визначних подій останніх десятиліть вони справедливо згадують нашу історію князівську, козацьку, стрілецьку, УПА, а далі перескакують до сьогоднішніх днів і замовчують таким чином роль Народного Руху України, який підняв з колін народ, понівечений комуністичним режимом і вперто вивів його на стезю незалежності? 
     
     Так ось, якраз за наполяганням депутатів-рухівців у Верховній Раді УРСР, а вони в основному утворювали опозиційну Народну Раду, було прийнято рішення про проведення Всеукраїнського референдуму відносно проголошення Акту незалежності. Голова НР Ігор Рафаілович Юхновський дуже мудро, з поглядом у майбуття, тоді говорив, що цей референдум обов’язково треба проводити, бо він буде для України тією основою, тим фундаментом, на якому має будуватися міцна держава. У цьому контексті вважаю, що саме депутати-рухівці при підтримці інших демократичних груп втілили ідею референдуму у життя. 
     
     – Таким чином Народний Рух України виконав свою основну програмну мету – проголошення України незалежною державою. 
     
     – Саме так. Але варто уточнити, що це було досягнуто й зусиллями цілої плеяди яскравих особистостей, широких кіл інтелігенції, робітників, селян незалежно до їх колишньої партійної приналежності (позапартійності). Саме в цьому об’єднанні зусиль українського народу заради досягнення стратегічної мети полягає роль і сутність Народного Руху України як історичного явища.
     
     – А як ви визначаєте історичне значення референдуму, про який ми сьогодні говоримо?
     
     – По-перше, весь світ переконався, що Акт проголошення незалежності України у Верховній Раді 24 серпня 1991 року, після путчу в Москві, був правильним кроком, і народ його підтримав на референдумі.
     
     По-друге. Для п’ятої колони, яка завжди була та є в Україні, і, на жаль, не меншає, референдум, як то кажуть, твердо порадив: «Присядьте, будь ласка, ваше не мелеться, український народ сказав своє слово».
     
     Третє: для «нашого братнього народу» – росіян, які вели свою окрему політику в Україні, а зараз ще й нав’язали нам війну і стріляють, референдум докорінно спростував кремлівську пропаганду про те, що Україна не має ні кадрового, ні економічного підгрунтя, щоб бути самосійною державою. Та народ своїм голосуванням довів, що Україна без Росії не пропаде. 
     
     До слова, на той час позиція російських правозахисників, а пізніше й Бориса Єльцина, була демократичною, схильною до нашої країни. Тож, коли Верховна Рада проголосила Акт незалежності України, і коли 8 грудня 1991 року у Біловезькій пущі, в резиденції керівників Білорусії (а колись – Микити Хрущова) в Віскулях, зібралися лідери трьох слов'янських республік, щоб підписатися під документом про припинення існування СРСР, Єльцин не вставляв шпиць у наше колесо. Хоча міг би, зокрема відносно того, що робити з армією – морським флотом та сухопутними військами, як розв’язати питання аж надто інтегрованої в систему СРСР економіки України тощо. Але він знову ж таки показав себе демократом по відношенню до України. 
     
     – Таким чином відкрилася пряма дорога до Всеукраїнського референдуму і одночасно – перших виборів Президента України. Наскільки нам відомо, Ви мали прямий стосунок до організації цих заходів?
     
     – Так, мені випало таке щастя. Народний Рух України за перебудову (так тоді називалася всеукраїнська організація рухівців) прийняв рішення – долучитися до підготовки належного ходу голосування в кожному селі та місті, на кожній дільниці. За півтора місяці до референдуму наша крайова організація НРУ затвердила план  – де і які районні організації мають провести організаційну роботу з тією метою, щоб у день голосування наші спостерігачі без проблем приступили до своєї справи. Наша крайова організація проводила підготовчу роботу щодо участі спостерігачів від Івано-Франківської області на виборчих дільницях Дніпропетровської та Кіровоградської областей. Рухівці Галицького району були закріплені за двома районами Дніпропетровської області – Криничанським та Синельниківським. Ми відрядили туди членів районного проводу Народного Руху Федора Мариліва і Андрія Міліченка. Впродовж двох місяців вони проводили там підготовчу роботу.
     
     – А Ви особисто, як член районного проводу і фундатор та голова організації Народного Руху України у Крилосі, на пульсі якого району Дніпропетровщини тримали руку? 
     
