на сайті  
   
 
Середа, 21 серпня 2019 року
 







Електронна версія



Ваша думка
З якими правовими питаннями у Вас найчастіше виникають труднощі?
оформлення спадщини
оформлення права власності
оренда земельної ділянки
розлучення
позбавлення батьківських прав
оскарження рішень чи бездіяльності органів державної влади
оформлення субсидії
виплата аліментів
виправлення описки в документах
Інше:

        

Переглянути результати

 

Рекомендуємо
 

Загрузка...







"...кожен архітектурний твір має відображати той час, коли він створений"
23.02.2018 | Переглядів: 448
Рейтинг

     З часу виходу в світ моєї статті «Відбудуймо Храм у власній душі» («Галицьке слово», №53, 30 грудня 2016 р.) минуло вже більше року, а я так і не дочекався солідної фахової, аргументованої, конструктивної публікації, яка б заперечувала чи спростовувала мою позицію як пам’яткоохоронця щодо відбудови Успенського собору в Крилосі. Правда, газета опублікувала кілька інформацій з даного питання. Але назвати їх дискусійними важко, бо немає ніякої потреби сперечатися про те, чи дієслова «відбудувати» і «побудувати» є синонімами. Звісно, якщо користуватися «зрусифікованим» тритомним тлумачним словником, то ці слова – синоніми. Але якщо взяти до рук одинадцятитомний словник української мови за редакцією Бориса Грінченка, то  ні!.. 
     
     За рік, що минув, відбулося чимало важливих подій, які вже вкотре остаточно, розставили усі крапки над «і» у цьому питанні. Найважливіші серед них –  Міжнародна наукова конференція «Археологія заходу України», що відбулася у Львові 17-19 травня 2017 року, Міжнародна науково-практична конференція «Успенський собор Галича: минуле, сучасне, майбутнє», яку 14-15 грудня минулого року з ініціативи Міністерства культури України організував і провів Національний заповідник «Давній Галич»… Думка науковців-фахівців (археологів, архітекторів, пам’яткоохоронців, мистецтвознавців) незмінна – відбудовувати осмомислівський Успенський собор в Крилосі в незаконний спосіб, руйнуючи при цьому автентичний підмурівок Святині, неможливо!
     
     Дуже важливо, що «ініціаторам» побудови собору не вдалося зманіпулювати позицією церкви щодо відбудови Святині. 6 серпня 2017 року, під час щорічної Всеукраїнської Патріаршої прощі до Галицької Чудотворної ікони, у розмові з представниками адміністрації Заповідника Глава УГКЦ Блаженнійший Святослав наголосив, що позиція церкви щодо «відбудови» Успенського собору в Крилосі залишилася незмінною ще з часу оголошення її Блаженнійшим Любомиром Гузаром 14 січня 2006 року. «Церква, – заявив Глава УГКЦ, - проти відбудови собору в Крилосі в незаконний спосіб…»
     
     І ось після таких важливих подій (не кажу вже про численні наради в Міністерстві культури України, що стосувалися даного питання) у газеті «Галицьке слово», №4 від 2 лютого 2017 року знову читаю: «Необхідна конструктивна і детальна ділова розмова, обговорення всіх пріоритетів щодо втілення цієї ідеї (читай: «Відбудови собору». – Примітка автора)… позиція науковців є надто категоричною і не зовсім зрозумілою…» Так і хочеться прокоментувати – шановні, а хто забороняв вам брати участь у конференціях і відстоювати свою «незаконну» позицію конструктивно?.. Читаємо далі: «…тільки в розумному і виваженому діалозі ми зможемо досягти порозуміння і прийти до правильного рішення, яке дасть можливість зберегти та представити для загального огляду існуючі історичні фундаменти, збудувати новий Собор і повернути в його стіни останки князя Осмомисла». Згоден – новий Собор, але нічого спільного з давньоруською Святинею він не буде мати, хіба що розміри. Зрештою, але чи потрібен нам, даруйте за тавтологію, новий новобуд?.. 
     
     Або інший набір слів: «Зараз необхідно відкинути якісь містечкові, вузькопрофесійні амбіції і спільними силами влади, громадськості, професіоналів у справі архітектури та сучасних методів будівництва активно продовжити розпочату роботу з відбудови галицької святині». Панове, а яку «святиню ви будете відбудовувати»? Ви хіба маєте хоча б якусь уяву про те, який вигляд мав храм, що збудував славний галицький князь Осмомисл?.. Та й до чого тут «сучасні методи будівництва», адже для того, аби Собор мав автентичний вигляд, його необхідно відбудовувати, використовуючи тогочасні технології будівництва.
     
     Щоб не вдаватися далі у дискусію, не цитувати всілякі нісенітниці (майданчики – науково-практичні конференції – для цих потреб були організовані на високому рівні і запрошення були розіслані), скажу тільки, що усі: і можновладці, і депутати різних рівнів, і «представники» громадськості тощо, -  чомусь завжди (і це вже протягом майже двадцяти років) хочуть дискутувати, але на конференції не приходять!.. Більше того, ніхто не хоче читати закони, шукати відповідь на питання, а чому сьогодні не можливо відбудувати Успенський собор в Крилосі. 
     
