Коротко про заповіт

    В грудні 2008 року вступив в дію закон України «Про внесення змін до Закону України “Про нотаріат”», яким фактично знято штучний поділ між державним нотаріусом та приватним нотаріусом, оскільки документи, посвідчені як державними, так і приватними нотаріусами, мають тепер однакову юридичну силу. Згідно внесених змін до Закону України «Про нотаріат» приватні нотаріуси вчиняють ті самі нотаріальні дії, що й державні, та й оформленням спадкових прав приватні нотаріуси займаються вже з 1 червня 2009 року.
    В світлі вище зазначених подій і того, що вже з червня 2009 року я, Чіпко Наталія Зіновіївна, приватний нотаріус Галицького районного нотаріального округу Івано-Франківської області займаюсь оформленням спадщини, хочу звернути Вашу увагу на такий документ як заповіт, який є дуже важливим та вагомим документом в питанні оформлення спадкових прав.
У більшості громадян невиправдано існує якесь упередження, що заповіт складається безпосередньо в очікуванні смерті. Часто розмірковують: “Подумаю про це, коли буду помирати.” І, як правило, коли настає такий момент людині вже не до того. Зазвичай, складають заповіт або важкохворі, або старі, або ті, хто надовго та далеко від’їжджає. Деякі чомусь вважають, якщо такий документ складено, то спадкоємці скоріше можуть оформити спадщину. Це все не так.
    Заповіт треба складати, якщо людина хоче уникнути суперечки між спадкоємцями при розподілі спадкового майна або щоб спадок отримали не всі спадкоємці, кому він належить за законом, а тільки визначені спадкодавцем (заповідачем) особи.
    Найпопулярнішим заповітом серед наших громадян, як свідчать нотаріуси, поки що залишається заповіт загальний (універсальної форми), коли заповідається одразу все майно людини. Найчастіше заповідають нерухоме (будинки, квартири, земельні ділянки...) та рухоме майно. Але законодавство дає можливість виписати в заповіті правовий режим спадкування окремих частин майна спадкодавця. Наприклад, можна чітко визначити, кому переходить квартира, кому – машина, а кому – дача... і т.п.. Крім того є можливість розпорядитися не тільки майном але й правами, які належать чи будуть належати особі, що складає заповіт.
    Також хочу зазначити, що отримати спадщину за заповітом може як фізична, так і юридична особа. Наприклад, коли я працювала державним нотаріусом Галицької державної нотаріальної контори, у моїй практиці було таке, що людина заповіла своє майно релігійній громаді, і ця організація отримала право на спадщину після смерті спадкодавця (заповідача).
    Новим для наших громадян є так званий заповіт подружжя, коли чоловік та дружина складають спільний документ. За кордоном таке практикується вже давно. А у нас заповіт подружжя поки що «не приживається». На мою думку, це сталося через те, що, по-перше, після смерті одного з подружжя інший, той, хто залишився живий, згідно чинного законодавства не має права нічого змінити в заповіті. По-друге, коли один із подружжя помирає, накладається заборона на відчуження майна, яке було зазначене у заповіті подружжя, – тобто нічого вже з цим майном зробити не можна за будь-яких умов аж до смерті іншого із подружжя. Наприклад, будинок, придбаний подружжям під час зареєстрованого шлюбу, є спільним майном. В заповіті подружжя зазначено, що нерухоме майно після смерті заповідачів переходить дітям в рівних частках. У випадку смерті чоловіка його частка переходить дружині і вона стає єдиним власником будинку. Але діти зможуть отримати спадщину тільки після смерті матері. Крім того такий заповіт заборонено змінювати після смерті одного з подружжя.
    Ще однією новацією Цивільного кодексу є секретний заповіт. Його сенс полягає в тому, що до смерті заповідача ніхто не знає, яка його воля. Процедура складання секретного заповіту виглядає наступним чином: людина власноруч пише заповіт, при цьому нотаріус роз’яснює, що текст документа повинен бути складений таким чином, аби після відкриття заповіту не виникло якихось непорозумінь або суперечок, вкладає складений документ у конверт і запечатує. У присутності нотаріуса підписує конверт, нотаріус ставить на ньому свій напис і скріплює печаткою, кладе в інший конверт і опечатує його. Після цього заповіт зберігається у нотаріуса. Секретний заповіт відкривається нотаріусом тільки після смерті заповідача у присутності зацікавлених осіб та двох свідків. Спадкоємцям, які зазначені у даному заповіті, нотаріус видає свідоцтво. І вже на підставі свідоцтва спадкоємці можуть оформити спадщину.
    Крім того, що стосується загальних засад складання заповіту, то закон передбачає виконання обов’язкових умов при його складанні. В першу чергу, документ повинен бути складеним особисто дієздатною особою, яка також може попросити нотаріуса написати заповіт з його слів. При цьому спадкодавець зобов’язаний прочитати вслух і підписати заповіт. Якщо ж особа, із-за наявності фізичної вади чи хвороби не може цього зробити, то це просять зробити свідків з числа сторонніх, незацікавлених осіб. Така процедура стосується всіх заповітів, крім секретного.
    Це був короткий екскурс правових відносин спадкового права. Більш детальну інформацію з проблем оформлення спадщини ви можете отримати тепер у будь-якого нотаріуса, як у державного, так і приватного. Адже хочу вам нагадати, що тепер оформленням спадкових прав займаються не тільки державні, але й приватні нотаріуси. Звертайтесь. Завжди раді Вам допомогти.

    м. Бурштин,
    вул. Калуська, 13/3
    (біля Бурштинської лікарні)
    тел./факс 44-270,
    тел. 46-511

Наталія Чіпко, приватний нотаріус Галицького РНО Івано-Франківської області