     – Був відповідальним за Криничанський район. Ми, загалом понад 100 чоловік, поїхали туди за тиждень до голосування, щоб розповсюдити агітаційні матеріали, провести зустрічі з людьми, освоїтися на незнайомій території. Зустрів мене голова Криничанської районної організації Народного Руху України. На жаль, вже не пам’ятаю його прізвища, але добре знаю, що він був головним інженером «Сільгосптехніки», людиною у районі знаною. У нього я і проживав. Взагалі, там, з приводу нашого приїзду, було все добре організовано. Нас всіх належно розселили. Разом з головою-рухівцем ми чітко спланували, як об’їхати весь район. Перша зустріч відбулася у самих Криничках. Яке то гарне місто, як там багато етнічних українців! Сприймали нас люди  з теплотою, зі сльозами на очах. Особливо запам’яталися зустрічі, які відбулися у трьох великих школах райцентру, у «Сільгосптехніці», де зібралося зо двісті чоловік. На жаль, спостерігачів у нас не вистачило на всі дільниці, тож зосередилися на найбільших населених пунктах, побували там на великих підприємствах і в установах, за три дні  роздали всі агітаційні листівки. 
     
     Прийняли рішення: у ніч перед референдумом, вивісити на місцевій телевізійній вежі, висотою понад 100 метрів, синьо-жовтий прапор. Відчуваю як сьогодні, яка то була холодна ніч. Лив холодний дощ і одразу замерзав на металевій конструкції вежі. Підніматися по ній було майже не можливо. Тим паче, що посилився вітер, вежу хитало так, що у будь-яку мить можна було зірватися із смертельної висоти. Та наші хлопці з тамтешніми рухівцями, використовуючи монтажні пояси задля безпеки, до досвітку здійснили патріотичний задум. 
     
     І ось люди вранці йдуть голосувати та раптом бачать національний прапор України. Мимоволі зупиняються, здивовано дивляться вгору, а через короткий час навколо збираються вже десятки, сотні людей. Вони не вірять своїм очам, бо червоний радянський кумач після, так званого ГКЧП, вже було знято, а синьо-червоний прапор УРСР ще існував. Та поява жовто-блакитного була надзвичайною подією, яка, як на мене, також вплинула на свідомість криничанців. Можливо, до цього хтось ще мав сумнів, як йому голосувати на референдумі, а тут побачив такий символ державності і все стало зовсім зрозумілим.
     
     – Цікаво, як спостерігачів-галичан сприймало компартійне керівництво району?
     
     – Питання доречне, бо райком КПУ там існував, хоча у Верховній Раді вже було прийнято закон про ліквідацію Компартії України. Криничанська виборча комісія працювала, як усюди, у серійній 3-4 поверховій будівлі місцевої влади, де своє місце ще посідав і перший секретар райкому, до слова, на прізвище Чорний. До його кабінету, за його ж викликом, я увійшов разом з головою районного виборчкому. До речі, попередньо вона зустріла мене доволі тепло. У тому ж ключі пройшов день виборів та ще один день підрахунку голосів. Не знаю, чи ті почуття голови виборчої комісії були дійсно щирими, чи вона мала дар дипломата, але вже у кабінеті секретаря райкому пані в основному мовчала. Він одразу звернувся до мене: «А чому ви до нас приїхали, з яким наміром?». «Приїхали, бо хочемо, щоб цей доленосний референдум, ці вибори були справедливими, щоб ніхто цьому не зашкодив», – відповів я. Та він додав: «А хто вас сюди запрошував?». «Та ми ж не до вас особисто – у гості, щоб чекати запрошення. Ми у своїй країні, бажаємо їй успішної самостійності», – відповів я, і відчуваючи зайвим продовження розмови, звернувся до голови комісії, мовляв, я вже піду з вашого дозволу. Вона пішла зі мною. Секретаря я більше на бачив. Ходили чутки, що хтось свідомо наливав йому лишку, щоб ізолювати від виборчого процесу. Але це таке – не офіційне. 
     
     А головне полягало у тому, що коли завершився підрахунок голосів, то виявилося, що «за» незалежність України в цілому по Криничанському районі було понад 85 відсотків громадян, які брали участь у референдумі. Навіть у в’язниці 49% тих, хто відбував покарання, проголосували так само. В цілому в Україні за незалежність віддало свої голоси 90,32 % виборців.
     
