Екологічні проблеми малих міст. Вирішуємо разом!

     “Вирішення екологічних проблем у малих містах” — така назва тематичного семінару, що відбувся в Івано-Франківському обласному центрі перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій. Учасниками стали міські, селищні голови, працівники виконавчих комітетів міських рад, а також референт Фонду Ганса Зайделя доктор Юрген Вальхсхьофер, який презентував німецький досвід сприяння місцевих органів влади у вирішенні проблем довкілля. Тривав семінар три дні — від 25 до 27 жовтня.
     На території Івано-Франківщини діє понад п’ятсот великих підприємств, що призводить до надмірної кількості шкідливих викидів у атмосферу. У нашому краї масове зараження водних ресурсів, існують проблеми зі зберіганням, сортуванням і транспортуванням твердих побутових відходів, у малих містах невпорядкований рух автотранспорту, що за підрахунками фахівців підвищує рівень забруднення довкілля від рухомих джерел на 10-20%. І це ще далеко не увесь перелік екологічних проблем, які потребують вирішення вже сьогодні.
     
     Чи збудують в області сміттєпереробний завод?
     І у владних колах, і випадково в громадських місцях дедалі частіше можна почути розмови про будівництво сміттєпереробного заводу на території Івано-Франківської області. Навіть починають говорити конкретно: будуватимуть в Коломийському районі! Є й інші варіанти – в Калуському, Долинському, Рожнятівському, чи-то поблизу Івано-Франківська. Звісно, це найліпше вирішення проблеми збору і переробки твердих побутових відходів, однак чиновники у здійсненні таких планів поки сумніваються.
     “Такий завод коштує в середньому 75 млн євро. Це комерційний проект. І той, хто прийде вкладати сюди гроші, захоче отримувати прибуток”, – мовить заступник голови обласної ради Остап Дзеса. Посадовець вважає, що це питання часу, а поки треба думати про більш реальні шляхи вирішення проблеми, такі, до прикладу, як вивіз непотребу на сміттєзвалища. Їх, сміттєзвалищ, нині на Прикарпатті нараховують 32. Лише 11 з них – сертифіковані або такі, що частково відповідають санітарним нормам. Фахівці переконують, що довести до ладу решту – важко, бо необхідно брати до уваги дуже багато чинників: це і місце розташування, і захист навколишнього середовища, словом – є спеціальна складна технологія. Нещодавно в Долинському районі над цими питаннями працювала австрійська фірма. В кінцевому результаті інвестори вирішили створювати сміттєзвалище, як-то кажуть, “з нуля”.
     У деяких селах практику вивезення сміття вже встигли засвоїти: за невелику плату у людей із-під будинку забирають тверді побутові відходи, і їх це влаштовує. Не малі кошти виділяються з обласного екологічного фонду на придбання сміттєзбиральної техніки: за 26 млн грн було закуплено близько трьох десятків спецмашин. “Хоч це вирішує проблему лише частково, але “топитися” у смітті склавши руки, просто неможливо”, – додає Остап Дзеса.
     
     Як містяни обходяться без каналізацій
     Відновлення каналізаційних систем і будівництво нових — незарубцьована рана всього Прикарпаття. Роки минають, а наші багатотисячні містечка і селища все ж залишаються без каналізацій. У місті Болехові мешкає 11, 5 тисяч осіб, тут і досі всілякі хімічні речовини (і не тільки) потрапляють у стічні води. Така ж ситуація у Перегінському, старій частині міста Долини та інших населених пунктах.
     “Я не кабінетний чиновник, — говорить Остап Дзеса, — я часто буваю у селах і бачу, що люди вже мають пральні машини, по-різному пристосовуються до цивілізованого життя. Це дуже добре, але маємо нову проблему — казна-що потрапляє у потічки і криниці, з яких потім ми п’ємо воду”.
     Але ж цьому можна запобігти: рятуватися за допомогою звичайнісінької вигрібної ями, септика чи фільтрувального колодязя.
     Вигрібна яма найбільше підходить для випадку, коли близько знаходиться колодязь, а відкрита каналізаційна система не годиться за санітарними нормами. Її роблять із залізобетону або пластикового баку відповідного об’єму, який закопують в землю. Якщо обирати септик, то в цьому випадку каналізацію необхідно будувати за так званим ґрунтовим принципом очищення стічних вод. Суть її полягає в тому, що спочатку стічні води із каналізаційного стояка надходять у підземний трубопровід, потім – у септик (колодязь) об’ємом не менше 2,5 м3, що розрахований на видалення з нього опадів два рази в рік, і у якому фекальні води освітлюються, а потім через дренажну мережу потрапляють у ґрунт. У піщаних і супіщаних ґрунтах добре використовувати фільтрувальні колодязі.
     
     Поліпшити екологію краю зможуть сотні мільйонів гривень і людська небайдужість
     Саме такий висновок роблять чиновники щоразу, коли намагаються вирішити ту чи іншу екологічну проблему. Коштів, які вдається акумулювати в обласному та місцевих екологічних фондах, вистачає хіба що на забезпечення нагальних потреб. “Ресурс 2011 року — це 100 млн грн, а для вирішення мільярдних проблем — то лише крапля в морі, — говорить голова постійної комісії обласної ради з питань екології, раціонального природокористування, рекреації та розвитку туризму Андрій Троценко, — тож на рівні обласного та місцевих бюджетів нам не впоратися. Працюємо над тим, щоби отримати кошти і з Держбюджету”.
     Цьогоріч була прийнята “Комплексна програма охорони навколишнього природного середовища до 2015 року”, яка передбачає поетапне вирішення екологічних проблем і поетапне їх фінансування. “Ця Програма, відповідні ресурси і разом з цим розуміння екологічної проблематики можуть врешті-решт частково її вирішити”, — каже Андрій Троценко.
     Не варто бути песимістами, підбадьорюють посадовці, бо мандрувати нашим краєм все-таки мило і захоплююче, але було б ще ліпше, якби наші ліси, придорожні смуги, береги річок та інші зони відпочинку не потопали у смітті. Відповідальне і бережливе ставлення до довкілля — це тест на нашу цивілізованість. Тому не відкладаймо на завтра те, що можна прибрати сьогодні!
     
     

Мар’яна Рудак