18 вересня – День працівника лісу

18 вересня – День працівника лісу

     Ліс – наше найбільше природне багатство, запорука екологічної безпеки, пріоритетна складова господарського комплексу і основа економічної стабільності країни. Збереження, примноження, дбайливе і раціональне використання цього безцінного національного скарбу – обов’язок не лише лісівників, а й громадськості, кожного жителя України.

     18 вересня працівники лісу, люди працьовиті, мудрі, справжні фахівці своєї справи відзначають професійне свято. Серед цієї багатотисячної когорти й працівники Галицького національного природного парку. Сьогоднішній гість редакції головний лісничий Парку Василь Анатолійович Хованець.
     – Нам є з чим працювати, – розповідає Василь Анатолійович, – адже з 8306 га загальної площі п’ята частина території вкрита лісами, переважаючою лісоутворюючою породою яких є дуб, а в окремих урочищах - бук. На основі їх деревостанів сформувалися свіжі і вологі букові судіброви і діброви та дубово-грабові субучини і бучини.
     У наших лісах водяться козулі, кабани, лисиці, зайці, куниці, білки, тхори лісові, у заплавах річок – ондатра. Відзначено місцезнаходження таких рідкісних тварин як борсук, горностай та норка європейська. Відколи наші ліси знаходяться під опікою Природного парку, почувають вони себе набагато краще. По-перше, приділяється більше уваги нашим специфічним питанням, тобто веденню лісового господарства, а друга частина чисто утилітарна – краще фінансування.
     Сьогодні перед нами стоять нові непрості завдання – збільшення площі нових лісів, захист їх від пожеж, шкідників та хвороб, еколого-просвітницька робота. Ми не займаємося рубкою лісу, а здійснюємо природоохоронні заходи, пов’язані з вирубкою деревини. З іншого боку, саме призначення рубки – це досить кропіткий механізм. Дехто думає, пішов до лісу, вибрав краще дерево і зрубав. Зараз, щоб призначити будь-які заходи з вирубкою, та й не лише, потрібне наукове обґрунтування. Крім того, мають бути погодження Львівської державної лісовпорядкувальної експедиції «Ліспроект», управлінь екології та лісового і мисливського господарства. А окремі заходи, що стосуються розчистки доріг, суцільної рубки в межах ліній електропередач, газопроводів тощо, вимагають затвердження у Департаменті природних ресурсів та екомережі Міністерства екології України. Лише після цього можна виписати лісорубний квиток і приступати до виконання робіт.
     Наші лісники мають чимало роботи, адже посадити саджанець – це не вінець, а початок кропіткої роботи. Потрібен ретельний догляд за дитям-деревцем, який триває щонайменше 5-6 років. Інколи нам закидають, що у лісах багато гнилого дерева, сухостою, хмизу. Добрий ґазда завжди підживлює город. Гниле дерево у лісі, хмиз та опале листя – це та ж сама органіка, яка сприяє росту молодого пагона. Тому прибирати з лісу те, що дає йому життя, нема потреби. А ще зі старою трухлявою деревиною пов’язано життя чималої кількості лісової флори і фауни. Звичайно, в рекреаційних зонах, вздовж доріг біля населених пунктів такі дерева прибираємо.
     На відміну від держлісгоспів, які змушені шукати шляхи для виживання, ми займаємося лісогосподарською діяльністю у чистому вигляді. Більше того, наша робота покладена на наукову основу. Сьогодні разом з Івано-Франківським НДІ гірського лісівництва ми проводимо цілий ряд наукових досліджень на базі наших лісів. І відверто скажу, є вже певні результати. А отже праця наша не є марною.
     Хоч і у нас не все гладко. Ми несемо службу з державної охорони природно-заповідного фонду. І нам часто доводиться вести боротьбу з “лапкими на руку” людьми, у свідомості яких ще й досі залишилася хибна радянська думка: «Людина – цар природи. Не чекай милостині від неї!» При цьому вони забувають, що ми частинка тієї ж екологічної системи. І те, що сьогодні відбувається з явищами у природі, винна сама людина. У нашому випадку кожне зрубане дерево в лісі може коштувати зловмиснику за ціною червоного дерева. Ми вже маємо такі кримінальні справи. Про адміністративні вже й не кажу, їх – безліч.
     Люди завдають лісові чимало шкоди. Останні випадки – руйнування рекреаційних зон та облаштованих місць відпочинку на лісових стежках і дорогах. Мабуть,  комусь сверблять руки. Та ловимо й таких.
     Праця у лісі важка. І залишаються у нас працювати лише віддані своїй справі люди, покликані лісом. Мабуть тому у нас чимало династій, які з кожним роком примножуються. Серед них Данилюки із Бурштина. Відома династія Базилівих, до них незабаром долучиться й династія Ушневичів.
     Сьогодні можна назвати чимало хороших людей, які своєю працею примножують лісові багатства. З нагоди свята я бажаю працівникам лісу перш за все спокою, щоб не пропадала намарне їх праця, щоб у лісі не горіло і не стріляли браконьєри, щоб було чистим наше довкілля.
     Зичу всім міцного здоров’я, невичерпної енергії, життєвих успіхів. Щастя, добра, благополуччя Вам і Вашим родинам.
     
     

Розмову з гостем вів Ярослав Поташник