     Тепер про вибори Президента: Леонід Кравчук мав у Криничанському районі більше, ніж 50% голосів, а В’ячеслав Чорновіл набрав 28 %. 
     
     – Чому так сталося з визнаним патріотом України? 
     
     – Тому, що вже тоді було багато бажаючих потримати президентську булаву. Балотувалися ж, окрім Кравчука та Чорновола, Левко Лук’яненко, Володимир Гриньов, Ігор Юхновський, Леонід Табурянський. Багато голосів у Чорновала вони не відібрали, але чому б не висунути його єдиним кандидатом від патріотичних сил і зміцнити їх позиції? Та цього не сталося. В результаті вчорашній секретар ЦК КПУ Леонід Кравчук набрав по Україні 61,59 % голосів. Це означало, що з радянщини народ не вийшов, та й сьогодні багатьох ще тримає постсовєтський синдром.
     
     – А як з висоти років, що минули, Ви оцінюєте місію тієї сотні галичан, які у далекому 1991 році їздили на Дніпропетровщину – патріотично впорядковувати виборчий процес?
     
     – Насамперед хочу зазначити, що вони їхали туди добровільно, не потребуючи від когось жодної копійки, оформлення якихось відряджень чи ще чогось, як це, на жаль, буває у наші дні. Вони мали безплатний транспорт. Ось і все. Головним для наших рухівців було демократичне проведення референдуму та виборів, а також правдивий підрахунок голосів. І не зважаючи на те, що там їх хитро обробляли, зокрема, пропонували то «краплю» коньяку, то горілочки. Вони на це не йшли. Бо усвідомлювали, що за так званою гостинністю може пристигати ганебна провокація, мовляв, а що тут за запашок, чому у спостерігача з Галичини не зовсім здоровий вигляд?
     
     – Насамкінець – дуже болісне запитання. Як через чверть століття після того, як Акт проголошення незалежності України було підтверджено всенародним волевиявленням на референдумі 1991 року, нам повернути втрачені (нехай і тимчасово) Крим та частину Донбасу?
     
     – Якби не той історичний референдум, то українській владі та українському народові було б набагато важче боротися з сьогоднішнім сепаратизмом та російською агресією, яка протягом століть постійно загрожувала нам і була неминучою за путінського режиму. Якби не статус незалежної держави, то хто знає, що було б з усією Україною на сьогоднішній день? А так – агресор знає, що народ, який у 1991-му підтвердив Акт про незалежність своєї Батьківщини 90% голосів, захищатиме її, як суверенну, визнану світом самостійну державу. Завдяки цьому сформувалася і європейська коаліція держав на підтримку України. І з нинішньої війни ми мусимо вийти переможцями.

Бесіду вела Марія Палюга






 Опубліковано в номері №51 (1944) в рубриці «Офіційно»

Коментарі:

Коментарів поки що нема.



Ім’я:
Коментар:

Скільки буде 7 + 4 =

* Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях.
Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти.
Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.







Галицький чат
n
10:56:20 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.
n
10:56:24 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.
n
10:56:34 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.
n
10:56:42 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.
сестра
17:05:10 20-05-2014

Звертаюся до всіх небайдужих = у Галицькій ЦРЛ народила дитину 16річна сирота з дитячого будинку! Потребує дитячих речей,харчування,памперсів!!! Допоможемо всі,хто чим може!!!
Гнатенко Іван
18:11:47 23-05-2014

До сестра напишіть, будь ласка, якісь координати, куди чи кому надавати гроші чи допомогу в іншій формі.
сестра
09:14:34 01-06-2014

До Гнатенко Дівчина знаходиться у Галицькій ЦРЛ,дитячому відділі,бо не має куди йти з дитиною!
сестра
09:17:11 01-06-2014

До Редактора!!!!! Народ інтересується на кого Ви працюєте????Чому доступ в чат зробили по реєстрації???Щоб народ не міг ВІЛЬНО! зайти і написати чи прочитати правду????
сестра
09:18:25 01-06-2014

Редактору! А може тому,що Ви як були при регіонах,так і сидите?????
Теслюк Володимир
21:14:50 01-06-2014

