Бережімо первоцвіти

Бережімо первоцвіти

     Мабуть, ніщо у нашому житті не може зрівнятися з приходом весни. Радісним хвилюванням сповнює нас яскраве сонце і теплий вітерець, щебетання птахів і струмки на дорогах, ніжні «котики» на вербі.
     Але найбільше тішить око розмаїття перших весняних квітів. Безлисті ліси уже встеляють килими з білих, як краплинки молока, підсніжників, витончених золотистих зірочок, мініатюрних пролісків, подібних до синьо-фіолетових іскринок, духмяних червоно-фіолетових дзвоників медунки, яскраво-блакитних квіток печіночниці. По ярах та вологих місцях рясно розцвітає білими келихами білоцвіт весняний, а часто разом ним яскраво синіє зубниця залозиста.
     Не менш щедро весна прикрашає й степові схили – яскраво-золотистим горицвітом, великими фіолетовими дзвониками сон-трави, ніжно-жовтими суцвіттями первоцвіту, вишуканими синіми квітками півників з різнобарвними пухнастими борідками на листочках оцвітини. А на вологих луках напровесні розцвітають дивовижні рябчики шахові з плямистими    бордово-жовтуватими квітками, подібними на пониклі тюльпани.
     Причинами флористичного багатства й розмаїття провісників весни Галицької землі є її ботаніко-географічне положення, сприятливі кліматичні умови, багаті ґрунти, забезпеченість вологою, геологічна історія краю. Але, разом з тим, природних оселищ дикорослих видів рослин – лісів, лучних степів, природних луків – залишилось не так багато; крім того, більшість таких ділянок ізольовані та мають незначну площу. Тому й чисельність багатьох видів рослин, зокрема й ранньовесняних, не тільки низька, але й має тенденцію до зменшення або повного зникнення.
     П’ятирічні пошуки співробітниками Галицького національного природного парку деяких видів природної флори, які раніше росли на території району, на жаль, поки не дали позитивного результату - шафран Гейфеля, еритроній собачий зуб та деякі інші, мабуть, можна вважати повністю зниклими. Деякі ранньоквітучі види, наприклад гіацинтик блідий, гадюча цибулька занедбана, сон лучний, представлені на території району єдиною популяцією, до того ж нечисленною. Зокрема, сон лучний поки що виявлений лише на Касовій горі у кількості близько десяти особин.
     Стан та перспективи деяких популяцій багатьох інших дикорослих видів, які іноді налічують до 20   50 особин, теж невтішні. За останні чотири роки досліджень довелося спостерігати зменшення чисельності або й повне зникнення окремих локалітетів снів великого й широколистого, анемони нарцисоквіткової, підсніжника білосніжного, рябчика шахового, зірочок Пачоського тощо.
     І головною причиною цього, зазвичай, є необдумані вчинки людей. На ринках та узбіччях шосейних доріг безкарно торгують оберемками зірваних ранньовесняних рослин – підсніжників, білоцвіту, рябчиків, шафранів – видів, що занесені до Червоної книги України!
      Нерідко в лісі чи на степових схилах можна натрапити на сліди викопування рослин. Та й на базарі доводилось бачити ящики з викопаними зів’ялими сон-травою чи горицвітом. Звичайно ж, такі декоративні рослини хотілось би посадити біля будинку, але вони ростуть лише на ґрунтах, багатих кальцієм, тому на наших городах не приживуться.
     А скільки шкоди приносять щорічні забавки “вогнепоклонників”, які спалюють суху траву на степових схилах, часто разом з квітами ранньовесняних рослин, багато з яких теж, до речі, занесені до Червоної книги України та міжнародних охоронних переліків, – снів великого й широколистого, горицвіту весняного, півників угорських і злакових та ін.
     Якщо ми дійсно любимо наш край, якщо хочемо залишити його нашим правнукам, ми зобов’язані зберегти природне різноманіття нашої землі. І це не тільки етична проблема, хоча кожен вид має однакове право на існування, і ми не можемо нищити живі істоти, якими Творець заселив Землю. Справа навіть не в естетичній вартості ранньоквітучої флори, хоча насолода, яку дарує споглядання перших квітів, ні з чим незрівнянна. Це не тільки проблема дотримання чинного законодавства України, адже рідкісні види природної флори України охороняються законами, особливо на території природно-заповідного фонду. Це, в першу чергу, питання екологічної безпеки, сталого розвитку нашого регіону.
     Учені-екологи вважають, що система стабільна доти, доки вона повночленна. Кожен вид, кожна популяція є окремими “цеглинками” у складних “будівлях” екологічних систем, становлення яких відбувалося багато сотень тисяч років. Вимирання чи зменшення чисельності кожної популяції або, тим більше, виду призводить до їх “розхитування” та руйнування. І важко сказати, яка саме популяція чи вид стануть тією критичною точкою, за якою почнуться незворотні процеси.
     Кожен вид виконує в екосистемі свою роль, яку ми не завжди до кінця бачимо та розуміємо, як і тих складних зв’язків, які існують у природі. Проте ми, як істоти розумні, можемо і повинні дбайливо оберігати та відновлювати те флористичне різноманіття, яке до сліз вражає наших гостей з інших регіонів.
     Звичайно, є ще люди, які хочуть заробити трохи дармових грошей, продаючи  оберемками квіти. Але цей, законом заборонений “бізнес”, буде процвітати лише доти, доки будуть бажаючі купувати букетики і доки будуть байдужими представники правоохоронних органів. Якби продавцям квітів, занесених до Червоної книги України, нарахували збитки, завдані природі, їм довелось би хату продавати. В жодній іншій європейській країні таке ніхто собі й уявити не може!
     Отже й ми не будьмо байдужими подивімося навколо себе іншими очима, навчімось любити природу нашого краю і збережімо перших провісників її пробудження - первоцвіти. Сприяти цьому покликана й екологічна операція «Первоцвіт – 2012», оголошена Державною екологічною інспекцією в нашій області, що проводиться у цей час до 1 червня.
     
     

Надія Щумська, кандидат біологічних наук, науковий співробітник Галицького національного природного парку