Куди зникли ікони з Вірменського костелу, що на Прикарпатті?

Куди зникли ікони з Вірменського костелу, що на Прикарпатті?

Як відомо, Вірменський костел – найстаріша збережена будівля Городенки.

Побудований у 1706 році як символ присутності заможної вірменської громади. Багатство і пишність інтер’єру святині вказували на значну впливовість вірмен. У радянський час храм слугував складом. Тепер він зачинений, обшарпаний, руйнується дах.

          Та жевріє надія на зміни. Минулого року до Городенки приїжджали фахівці й розпочали виготовлення пам’яткоохоронної облікової документації на Вірменський костел. До роботи залучена і кафедра реставрації Львівської політехніки. Тому живе віра, що з часом костел стане окрасою Городенки для гостей громади та Прикарпаття.

Але куди ж поділася пишна оздоба, яка прикрашала інтер’єр Вірменського костелу?

Цінною інформацією з «Галицьким словом» поділився уродженець Хмельниччини, який свого часу мешкав у Городенці, а нині мешканець Познаня, Михайло Гуменний, за що йому дуже вдячні:

          «У червні 1945 року священник Казимір Рошко (останній парох вірменської церкви в Городенці в 1936-1945 роках) з більшістю парафіян виїхав до польського містечка Писковіце, а потім до Гливиць, вивозячи з Городенки частину церковного обладнання та ікон, а серед них – ікону Святого Каєтана (XVII ст.) – покровителя вірмен та образ Матері Божої Ченстоховської, котрий городенківській вірменській церкві зафондувала родина Лукасевичів. Тепер в Глівіцах (Гливицях) у Верхній Сілезії у вірменському костелі Святої Трійці – Санктуарії Матері Божої Лисецької – ліворуч від вівтаря (пресбітерію) висить образ Святого Каєтана, а ліворуч, на бічній стіні – ікона Матері Божої Ченстоховської. На ній, окрім самого образу Божої Матері, міститься унизу фрагмент молитви «До твого покрову прибігаємо, Пресвята Богородице».

Нижче подано інформацію про донаторів і рік дарування ікони на польській мові: «Пам’ятка Григорія і Антоніни Лукасевичів, які мешкають на Буковині. 1862 р.».

          Ось така історія. Принаймні вони не знищені, а це вже добра новина.

Юлія Марцінів.