Справа Онуфрія Яценовича

Нещодавно мені до  рук потрапила справа уродженця с.Залуква Онуфрія Яценовича, який був досить відомим громадським діячем у Галичі  довоєнного періоду. Її переслав мені франківський пластун і журналіст Тарас Зень. Він, щоправда, шукав відомості про сина Онуфрія  - пластуна Тараса Яценовича, однак мені усе ж цікавою видалася постать батька. Уважно переглянувши справу, виписав для себе цікаві моменти, які й уклав у цій біографічній статті.

Онуфрій Яценович, син Василя народився у 1891 році. Батько займався сільським господарством і Онуфрій до 1914 року проживав у рідному селі Залуква. Мав брата Стаха, який був в УПА і загинув у 1948 році та сестру Теклю (по чоловікові Безик). Коли почалася Перша світова війна, він був мобілізований до австро-угорської армії. Пізніше до 31 грудня 1918 року  він служив в Українських січових стрільцях на посаді молодшого командира.

Після війни проживав до 1930 року у м. Галичі. Ще у 1914 році він одружився із Йосипою Скрентович 1898 р.н., дочкою Павла, яка у 1915 році народила чоловікові сина Тараса-Миколу. Родина дружини проживала у цьому місті, на вулиці Замлинній, тому Тарас народився у Галичі. Тут, але уже в 1918 році у Яценовичів народився другий син Любомир-Онуфрій. Живучи у Галичі у міжвоєнний період, О. Яценович займався сільським господарством, а також працював продавцем у магазині.

У 1922 році, коли у Галичі виник осередок партії УНДО, О. Яценнович став її членом, займався активною політичною діяльністю у культурно-просвітньому відділі. Однак через два роки через певні політичні розбіжності покинув організації.

З 1930 - по 1934 рр. О.Яценовим проживав у м. Перемишляни (тепер Львівської області), де також працював у кооперативі завідувачем магазином. Потім він знову повернувся до Галича, де проживав до 1944 року і працював на такій же посаді. Також з 1939 року він був головою міської кооперативи.

У 1934 році Онуфрій Яценович став членом ОУН. Він був досить конспіратичним чоловіком і про своє перебування у цій організації нікому не розказував. У часи німецької окупації став фінансовим референтом Українського допомогового комітету в Галичі. Також він був присутній на віче, коли формувалася у Галичі дивізія СС «Галичина», але в основному виконував тут обов’язки перекладача, оскільки добре володів німецькою мовою. Зауважимо, що після запису добровольців у дивізію йшов похід, а на чолі групи на коні їхав Тарас Яценович. Його у 1939 році заарештовували польська поліція за членство в ОУН.

Яценович Тарас-Микола - cин приватного урядника Онуфрія, народився 9.12.1915 у м. Галичі. Був пластуном гуртка «Голуб», куреня ім. Ярослава Осмомисла. Пластову присягу склав – 25.06.1930 року. Навчався кілька років у Станиславівській гімназії. Пізніше, очевидно, закінчив учительську семінарію.

Цікаво, що з 1943 року  Тарас працював учителем у Більшівцях коло Галича. Після закінчення війни у 1947 році його направили на роботу у Долину, де запропонували роботу завідувачем райвно. Через рік після цього у Долинський район виїхав і старший Яценович. Тут він до свого арешту, працював учителем німецької мови у селі Велика Тур’я. Тарас Яценович очолював Долинський  районний відділ освіти з 01.04 1947 по 31. 12. 1951 року.

            Як вдалося з’ясувати, він був організатором перших змагань середніх шкіл  з футболу. Сам він був футболістом львівської «України» та рогатинської «Зорі», організував футбольні змагання між Долиною і Брошневом, між сільськими командами. Тоді школи почали закуповувати форму. Окрім футболу проводилися  інші спортивні змагання, зокрема із легкої атлетики. На жаль, подальша його доля невідома.

Другий син О. Яценовича – Любомир у 1940 році був мобілізований до Червоної армії і загинув у 1945 року, про що батьків повідомили тільки у 1948 році. На сайті «Пам’ять народу» вказані точна дата та місце загибелі – 24 лютого 1945 року, Латвія район Вайньоде, на південь від с. Яунамаз.

Проживаючи с. Велика Тур’я, О. Яценович був учителем німецької мови у неповній середній школі. Він підтримував зв’язок із повстанцями на псевда «Андрій» (член проводу), «Роман» (районний провідник пропаганди), «Орел» (керівник спецбоївки), «Чуйний» (учасник сільського проводу). Отримував завдання, наприклад, придбати 300 зошитів чи купити друкарську машинку. Сам О.Яценович вважав себе переконаним українським націоналістом.

Саме такі дії призвели до арешту та вироку, за яким «ЯЦЕНОВИЧ Онуфрій Васильович, 1891 р. н., с. Залуква Галицького району, українець, освіта незакінчена вища. Проживав у с. Велика Туря Долинського району, вчитель. Заарештований 26.10.1950. Звинувачення: член ОУН, був січовим стрільцем, допомагав УПА грішми. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської області 09.01.1951 засуджений на 25 років позбавлення волі та 5 років пораження в правах із конфіскацією майна. Реабілітований  09.03.1993. (11291П)».

Свідчили проти нього Петраш Роман та Пилипонько Спиридон із Залукви, Івасюк Володимир з Галича, а також жителі с. Велика Тур’я Стефанишин Микола, Крайник Михайло та Зборик Мирослав із Долини.

 Реабілітація стала можливою через те, що «були відсутні сукупні докази, які б підтверджували склад злочину». Ось така реальність. Багатьох ні в чому невинних людей знищували без суду й слідства. Сталінська машина репресій, сваволі й беззаконня не знала спочинку ні вдень, ні вночі, вона перемелювала у своїх ненаситних жорнах долі юнаків і дівчат, дітей, старих дідусів і бабусь. Найбільше дісталося інтелігенції, яку перед війною майже повністю було знищено. 

Іван ДРАБЧУК, історик, член НСКУ