     Щоб якось полегшити цим будівничим завдання, я вирішив у сьогоднішньому номері газети «подати до привселюдної відомости» два своїх виступи, що опубліковані у матеріалах конференції, яка відбулася в Галичі 14-15 грудня минулого року. Перший дає відповідь на дуже важливе питання: «Чи відповідає «відбудова» Успенського собору Галича «Основним засадам відтворення визначних пам’яток історії та культури України»? А другий пояснює тим «критикам» Заповідника, які вважають, що «співробітники нашої пам’яткоохоронної установи винуваті в тому, що фундамент нині ще не музеєфікований, що ми 15 років нічого не робили, а тільки заважали відбудовувати святиню», чому це не зроблено і чия вина у цьому.

      «Відбудова» Успенського собору Галича.Чи відповідає вона «Основним засадам відтворення визначних пам’яток історії та культури України»?
     Окрім пам’яткоохоронних законів України, міжнародних Конвенцій та Хартій, а також Конвенцій ЮНЕСКО про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини,  в нашій державі згідно з Указом Президента від 9 грудня 1995 року №1138/95 «Про заходи щодо відтворення видатних пам’яток історії та культури» та дорученням Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1995 року №23680/1 та від 15 січня 1997 №27039/2 науково-дослідні організації – інститути «Укрпроектреставрація», «Укразахідпроектреставрація», НДІТІАМ – розробили Державну довгострокову програму відтворення визначних пам’яток історії та культури України, а також Основні засади їх відтворення. Ці нормативні підзаконні акти були розглянуті й схвалені Науково-методичною радою з питань охорони та реставрації пам’яток містобудування і архітектури Держбуду України (Протокол №2 від 31.03.98), Комісією з питань відтворення визначних пам’яток історії та культури при Президентові України (Протокол №2 від 15.07.98), а також Міністерством культури, НАН України, Українським товариством охорони пам’яток історії та культури, Українським комітетом Міжнародної ради з питань пам’яток і визначних місць (ІКОМОС).
     
     На цій основі Кабінет Міністрів України 30 грудня 1998 року затвердив «Перелік визначних пам’яток історії та культури, що потребують першочергового відтворення», доручивши Держбудові і Мінкультури за участю Комісії з питань відтворення визначних пам’яток історії та культури при Президентові України розробити необхідніні нормативні документи щодо порядку відтворення визначних пам’яток (Основні засади відтворення визначних памяток історії та культури України опубліковані у фаховому всеукраїнському журналі «Пам’ятки України» 1999 року, в №1, на стор.109-110. - примітка автора). Перед тим Держбуд України своїм наказом (№86 від 22.04.98) вирішив дуже важливе практичне питання, яке стосується «відтворення» конкретних пам’яток, розробив і затвердив ще один нормативний документ – «Порядок розробки, погодження та затвердження проектної документації на відтворення втрачених пам’яток історико-архітектурної спадщини».
     
     Отож, «Основні засади відтворення визначних пам’яток історії та культури України» визначають загальну методологію вирішення проблем відтворення втрачених пам’яток, а «Порядок розробки, погодження та затвердження проектної документації на відтворення втрачених пам’яток історико-архітектурної спадщини» – регламентує практичні кроки відтворення конкретних пам’яток.Мусимо знати і таке, що нині в Україні під охороною держави перебувають понад 150 тисяч нерухомих пам’яток історії та культури, у тому числі й фундамент літописного Успенського собору Галича. З них майже десята частина – це пам’ятки містобудування та архітектури, які потребують здійснення комплексних заходів щодо їх збереження. І ще дуже важлива інформація. Тільки по 700 з названих вище пам’яток збереглася фіксаційна документація (описи, гравюри, малюнки, фотографії, кресленики, окремі деталі тощо). А ось відносно повна фіксація є лише по 150 об’єктах. На жаль, цього ми не можемо сказати про осмомислівський собор Галича. Тому він і не увійшов в основу формування «Переліку визначних пам’яток історії та культури України, що потребують першочергового відтворення» і не був свого часу включений у Державну програму з відтворення пам’яток. 
     
     Але не тільки фіксаційна документація є критерієм та підставою відтворення втрачених об’єктів історико-архітектурної спадщини. «В основу формування «Переліку визначних пам’яток історії та культури, що потребують першочергового відтворення» покладено критерії історичної, мистецької та культурної цінності їх, а також методологію реставрації». 
     
     У цьому короткому повідомленні немає потреби детально зупинятися на тих критеріях, які є визначальними при присвоєнні пам’ятці статусу національного значення, оскільки фундамент літописного Успенського собору вже занесений до Державного реєстру пам’яток археології та архітектури національного значення. Пам’ятка свого часу «справила визначний влив на розвиток культури, архітектури, мистецтва України… була безпосередньо пов’язана з історичними подіями, ідеями, видатними особистостями, які справили визначальний вплив на перебіг історії, розвиток культури і мистецтва». Натомість у зв’язку з подіями, які нині розвиваються навколо «відновлення, відбудови, реставрації…» Успенського собору в с. Крилос, ми детальніше поговоримо про критерії допустимості і правомірність відтворення об’єкту. 
     
     Згідно з вимогами «Основних засад…» «об’єкт відтворення має бути таким, що знищений внаслідок вандалізму, воєнних дій, пожежі… інших причин руйнівного характеру». Наступний критерій допустимості і правомірності відтворення гласить: «Об’єкт відтворення має бути таким, втрата якого спричинила деформацію історичного середовища, а його відтворення диктується вимогами поверненню історичному ансамблеві (комплексові) його містобудівної цілісності. Якщо перший критерій повністю стосується Успенського кафедрального собору, другий – частково і тут без дискусії не обійтися, бо важко нині сказати, чи побудова храму слугуватиме «поверненню історичному ансамблеві цілісності», чи спотворюватиме історичне середовище Крилоської гори, яке сформувалося впродовж ХVІ-ХІХ ст. і яке творять каплиця Св. Василія на фундаменті літописного собору,  Церква Успіння Пресвятої Богородиці та прилеглі Митрополичі палати.
     
