Чому діти стають нічийними?

Вони залишили його,
Одного в роді - свого сина,
А він не розумів того,
І виріс дуб від того тину.
Але, встаючи по ночах,
Він все дививсь на свої лати,
Та бачив він в своїх очах
Не гроші, а уявну Мати...

    Найсерйознішою проблемою дитинства в Україні є дитяча безпритульність та бездоглядність. Безліч публікацій, присвячених правам дитини, розкривають суть і значення цих прав, роль і місце державних й недержавних установ у їх захисті та забезпеченні прав дитини. Проте ніхто не може стверджувати, що в питанні захисту прав дитини досягнута повна гармонія.
    У наш час, коли в Україні вирують політико-економічні перетворення, проблема дітей набуває особливого змісту. Серед жертв злочинів діти мають найменші можливості захисту своїх прав та недоторканності. Адже дитина — це маленька людина, що має певні потреби, але не має достатніх сил, розуму й досвіду, щоб захистити себе.
    Досить нагадати про дитячу бездоглядність та безпритульність, які, на жаль, стали жахливими реаліями сучасного життя українського суспільства. І ця проблема все більше стає загальнодержавною.
    Незважаючи на досить інтенсивну законодавчу базу в галузі захисту прав дитини, економічний стан, в якому нині перебуває наша держава, суттєво гальмує процес втілення в життя міжнародних стандартів життя дитини, що призводить до такого катастрофічного явища, як демографічна криза та соціальне сирітство.
    Слід зауважити й те, що проблема боротьби з дитячою бездоглядністю та безпритульністю тісно пов’язана ще й з проблемами та перспективами розвитку нашого суспільства взагалі (демографічними, проблемами розвитку трудових ресурсів та життєдіяльності самого суспільства в цілому).
    Часто до жебракування дітей залучають самі ж батьки. Враховуючи гостроту проблеми, у минулому році до Кримінального Кодексу України, зокрема     ст. 304, були внесені зміни, якими посилено відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, заняття жебрацтвом, крадіжки тощо.
    Більшість бездоглядних та безпритульних дітей із функціонально-неспроможних сімей, де батьки або особи, що їх замінюють, ведуть асоціальний спосіб життя, зловживають алкоголем, наркотиками, мають проблеми із законом.
    Служба у справах дітей Галицької райдержадміністрації забезпечує здійснення профілактичних заходів щодо виявлення та усунення причин, які сприяють вчиненню дітьми правопорушень та запобігання бездоглядності дітей.
    На обліку дітей, які опинились у складних життєвих обставинах, що ведеться службою у справах дітей, станом на 10.04.2010р. перебуває 29 дітей – жителів Галицького району. Домінуючою причиною взяття дітей на згаданий облік є проживання дитини в сім’ї, в якій батьки або особи, що їх замінюють, ухиляються від виконання батьківських обов’язків.
    З початку 2010 року працівниками служби у справах дітей спільно з іншими зацікавленими службами влаштовано в заклади соціального захисту 2 дітей, батьки яких ведуть асоціальний спосіб життя.
    Отже, головна причина безпритульності та бездоглядності криється все-таки у родині.
Скільки ж повинна пережити дитина, щоб вибрати вулицю своєю домівкою! За завісою грубості, невихованості, зухвальства у переважної більшості бездоглядних і безпритульних дітей, сховані вразлива душа, що сподівається на чудо, віра у справедливість, в романтику пошуків щастя. Якщо ми хочемо їх зрозуміти й допомогти, то, принаймні, повинні повірити в це.