Хто плете тенета навколо державного підприємства?..

     Українські реалії такі, що нерідко законослухняні  і успішні підприємці чи фірми страждають від економічних війн або ж просто від «наїздів». Це слово давно вкоренилося у бізнес-середовище мабуть тому,  що найбільш повно і реально  відображає суть замовних перевірок.
     Замовниками, як правило, стають конкуренти по бізнесу або ж інші зацікавлені особи. Мета «наїзду» – створити жертві нестерпні умови при здійсненні повсякденної діяльності, підштовхнути до вчинення помилок. А в результаті – захопити крісло директора і печатку. Зрештою, їх цікавить не діяльність підприємства, а отримання грошей від майна.
     Замовник «наїзду» виходить з певних можливостей і зв’язків, а тому виконавцем може бути будь-яка із структур, що стоїть над бізнесом.
     Саме в таку ситуацію потрапив колектив  рибгоспу «Галицький» ще у 2004 році, коли підприємство реально стало на ноги завдяки мудрому керівництву директора Петра Мазура  і єдності колективу.
     Основні події розгорнулися вже у 2006 році. І почалося все з листа тодішнього очільника області до Міністра агрополітики України Ю.Мельника (вже колишнього) від 12.09.2006р. № 845/01-056/077 щодо призначення такого собі О. на посаду керівника рибгоспу «Галицький». В листі, відповідно, подано й бездоганну характеристику на кандидата, яку уже й цитую: «…розроблено концепцію розвитку рибгоспу «Галицький», що включає в себе план невідкладних заходів, спрямованих на покращення роботи даного підприємства з оглядом на перспективу вступу України до СОТ…». Ото закрутили...
     Тільки суть у тому, що пан О. жодного стосунку до рибництва не мав і не має. А рибу ловив лише на вудочку. Попри те, у недалекому минулому мав проблеми із Законом, а працює керівником одного із ПП у місті Івано-Франківську, яке спів-працює з німецькою фірмою – заводом-виробником з виготовлення обладнання міні-заводів для фермерських господарств з переробки насіння ріпаку у біодизельне паливо.
     Разом з науковцями, начебто, розробив нову технологію повної глибокої переробки вторинних продуктів, одержаних при виробництві біодизельного палива (гліцерину, кислот та біогазу). Розробки знаходяться у стадії оформлення патенту.
     Отже, він – успішний підприємець. Навіщо йому рибне господарство?..
     Зрештою, колектив рибгоспу потрапив в опалу. Погрози, перевірки, намагання знищити, частинами приватизувати, а то й відібрати від колективу господарство закрутилися не на жарт.
     Коли нападники зрозуміли, що судовими методами підприємство не взяти, вдалися до інформаційних засобів з метою дезорієнтувати громадськість і виставити себе в ролі шукачів правди. Окремі інформаційні сайти і газетні видання області друкують матеріали, які чомусь подають різну інформацію про той чи інший факт, що стосується діяльності підприємства. І це не допомогло.
     Тоді почалися «наїзди» з боку Чернівецького територіального відділу Верхньо-Дністровського державного басейнового управління. Рибгосп отримує накази, які забороняють вилов риби. Підприємству наноситься непоправна шкода.
     Сьогодні вже нема на посадах Миколи Шведенка та Василя Харабари, яким підсовували “липові папери” і допомагали нищити господарство, яке щороку визнавалося кращим на виставках у Києві, про що свідчать дипломи та атестати.
     Замовники ніяк не можуть заспокоїтись. О. приїжджає в господарство, знайомитися з матеріальною базою. Веде мову про приватизацію. І, на здивування всіх, цікавиться не рибою, а металобрухтом!..
     Після того було певне затишшя… І раптом 30 листопада 2009 року чомусь у вечірній час представники Чернівецького територіального відділу ВДДБУ чинять силове захоплення рибгоспу “Галицький”.
     Конфлікт вдалося погасити завдяки представникам районної влади. Тоді на бік колективу господарства став і заступник голови обласної державної адміністрації Василь Брус. Нападники відступили. Проте в колективі залишилося лише 17 працюючих із тридцяти. Інші не витримали постійних “наїздів”.
     Починаючи з березня поточного року, робота у колективі, здавалося б, налагодилась. Відновили вилов риби. Відчутно було певну стабільність. Підприємство почало виходити з прориву. І раптом знову з’являється тінь О., якого тепер Мінагрополітики і Державний комітет рибного господарства пропонують на посаду заступника директора підприємства. Це на сімнадцять працюючих? Колектив рибгоспу зібрав профспілкові збори. Рибники вирішили: у випадку неправомірних дій з боку Міністерства всім колективом піти у відставку.
     І от минулого тижня відповідно до наказу голови Державного комітету рибного господарства Олега Довбиша із столиці до міста Бурштина вирушає компетентна комісія, створена з метою здійснення перевірки наявності державного майна у рибгоспі «Галицький».
     Гостей вражають потужності підприємства, результати діяльності. Члени комісії задоволені. Зрештою, у Києві добре поінформовані про бурштинські негаразди. Свого часу виконуючий обов’язки голови комітету пан Ткаченко був подивований, як можна нищити таке державне підприємство.
     Лише дилетант може не розуміти проблеми: у випадку зміни форми власності з державної на приватну Бурштинська ТЕС виставить рахунок за користування водоймою. Адже це не ставок, який можна приватизувати. Тут режим. Вода технологічна. І якщо будуть непорозуміння або ж неякісна вода поступатиме на станцію, водосховище переведуть у розряд технічних, оброблятимуть мідним купоросом, як у Добротворах. І все. Ніякої риби. Сьогодні ж саме завдяки розвитку рибництва Бурштинська ТЕС отримує чисту воду.
     Отже, комісія задоволена. Роботу завершено.
     – Та ні з того, ні з цього київські гості мені вручають наказ про звільнення Петра Мазура з посади і призначення згадуваного уже О. директором, – розповідає менеджер з реалізації та збуту риби Галина Мазур.
     – Мені нічого не залишалося, як повідомити районну владу. На щастя, Володимир Бродович та Богдан Мазурик вчасно приїхали у Бурштин. Телефоном зв’язались з депутатом Верховної Ради Василем Чудновим, який, практично, за кілька хвилин дану проблему вирішив. Члени комісії змушені були покинути місто Бурштин. Та перед цим повідомили, що планувався і силовий варіант захоплення.
     – Чим закінчиться наша боротьба?.. Невідомо..., – продовжує Галина Василівна. – Та ми таки стоятимемо за своє. Правда на нашому боці. Ми боротимемось за підприємство, яке піднімаємо власними силами...
     Коли буде поставлено крапку у цій боротьбі?.. Хто знає?.. Але я впевнений: наполегливість колективу таки переможе. Сили у нападників уже не ті. Проте впертості осіб, які стоять над О., можна позаздрити.