      Що стосується третього критерію допустимості й правомірності відтворення визначної пам’ятки історії та культури, то він повністю забороняє відбудову пам’ятки при певних умовах. І звучить він так: «Об’єкт відтворення має бути забезпечений архівною фіксаційною документацією, потрібною для відтворення (описи, обміри, проектні та виконавські кресленики, гравюри, малюнки, макети). Мінімально потрібний набір фіксаційної документації має включати:- кресленики плану і двох фасадів;- натурну фотофіксацію – три загальні фото з різних точок та фото фрагментів чи деталей.
     
     За документацію не можуть правити натурні фотографії об’єкта без креслеників. 
     
     Рішення про достатність чи недостатність джерельної бази до відтворення об’єкта ухвалює в кожному конкретному випадку спеціалізована рада.              
     
     Відтворення об’єкта за відсутності архівної документації та натурних досліджень, на підставі лише наукових реконструкцій не допускається». 
     
     Ми не випадково звернулися до критеріїв відтворення об’єктів культурної спадщини. Нині є чимало авантюристів (це слово тут найбільше підходить!), які нехтують «Основними засадами»: без належної джерельної бази, відсутності архівної документації й лише на підставі об’ємно-просторових реконструкцій пам’ятки, - намагаються відбудувати Успенський собор. Ми вже це проходили 1998 року. «Поданий в січні того року до Комісії з відтворення пам’яток «комплект вихідних матеріалів» по Успенській церкві ХІІ ст. у с. Крилос складали: Матеріали фіксації збережених субстанцій» (10 с. тексту і 42 іл.), «Проект реставрації. Пояснювальна записка» (аж 6 с. тексту, 32 ілюстрації, 2 креслення) та «Наукове обґрунтування концепції відтворення» (19 с., 44 іл.). Роботу було виконано в інституті «Укрзахідпроектреставрація» (директор І. Могитич) та в майстерні І. Фіголя, авторський колектив склали: І. Могитич, У. Демцюх, Я. Чурилик, за участі Ю. Лукомського та В. Петрика. Замовником виступила Галицька РДА. (А далі – увага! Примітка автора). Представлені матеріали виявилися в основному переказом результатів дослідження пам’ятки, проведених у 30-ті рр. Я. Пастернаком. «Дослідження» пам’ятки, проведені у 90-ті рр., практично не дали нічого нового для визначення її первісного вигляду. Та й на що можна було сподіватися, коли підмурки Успенської церкви було спотворено «консервацією і реставрацією», проведеною у 1979 р. під керівництвом В. Ауліха та за проектом І. Могитича. Представлені матеріали засвідчили, що автори «проекту реставрації» Успенської церкви не володіють матеріалом належною мірою. Вони додають свої «п’ять копійок» то до словесної реконструкції Я. Пастернака, то до реконструкції О. Тіца й О. Воробйової, але так і не можуть визначитися до ладу з первісним виглядом пам’ятки. Автори запропонували аж два проекти. Варіант 1 – однокупольний храм з одноярусною тристоронньою галереєю візантійської (sіс!) архітектури, варіант 2 – з п’ятьма куполами «з двохярусною тристоронньою галереєю візантійсько-римської (sіс!) архітектури». Автори останнього варіанта зазначили, що подають його як «попередню гіпотезу», з чого випливає, що має бути ще й кінцева гіпотеза…». Про це інформує кандидат архітектури з Києва Наталія Логвин у своїй статті «Пам’ятка під загрозою», що була опублікована у Матеріалах науково-практичної конференції «Успенський собор Галича. Минуле і сучасність», яка відбулася в Галичі ще 2005 року.
     
     Переконаний, якщо б «новітні зодчі» хоча б згадали про події двадцятирічної давності, розповіли про них тим, хто сьогодні так наполегливо в незаконний спосіб хоче відбудувати Успенський собор, створюючи різноманітні благодійні фонди, нехтуючи чинним українським та міжнародним пам’яткоохоронним законодавством і не беручи до уваги такий підзаконний нормативний акт, як «Основні засади відтворення визначних пам’яток історії та культури України», – то ми б вже давно законсервували та музеєфікували пам’ятку археології та архітектури національного значення. А тим «безліцензійним архітекторам», які наполегливо, на жаль, навіть не прочитавши монографії Ярослава Пастернака «Старий Галич», «хочуть долучитися до відбудови Святині», процитуємо 4 розділ «Основних засад…»: «Науково-дослідні й проектні роботи з реставраційного відтворення пам’ятки історії та культури здійснюються на підставі чинного законодавства України з питань охорони історико-культурної спадщини, Державних будівельних норм, нормативів щодо погодження і розроблення документації для пам’яток історії та культури з урахуванням рекомендацій міжнародних конвенцій і хартій із збереження історико-культурної спадщини.
     
     До розробки науково-проектної документації залучають, як правило, на конкурсних засадах наукові й проектні організації, проектні колективи та окремих фахівців, які мають ліцензії на право здійснення проектних робіт з реставрації.
     
     Проекти затверджуються встановленим порядком за погодженням з Комісією з питань з відтворення визначних пам’яток історії та культури при Президентові України.
     
     Опрацюванню проектної документації повинні передувати археологічні історико-архівні та інженерні розвідки.
     