Шановна сестро, ніхто нікому ніколи не забороняв писати в чаті ПРАВДУ!!! І ніхто не обмежував вхід до чату... Ви самі вільно увійшли і пишете те, що маєте на думці... Реєстрацію запроваджено як і на інших сайтах для того, щоб можна було виявити непорядних дописувачів, які дозволяли собі писати тут образливі і нецензурні висловлювання. Щодо "регіонів", то я там ніколи не був, і працюю виключно для людей. Дякую.
Теслюк Володимир
21:17:14 01-06-2014

Доречі, Ви, сестро, теж могли б назвати своє справжнє ім'я... )))))) Чи Ви боїтеся?
сестра
13:38:55 02-06-2014

Та мені нема чого боятися..... Продажної влади???Це Ви при всіх владах співаєте їм честь і хвалу!!!!!
Теслюк Володимир
14:52:59 02-06-2014

Якщо Вам нема чого боятися, то підписуйтеся своїм іменем, яке Вам дали батьки...
Гнатенко Іван
18:21:03 02-07-2014

до сестра. невже так важко пройти хвилинну рпеєстрацію?? чи вже настільки низький рівень інтелекту, що важко написати e-mail і придумати простенький пароль???? яким же чином вам заважає вільно написати реєстрація??? ніхто ж не коректує ваші повідомлення!!!! Реєструйтеся і пишіть!!!!!
Гнатенко Іван
18:22:00 02-07-2014

до сестра. хоча можливо тут доречніше було б сказати відомою всім фразою: "якщо людина мертва, то це надовго, якщо дурна. то назавжди"!!!!!
Шмельова Марія Вадим
18:22:34 16-09-2014

Підкажіть будь ласка може кто здає квартиру в Галичі
петро
12:00:12 11-12-2014

КАЗКОВИЙ ГАЛЯЦ-ГРАД… Стольне місто на ріці Mов у чорта у руці. Пишно град ся розвиває І містян всіх розважає. Як прогнали ми орду Взяв наш Владко булаву. Мов до танцю він пішов І в палаци увійшов. Челядь громко промовляла І до танцю запрошала. Довгий крилами махав З писка слюні витирав. Всі бояри кричать: «Гуд!» Це наш славний Робін Гуд. Сотник Стримба не лапух Швидко Владка взяв в обух. Челядь тішиться гуде Все по нашому буде! Довгий крила вже сховав Слюні знову витирав. От князівство заживе Мов садочок розцвіте Новий князь добро несе Може буде добре вже. А князь Владко молодець Швидко дьоргав за уздець І не думав не гадав Владко воєвод придбав. Першим був князьок Назяр Той що їздив на позяр. Що палац си збудував Коли вогник поливав. І рука була тверда Била навіть мужика Матушку в дворі лупила Бо не рівно та ходила. Без Надії і Любві Кажуть не жили князі Владко теж не відставав І собі це все придбав. Надя глечики полоче І про всіх князьку стукоче А Любов немов в огні Це мабуть зловісні дні. Челядь тішиться, гуде До князька на чарку йде У палаци, як у двір Файний Владко брегадір. Війт місцевий теж мастак Ходить наче він батрак До Князька пороги б’є Грошики з казни кує. Час летить, шумить, гуде А князівство не цвіте Зароста все буряном Мов городець кабачком. Челядь тішиться, гуде Ще не час, усе буде. Довгий слюні повтирав І тепер вже промовчав. У князівстві знахар був Мірко звали, хто забув. Знав про все він і про всіх Хто здоровий, а хто псіх. Та в бояр на Мірка зуб Князь кричить: «Тобі каюк!» Стримба зібрання веде Знахар в суд і ось вам - фе. Що буде? Ніхто не знає Знахар ціхо ся сховав, Сотник й князь грушки щибає, Довгий знов ся заплював. Далі буде!Напишу!!! Я про всяку єрунду І про Галяцку княжну І про Стримбу орлика Про князівство й ослика.
Літописець галицький
10:08:56 22-12-2014