     Не допускається виконання реставраційних і будівельних робіт з відтворення пам’ятки без проектно-кошторисної документації, погодженої і затвердженої встановленим порядком».
     
     Додамо, що «реставраційні й будівельні роботи з відтворення пам’яток історії та культури виконують спеціалізовані реставраційні й будівельні організації, що мають достатній досвід, належний виробничий потенціал і відповідну матеріально-технічну базу при наявності ліцензій на проведення таких робіт».
     
     Підсумовуючи сказане, наголосимо, що «відбудова» Успенського собору Галича не відповідає жодним критеріям «Основних засад відтворення  визначних пам’яток історії та культури України». Сьогодні ми можемо вести мову тільки про консервацію та музеєфікацію пам’ятки і робити все для того, аби зберегти для нащадків автентичний фундамент літописного Успенського собору, який був споруджений у часи правління галицького князя Ярослава Осмомисла. Все інше, як справедливо зазначає Наталія Логвин, буде «самодіяльнстю в цій галузі» і «підміною, - як сказано у Ризькій Хартії», - свідчення минулого, адже кожен архітектурний твір має відображати той час, коли він створений». Звідси, «відтворення» втрачених архітектурних пам’яток та ще й без належної для того документації анігілює історичну, культурну та філософську цінність будь-яких автентичних, і не лише архітектурних, пам’яток». Про це треба пам’ятати усім – і владі, і науковцям, і громадськості, зрештою, усім тим, хто хоче зберегти пам’ятки історії та культури нашої держави для прийдешніх поколінь.
     
     Справа №2/341/526/16або Як Крилоська сільська рада з допомогою української феміди блокувала консервацію та музеєфікацію фундаменту Свято-Успенського собору
     
     Новітній етап боротьби за автентичний фундамент Успенського  собору в с. Крилос нині набирає нових обертів. Ініціатори «відбудови» Святині не втрачають жодної можливості (це можна почути чи не на кожній робочій нараді, присвяченій розгляду Концепції створення, розвитку та функціонування духовно-культурного центру в селі Крилос та місті Галич), аби не звинуватити пам’яткоохоронців Заповідника в тому, що ми, мовляв, свідомо гальмуємо процес «відновлення» храму, що «25 років нічого не робили, а тільки конфліктували і не давали іншим можливості це зробити». Відповідь на це, так зване, звинувачення ми вже давали («Галицьке слово», №53, 30 грудня 2016 р.). Але, виявилося, цього замало, бо можновладі, які хочуть собі здобути дивіденди і, мабуть, не тільки політичні, не втомлюються повторювати цю фразу де тільки їм заманеться. Спробуємо, вже вкотре, дати відповідь на це «звинувачення», розділивши її на декілька частин. Співробітники Національного заповідника «Давній Галич» сприймають цю «критику» як похвалу, оскільки важливішого завдання, як зберегти священний фундамент для майбутніх поколінь у нас нема, адже ми – державна пам’яткоохоронна установа і оберігати культурну спадщину України – це наша робота. По-друге, Заповідник ніколи не виступав проти будівництва храму, але принципово інше – це повинно відбуватися в законний спосіб і не на священному камінні.А тепер про «Справу №2/341/526/16», яка зберігається у юридичному секторі нашої установи, і має таку назву «Про відміну рішення Крилоської сільської ради та визнання права Національного заповідника «Давній Галич» на земельні ділянки історико-культурного призначення». Власне ця папка, в якій майже 200 сторінок, є темою окремого дослідження і дає відповідь на питання: «Чому ми й досі не законсервували та музеєфікували фундамент Успенського собору в с. Крилос?» Зрозуміло, що вдаватися до грунтовного дослідження цих матеріалів ми не будемо, але оскільки не всі учасники конференції мають можливіть детально ознайомитися з ними, ми хоча б побіжно проаналізуємо ці документи в ракурсі відповіді на питання, чому так сталося, що така визначна пам’ятка історії та культури України ще й досі належним чином не збережена? Наприкінці 90-х років минулого сторіччя, коли ми почали підготовку до відзначення (1998 р.) 1100-річчя з часу першої письмової згадки про Галич в Угорських хроніках, була розроблена Державна програма з підготовки до святкування цього славного ювілею. Окремим пунктом у цій Програмі було передбачено консервацію та музеєфікацію фундаменту літописного Успенського собору ХІІ ст. в Крилосі. Цим роботам передувалили археологічні історико-архівні (все згідно з чинним пам’яткоохоронним законодавством України) дослідження пам’ятки. Ці роботи фінансувалися з  Державного бюджету, але окремо розвідки – через Галицьку райдержадміністрацію, а виготовлення проектно-кошторисної документації, консервація та музеєфікація – через Національний заповідник «Давній Галич». Тоді ж  архітектурно-археологічний загін львівського Інституту українознавства ім. Крип’якевича під керівництвом молодшого наукового співробітника установи Ю. Лукомського дослідив підмурівок Святині й подав звіт замовнику – Галицькій райдержадміністрації. Сьогодні, правда, ніхто не знає, де він знаходиться, але це не біда, оскільки один екземпляр знаходиться в названому вище інституті. Мова про інше. У будь-якому разі такий звіт існує. І на той час це було найбільш повне дослідження пам’ятки, яке давало право на розробку проектно-кошторисної документації на консервацію та музеєфікацію фундаменту. 2001 року Національний університет «Львівська політехніка», Науково-дослідна лабораторія з регенерації заповідних історико-архітектурних комплексів історичних міст на замовлення Національного заповідника «Давній Галич» розробили «Ескізний проект консервації та музеєфікації Успенського собору та каплиці Св. Василія Великого в с. Крилос Галицького району Івано-Франківської області». І Заповідник приступив до його реалізації. Тоді на пам’ятці вдалося облаштувати водовідведення. Однак роботи припинилися у зв’язку з прийняттям Закону України «Про Державний бюджет», згідно з яким держава фінансувала лише ті об’єкти культурної спадщини, на які були виготовлені Державні акти на право постійного користування земельними ділянками.
     
     Ось як відредагував виконком Крилосівської сільської ради на перше звернення Національного заповідника «Давній Галич» (№ 45 від 23.05.2000 р.) з проханням передати у постійне користування земельну ділянку в с. Крилос площею 4,5 га, на якій містяться пам’ятки архітектури Успенська церква ХVІ ст., каплиця Св. Василія ХV ст., Митрополичі палати ХІХ ст. та фундамент Успенського собору ХІІ ст. У своєму рішенні №21, яке було прийняте аж через три місяці після нашого звернення, 8 серпня 2000 року, виконком Крилосівської сільської ради «не дозволив виготовляти  свідоцтво на право державної власності на вище названі об’єкти». Підписала цей документ сільський голова С.Г. Федорняк.
     
     Ми не випадково називаємо це прізвище, адже з воно буде фігурувати у цій справі аж до 2006 року, до того часу, коли сільським головою Крилоса стане І. Лотоцький. Скажемо більше, проігнорувала Крилосівська рада і протест Прокурора Галицького району Д.В. Петровича, який чітко заявив, що назване вище рішення прийняте з порушенням Земельного кодексу України. Відтак почалися довгі шість (!) років судових процесів. Спочатку позов Заповідника до Крилосівської сільської розглядав Господарський суд Івано-Франківської області за участю заступника голови суду Г.З. Цюха. Сьогодні, з висоти часу, назвати це справедливим правосуддям дуже важко. Розгляд питання по суті суддя свідомо затягував. Вимагав від позивача масу не потрібних довідок тощо. А через три місяці, 4 червня 2002 року… «залишив позов без розгляду».
     
     Наприкінці 2002 року ми звернулися за допомогою до Галицької райдержадміністрації, а на початку наступного 2003 р. – до нового прокурора району М.І. Андріуци. Поміж тим автор цих рядків спільно з іншими співробітниками Заповідника п’ять разів побував на засіданні виконкому Крилосівської ради, мав кілька зустрічей з Правлячим Єпископом Івано-Франківської Єпархії УГКЦ Софроном Мудрим, бо власне Єпархії (!) Крилоська сільська рада передала землю, на якій міститься пам’ятка археології національного значення. Переконати нікого не вдалося. 
     
     У цій судові тяганині минув ще один рік. 19 листопада 2003 року Прокурор Галицького району на прохання Національного заповідника «Давній Галич» в інтересах держави звертається з Позовною заявою до Господарського суду Івано-Франківської області «визнати рішення Крилоської сільської ради від 14 травня 2003 року «Про передачу земель на Крилоській горі» незаконним та визнати за Національним заповідником «Давній Галич» право постійного користування вказаними земельними ділянками». У  цьому документі Державний радник юстиції 3 класу, прокурор Галицького району Микола Андріуца наголошує, що «Крилоська сільська рада, передавши землі історико-культурного у власність Івано-Франківської Єпархії УГКЦ, грубо порушила Земельний кодекс України, Закон України «Про археологічну спадщину». Зокрема, ст. 92 Земельного кодексу згідно з якою «право постійного користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності». Релігійні організації до них не належать. Більше того, виконком сільської ради знехтував і ст. 84 Земельного кодексу, в якій чітко і недвозначно сказано, що «землі під історико-культурними об’єктами мають перебувати тільки у державній власності».
     
     Але й цього позову господарський суд Івано-Франківської області не взяв до розгляду. А причина – банальна. У своїй відповіді на ім’я прокурора та адміністрації Заповідника заступник голови господарського суду Г.З. Цюх завимагав від позивачів «залучити по справі відповідачем Івано-Франківську Єпархію УГКЦ, місцезнаходження якої суду невідоме, щоб залучити її відповідачем з ініціативи суду». Інакше, як затягуванням справи, такі дії феміди, не назвеш. 
     
     Минає ще один рік. Наприкінці 2003 року , 15 грудня прокурор району знову звертається до суду з новою позовною заявою, де чітко вказані юридичні адреси, і навіть банківські реквізити відповідачів – Крилоської сільської ради та Єпархіального управління УГКЦ. Але суддя господарського суду Івано-Франківської області С.Б. Шелест і цей позов залишила… без розгляду. Про це читаємо в ухвалі суду від 17 лютого 2004 року. 
     
     Забігаючи наперед, скажемо, що названий суд ще п’ять разів (!) відмовляв Галицькій прокуратурі, яка діяла в інтересах держави, у позові. Не допомогло і наше звернення до Львівського апеляційного суду. Своєю ухвалою від 18 жовтня 2004 року за підписами колегії суддів Я.В. Духа, З.І. Зданкевича та М.В. Краєвської він теж «Апеляційну скаргу Національного заповідника «Давній Галич»… повернув без розгляду». Таке ж рішення прийняла львівська феміда і 21 квітня 2005 року.
     