частина II Время знов прийшов писати Про князівство розказати. Про Старосту напишу І про всяку в світі бзду. Час пливе. Зима гряде! А життя гниле, гниле. Челядь тішиться, гуде, Ще не час, усе буде. Владко всівся у гнізді Мов кобила у вівсі. Стримба князя осідлав І на всіх він накладав. Та не тут прийшла біда З неба хмара насува. Славний град Станіславків Шле старостиних гонців. Челядь в раз заметушилась Щоб біда ця не случилась. В мить зібрали всю братву Не віддати булаву. Стримба зібрання зібрав Довгий крилами махав. І Лахоцький виступав: Похвалив і облизав, Владка так він шанував. Той Лахоцький - хитрий жук Лізе всюди як павук. Цей князьок бальона грав І народ свій обкрадав, Фіру не одну придбав Не одного обскакав. Слово мовив і князьок, Той, що міряв потічок, Вчив він трохи діточок Напивався як бичок. Крилось град його земля Це Федоря – ось імя. Обізвалась мамка Ріна Кажуть файна господиня: Ти староста не правий Вовка наш один такий. Спинку гарно він тримає Нашу челядь обіймає. Важність в нього своя є: Не чіпай ВОНО своє. Відстояли Владка всі Хоч князівство у біді. Всі городи в буряні, Але нам нужни свої Чемні, милії князі. Князь словами промовля Наче Гоголя слова. Віршем криє, покриває Челядь свою звеселяє. Владка тільки не сприйма Його рідная братва Та що пальці три тримає Й оселедці одягає. Брате наш, ти нас продав! Тільки трон ти обійняв, В душу ти нам так наклав Ти забув, хто тебе пхав?! Та ми браття всі такі Тільки нам зайти в князі Забуваєм хто ми. Ні?! Ось напевне нам каюк І загнемся наче крюк. При такому ґаздівстві Всі будемо у …..багні! Будем знов новин чекати І історію писати. А на цьому мабуть все!!! Далі буде! ХАЙ ЖИВЕ!!!
Літописець галицький
10:56:06 25-12-2014

Час глаголить знов прийшов Як процес в князівстві йшов. У палацах як було Про керовніцтво й бухло. Було так мов на балі Як у діда уві сні Матушки бухали За здоровя випивали. Князь хотів навксти лад Вскочив з трону і в палац. Там гучненько вже було, Мов базар усе гуло. Князь зайшов в четвертий ряд, Грюкав стукав все підряд. «Ви попались не шуміть. Це я князь в мить відчиніть. Стукай, грюкай і кричи Не дамо тобі ввійти. Тишком матушки кривлялись Та із князя насміхались. Ось керовніцтво князька Не вартує і нуля. Доведе він нас у мить Скоро не буде що пить. А Староста мудрий був Про невдаху не забув Про «здобутки» і опрос Каже Влодку досвідос. Челядь бистро ся зібрала До старости завітала «Хочем Влодка і усе! Це наш князь нехай буде». А Староста їм в отвіт: «Ви читали браття звіт?! При такому ґаздівстві Ви всі браття у …багні. «НИЖЧЕ ПЛІНТУС! Я кажу. Вірте браття не брешу. Краще в трон любий баран Ніж ваш князь і отаман. То ж чекайти ви письма Із містечка за Дніпра Дам вам мудрого орла Щоб ви вилізли з багна. Влодкові большой привіт Хай читає краще звіт. Розум хай пускає в хід І не лиже всім мов кіт. З цього байка виплива, Прочитавши сі слова. Не той князь що у сідлі Той, що розум в голові. Тож чекаймо вісточки для моєї кісточки От на цьому слові Бувайте здорові.
Пані Галичанка
20:27:13 25-12-2014

Автору цього "шедевру" не завадиило б трохи граматику повчити. А то це схоже на "творєніє" не дуже грамотного учня 5-го класу )))


E-mail:
Пароль:

Прізвище та ім’я:
E-mail:
Пароль:
Ще раз пароль:

УВАГА!
Після реєстрація на вашу електронну адресу прийде лист, в якому буде підтвердження реєстраниці.







Статистика


Locations of visitors to this page

Український рейтинг TOP.TOPUA.NET



Наша кнопка:



Газета Галицьке слово м.Галич










..

 
Газета «Галицьке слово» © 2010 рiк. Всі права на авторські матеріали належать газеті «Галицьке слово».
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за умови посилання на газету «Галицьке слово», а при передруку
в інтернеті - з активним гіперпосиланням на galslovo.if.ua. Адреса для листування з редакцією: galslovo@ukr.net