     Зрозумівши, що тодішній український суд нам не допоможе, ми ще декілька разів зверталися до до Крилоської сільської ради з проханням про надання дозволу на виготовлення Державних актів на право користування земельними ділянками, на яких містяться пам’ятки історії та культури національного значення. Цей процес тривав майже півтора року. Ми не будемо вдаватися в його деталі, але процитуємо лише одне рішення сесії ради від 22 лютого 2006 року: «Відмовити у наданні згоди на виготовлення Державних актів на право постійного користування земельними ділянками на Крилоській горі (нині згідно з Державним реєстром –  це пам’ятка історії та культури національного значення (прим. – автора), у зв’язку з наявністю листа від правлячого Архиєрея Івано-Франківської Єпархії Володимира Війтишина про те, що єпархіальне Управління продовжує виготовляти документацію по відведенні земельної ділянки на Крилоській горі в Інституті Землепроекту». Ось так. На землях історико-культурного призначення, які на той час вже входили в Генеральний план розвитку Заповідника, без погодження з пам’яткоохоронною установо, тобто із Національним заповідником «Давній Галич», почали виготовляли документацію…Зрозуміло, що це була звичайна відписка. 
     
     Невідомо, скільки ще б тривала ця судова тяганина (правда, за майже шість років до суду так і не дійшло), якби Крилоську сільку раду не очолив новий голова Ігор Лотоцький. І вже на другій сесії п’ятого демократичного скликання, яка відбулася 12 жовтня 2006 року, було прийнято рішення «Про надання дозволу Національному заповіднику «Давній Галич» на виготовлення Державних актів на право постійного користування земельними ділянками історико-культурного призначення». Сесія відмінила попереднє рішення від 14 травня 2003 року «Про передачу земель на Крилоській горі» і дала Національному заповіднику «Давній Галич» згоду на виготовлення Державних актів на право постійного користування земельними ділянками, на яких знаходяться пам’ятки культурної спадщини: пам’ятка історії та культури Княжа криниця (0,3572 га), пам’ятка археології та культури фундамент Успенського собору з Василівською каплицею (1,0 га), пам’ятка археології та культури Галичина могила (0,25 га) та оборонні вали». Це було, без перебільшення історичне рішення. Але, на жаль, його прийняли дуже пізно. На той час держава вже перестала фінансувати роботи з консервації та музеєфікації фундаменту Успенського собору в Крилосі, проектно-кошторисна документація вже частково застаріла. Зрештою, виникла потреба дослідженя пам’ятки з використанням новітніх технологій.
     
     Ми не випадково підготували це повідомлення, адже воно попри те, що розповідає про «діяльність» місцевої української влади та служителів феміди, для яких, як мовиться, закон не писаний (але це тема окремого дослідження), дає відповідь на критику «новітніх будівничих» Успенського собору в Крилосі, які ось другий рік поспіль дорікають співробітникам нашої установи за те, що не дають їм можливості відбудувати Святиню, мовляв, самі нічого не робите і нам заважаєте. Вже вкотре наголошуємо, Національний заповідник «Давній Галич», його співробітники ніколи не виступали проти будівництва нового собору, але робити це треба  в іншому місці. Ми – проти руйнування автентичного підмурівку літописної Святині!
     
     Володимир ДІдух
     
     Від автора:
     Мене часто запитують, чи співпрацює Національний заповідник «Давній Галич» зі створеним нещодавно «Міжнародним благодійним фондом відновлення Галицького Успенського Собору»? Скажу так: нас часто запрошують на засідання фонду. Правда, тісною співпрацею це поки що не назвеш. Але, чому б ні? Фонд зареєстрований в Україні. Він повинен працювати у правовому полі нашої держави. Власне, це повинно бути головним пріоритетом нашої співпраці.
     
     І насамкінець. Усім, хто причетний до «відбудови» Успенського собору в Крилосі, хто не хоче «шукати» відповідну інформацію в інтернеті чи в друкованих ЗМІ, «не містечкову, не вузькопрофесійну», а правову, фахову, ознайомтеся з Матеріалами міжнародної науково-практичної конференції «Успенський собор Галича: минуле, сучасне, майбутнє», яка відбулася в Галичі 14-15 грудня 2017 року. Читальний зал нашої установи для Вас відкритий. У цьому збірнику опубліковані не тільки виступи науковців, які взяли участь у конференції, але й уся необхідна правова база – закони України, міжнародні Конвенції та Хартії, які ратифікувала наша держава і які стосуються проблеми, яка штучно, через чиюсь амбіційність, виникає ось уже 20 років поспіль навколо «відбудови» давньоруського храму в Крилосі. Окрім того, у названому збірнику Ви зможете знайти й інші важливі документи, які стосуються даної проблеми. Зокрема, Резолюції попередніх наукових конференції, раритетні публікації про Успенський собор на сторінках старої преси тощо. І вже після того можна конструктивно дискутувати про майбутнє Святині. У цьому контексті важливо взяти до уваги і події, які нині розгорнулися навколо Десятинної церкви в Києві. Їх згадую не лише тому, щоб нагадати про наслідки, які можуть чекати на нас у майбутньому. Як відомо, суперечка виникла між громадськими активістами і церквою МП, яка незаконно збудувала біля священного фундаменту свій храм. Суперечка розгорілася між громадськістю і релігійною громадою московського патріархату, а позов до суду буде подавати не народний депутат чи «активний» громадський діяч, а заповідник, як цього вимагає закон, на території якого міститься незаконний новобуд! 
     
     Цей приклад наводжу ще й з іншою метою. Річ у тому, що чи не всі всеукраїнські канали, передаючи свої репортажі з місця конфлікту, показали «картинку», як нині виглядає музеєфікований фундамент Десятинної церкви в Києві. Як гадаєте, чи не могли свого часу кияни відбудувати свою Святиню. Звісно, могли. Але проблема в іншому. Ніхто не знав, який вигляд свого часу мав цей храм. Не залишилося ні описів, ні малюнків, не кажу вже про кресленики тощо. Щось подібне можна сказати і про Успенський собор в Крилосі, бо відбудовувати нині галицьку Святиню буде означати – займатися «самодіяльністю в цій галузі» і «підміною свідчення минулого, адже кожен архітектурний твір має відображати той час, коли він створений». Це призведе до анігілювання історичної, культурної та філософської цінності пам’ятки... Тож давайте об’єднаємо свої зусилля навколо інших і дуже важливих питань відродження історичної справедливості щодо стольного у минулому града Галича. І наші нащадки будуть нам за це вдячні. 






 Опубліковано в номері №6 (2001) в рубриці «Офіційно»

Коментарі:

Коментарів поки що нема.



Ім’я:
Коментар:

Скільки буде 4 + 2 =

* Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях.
Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти.
Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.









Галицький чат
n
10:56:20 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.
n
10:56:24 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.
n
10:56:34 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.
n
10:56:42 20-05-2014

Просимо дотримуватися етики і толерантності у своїх коментарях. Пам’ятайте, що ваші висловлювання можуть прочитати діти. Коментарі, які міститимуть нецензурну лексику або образливі слова, що стосуються тієї чи іншої особи, будуть видалятися.
сестра
17:05:10 20-05-2014

Звертаюся до всіх небайдужих = у Галицькій ЦРЛ народила дитину 16річна сирота з дитячого будинку! Потребує дитячих речей,харчування,памперсів!!! Допоможемо всі,хто чим може!!!
Гнатенко Іван
18:11:47 23-05-2014

До сестра напишіть, будь ласка, якісь координати, куди чи кому надавати гроші чи допомогу в іншій формі.
сестра
09:14:34 01-06-2014

До Гнатенко Дівчина знаходиться у Галицькій ЦРЛ,дитячому відділі,бо не має куди йти з дитиною!
сестра
09:17:11 01-06-2014

До Редактора!!!!! Народ інтересується на кого Ви працюєте????Чому доступ в чат зробили по реєстрації???Щоб народ не міг ВІЛЬНО! зайти і написати чи прочитати правду????
сестра
09:18:25 01-06-2014

Редактору! А може тому,що Ви як були при регіонах,так і сидите?????
Теслюк Володимир
21:14:50 01-06-2014

Шановна сестро, ніхто нікому ніколи не забороняв писати в чаті ПРАВДУ!!! І ніхто не обмежував вхід до чату... Ви самі вільно увійшли і пишете те, що маєте на думці... Реєстрацію запроваджено як і на інших сайтах для того, щоб можна було виявити непорядних дописувачів, які дозволяли собі писати тут образливі і нецензурні висловлювання. Щодо "регіонів", то я там ніколи не був, і працюю виключно для людей. Дякую.
Теслюк Володимир
21:17:14 01-06-2014

Доречі, Ви, сестро, теж могли б назвати своє справжнє ім'я... )))))) Чи Ви боїтеся?
сестра
13:38:55 02-06-2014

Та мені нема чого боятися..... Продажної влади???Це Ви при всіх владах співаєте їм честь і хвалу!!!!!
Теслюк Володимир
14:52:59 02-06-2014

Якщо Вам нема чого боятися, то підписуйтеся своїм іменем, яке Вам дали батьки...
Гнатенко Іван
18:21:03 02-07-2014

до сестра. невже так важко пройти хвилинну рпеєстрацію?? чи вже настільки низький рівень інтелекту, що важко написати e-mail і придумати простенький пароль???? яким же чином вам заважає вільно написати реєстрація??? ніхто ж не коректує ваші повідомлення!!!! Реєструйтеся і пишіть!!!!!
Гнатенко Іван
18:22:00 02-07-2014

до сестра. хоча можливо тут доречніше було б сказати відомою всім фразою: "якщо людина мертва, то це надовго, якщо дурна. то назавжди"!!!!!
Шмельова Марія Вадим
18:22:34 16-09-2014

Підкажіть будь ласка може кто здає квартиру в Галичі
петро
12:00:12 11-12-2014

КАЗКОВИЙ ГАЛЯЦ-ГРАД… Стольне місто на ріці Mов у чорта у руці. Пишно град ся розвиває І містян всіх розважає. Як прогнали ми орду Взяв наш Владко булаву. Мов до танцю він пішов І в палаци увійшов. Челядь громко промовляла І до танцю запрошала. Довгий крилами махав З писка слюні витирав. Всі бояри кричать: «Гуд!» Це наш славний Робін Гуд. Сотник Стримба не лапух Швидко Владка взяв в обух. Челядь тішиться гуде Все по нашому буде! Довгий крила вже сховав Слюні знову витирав. От князівство заживе Мов садочок розцвіте Новий князь добро несе Може буде добре вже. А князь Владко молодець Швидко дьоргав за уздець І не думав не гадав Владко воєвод придбав. Першим був князьок Назяр Той що їздив на позяр. Що палац си збудував Коли вогник поливав. І рука була тверда Била навіть мужика Матушку в дворі лупила Бо не рівно та ходила. Без Надії і Любві Кажуть не жили князі Владко теж не відставав І собі це все придбав. Надя глечики полоче І про всіх князьку стукоче А Любов немов в огні Це мабуть зловісні дні. Челядь тішиться, гуде До князька на чарку йде У палаци, як у двір Файний Владко брегадір. Війт місцевий теж мастак Ходить наче він батрак До Князька пороги б’є Грошики з казни кує. Час летить, шумить, гуде А князівство не цвіте Зароста все буряном Мов городець кабачком. Челядь тішиться, гуде Ще не час, усе буде. Довгий слюні повтирав І тепер вже промовчав. У князівстві знахар був Мірко звали, хто забув. Знав про все він і про всіх Хто здоровий, а хто псіх. Та в бояр на Мірка зуб Князь кричить: «Тобі каюк!» Стримба зібрання веде Знахар в суд і ось вам - фе. Що буде? Ніхто не знає Знахар ціхо ся сховав, Сотник й князь грушки щибає, Довгий знов ся заплював. Далі буде!Напишу!!! Я про всяку єрунду І про Галяцку княжну І про Стримбу орлика Про князівство й ослика.
Літописець галицький
10:08:56 22-12-2014

частина II Время знов прийшов писати Про князівство розказати. Про Старосту напишу І про всяку в світі бзду. Час пливе. Зима гряде! А життя гниле, гниле. Челядь тішиться, гуде, Ще не час, усе буде. Владко всівся у гнізді Мов кобила у вівсі. Стримба князя осідлав І на всіх він накладав. Та не тут прийшла біда З неба хмара насува. Славний град Станіславків Шле старостиних гонців. Челядь в раз заметушилась Щоб біда ця не случилась. В мить зібрали всю братву Не віддати булаву. Стримба зібрання зібрав Довгий крилами махав. І Лахоцький виступав: Похвалив і облизав, Владка так він шанував. Той Лахоцький - хитрий жук Лізе всюди як павук. Цей князьок бальона грав І народ свій обкрадав, Фіру не одну придбав Не одного обскакав. Слово мовив і князьок, Той, що міряв потічок, Вчив він трохи діточок Напивався як бичок. Крилось град його земля Це Федоря – ось імя. Обізвалась мамка Ріна Кажуть файна господиня: Ти староста не правий Вовка наш один такий. Спинку гарно він тримає Нашу челядь обіймає. Важність в нього своя є: Не чіпай ВОНО своє. Відстояли Владка всі Хоч князівство у біді. Всі городи в буряні, Але нам нужни свої Чемні, милії князі. Князь словами промовля Наче Гоголя слова. Віршем криє, покриває Челядь свою звеселяє. Владка тільки не сприйма Його рідная братва Та що пальці три тримає Й оселедці одягає. Брате наш, ти нас продав! Тільки трон ти обійняв, В душу ти нам так наклав Ти забув, хто тебе пхав?! Та ми браття всі такі Тільки нам зайти в князі Забуваєм хто ми. Ні?! Ось напевне нам каюк І загнемся наче крюк. При такому ґаздівстві Всі будемо у …..багні! Будем знов новин чекати І історію писати. А на цьому мабуть все!!! Далі буде! ХАЙ ЖИВЕ!!!
Літописець галицький
10:56:06 25-12-2014

Час глаголить знов прийшов Як процес в князівстві йшов. У палацах як було Про керовніцтво й бухло. Було так мов на балі Як у діда уві сні Матушки бухали За здоровя випивали. Князь хотів навксти лад Вскочив з трону і в палац. Там гучненько вже було, Мов базар усе гуло. Князь зайшов в четвертий ряд, Грюкав стукав все підряд. «Ви попались не шуміть. Це я князь в мить відчиніть. Стукай, грюкай і кричи Не дамо тобі ввійти. Тишком матушки кривлялись Та із князя насміхались. Ось керовніцтво князька Не вартує і нуля. Доведе він нас у мить Скоро не буде що пить. А Староста мудрий був Про невдаху не забув Про «здобутки» і опрос Каже Влодку досвідос. Челядь бистро ся зібрала До старости завітала «Хочем Влодка і усе! Це наш князь нехай буде». А Староста їм в отвіт: «Ви читали браття звіт?! При такому ґаздівстві Ви всі браття у …багні. «НИЖЧЕ ПЛІНТУС! Я кажу. Вірте браття не брешу. Краще в трон любий баран Ніж ваш князь і отаман. То ж чекайти ви письма Із містечка за Дніпра Дам вам мудрого орла Щоб ви вилізли з багна. Влодкові большой привіт Хай читає краще звіт. Розум хай пускає в хід І не лиже всім мов кіт. З цього байка виплива, Прочитавши сі слова. Не той князь що у сідлі Той, що розум в голові. Тож чекаймо вісточки для моєї кісточки От на цьому слові Бувайте здорові.
Пані Галичанка
20:27:13 25-12-2014

Автору цього "шедевру" не завадиило б трохи граматику повчити. А то це схоже на "творєніє" не дуже грамотного учня 5-го класу )))


E-mail:
Пароль:

Прізвище та ім’я:
E-mail:
Пароль:
Ще раз пароль:

УВАГА!
Після реєстрація на вашу електронну адресу прийде лист, в якому буде підтвердження реєстраниці.







Статистика


Locations of visitors to this page

Український рейтинг TOP.TOPUA.NET



Наша кнопка:



Газета Галицьке слово м.Галич










..

 
Газета «Галицьке слово» © 2010 рiк. Всі права на авторські матеріали належать газеті «Галицьке слово».
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за умови посилання на газету «Галицьке слово», а при передруку
в інтернеті - з активним гіперпосиланням на galslovo.if.ua. Адреса для листування з редакцією: galslovo@ukr.net