Лунає українська пісня

Лунає українська пісня

     Хор ДЗВІНУкраїнці співали віками, завжди та скрізь: і у щасливу днину, і в негоду, і на свята за чаркою, і у полі за роботою... З піснею повставало Запоріжжя на турків, татар і поляків, з піснею йшли нащадки козаків-січовиків – стрільці січовії – на бій із ворогом, з піснею на вустах помирали за волю України патріоти.
      На початку літа у ПК „Прометей” бурштинці святково відзначили 20-літній ювілей чудового співочого колективу – народної чоловічої хорової капели „Дзвін”.
     Так ніби вчора на кухні у Романа Олексійовича Німого зібрались Петро Марусик та Михайло Гачинський. Дружина Ольга Михайлівна пригощала всіх ароматним чаєм. Говорили про Україну, про національне відродження, про потребу зберегти для прийдешніх поколінь героїчну історію нашого народу. У якийсь момент очі присутніх засвітилися, між ними наче іскра пролетіла, швидше забилися серця. Так народилася ідея створити хоровий колектив, який вперше за багато десятиліть гонорово заспіває „Червону калину” та „Ще не вмерла Україна”. І восени 1989р. створюється чоловіча хорова капела „Гомін”, диригентом якої став директор Бурштинської музичної школи, на жаль, нині покійний, Іван Зобків. У червні 1990р. капела „Гомін” ділиться на два творчих колективи. Починається другий творчий етап вже хору „Дзвін” під керівництвом викладача Бурштинської музичної школи Володимира Лашківа. На повні груди зазвучали повстанські, козацькі, стрілецькі пісні, що пробуджували людський дух, підштовхували до дії. Кожний концерт вінчав величний гімн „Ще не вмерла Україна”. І все це відбувалось ще за два роки до проголошення Незалежності.
     Постійно зростає професійний рівень і виконавська майстерність колективу. І ось їхній спів вже лунає не тільки в західних областях, а й на теренах Східної України. У 1990р. хорову капелу „Дзвін” запрошено на святкування 500-річчя Запорізької Січі, наступного року виступи у Ладижині, поїздка на Дніпропетровщину з метою агітації перед Всеукраїнським референдумом. У травні 1992р. за високий професіоналізм і активну працю Міністерство культури України присвоює „Дзвону” звання самодіяльного народного хору, а у середині цього ж року капелу запрошують до Києва для участі у святкуванні 50-ї річниці УПА.
     У жовтні 1993 р. керівником колективу стає завідуючий Галицьким районним відділом культури Микола Сокіл. Під його керівництвом капела „Дзвін” досягає ще більших успіхів і постійно гастролює містами і селами України. Це Трипільська ТЕС Київської області, концерти в містах Новоукраїнка та Обухів, на той час дуже прокомуністичних. Але, не зважаючи на прозорі попередження, співаки не викинули жодного номеру із своєї патріотичної програми. І знову лунала українська пісня, долаючи всі перешкоди на своєму шляху.
     Все вищих і вищих творчих вершин досягає колектив. У листопаді 1994р. він посідає друге місце у конкурсі української хорової пісні в м.Київ. Микола Сокіл з повагою називає хористів „мої дзвонарі”, а вони його з любов’ю „наш соколик”. Та раптом Миколи Сокола не стало... З того фатального весняного дня у скорботі за своїм керівником „Дзвін” затих майже на півроку.
     Згадаймо всіх учасників хору і його керівників, які пішли з життя з піснею на вустах і з Україною в серці, а це Михайло Даляк, Михайло Рисан, Левко Бобецький, Степан Легкий, Степан Білоголовський, Михайло Пархуць, Ярослав Чернюк, Ярослав Сулима, Микола Сокіл, Іван Зобків.
     Та життя продовжувалось, у душах жила любов до пісні, очі світилися надією, серця завмерли у чеканні. І у листопаді 1995р. диригентом „Дзвону” стає Євген Падучак, заслужений працівник культури України. Колектив відновлює свою творчу працю. У 1997р. на конкурсі імені Соломії Крушельницької у Тернополі отримує почесне звання лауреата. Жюрі оцінило і професійну майстерність, і рівень виконання, і репертуар. У 1998р. капела „Дзвін” бере активну участь у святкуванні 1100-річчя Галича, у міжнародному святкуванні лемківської пісні у селі Гутиська, святкуванні 7-ї річниці незалежності України у Львові, дає безліч концертів та співає святкові літургії у різних куточках України. Наступні роки теж були плідними. Блискучими були виступи на Другому Всеукраїнському фестивалі самодіяльності профспілок, на святкуванні 800-ліття Рогатина, у крайовому фестивалі лемківської культури, звітному концерті колективів художньої самодіяльності Івано-Франківської області у Палаці культури „Україна” у Києві, де область посіла перше місце. Хор виступає у концерті духовної пісні, присвяченому 2000-літтю Різдва Христового, в Івано-Франків-ському музично-драматичному театрі ім.Івана Франка, на фестивалі гуцулів у Коломії. Надалі неодноразові перемоги у конкурсах духовної пісні імені Миколи Сокола, участь у 4-у  Всеукраїнському фестивалі лемківської культури „Дзвони Лемківщини”, у концерті до 130-річчя від дня народження Соломії Крушельницької, гастролі у Польщі.
     Безліч дипломів, грамот, нагород налічує колекція народної чоловічої хорової капели „Дзвін”, які вони здобули за роки плідної творчої діяльності під керівництвом своїх диригентів. Нині колективом керує викладач Бурштинської музичної школи Володимир Бондар – людина, яка своїм ентузіазмом, безмежною любов’ю до української пісні та наполегливою працею надихає цей чудовий колектив на нові творчі звершення та досягнення.
     У цьому ще раз могли переконатися всі присутні на концерті, присвяченому 20-річчю „Дзвону”. Ювілярів щиро вітали чисельні шанувальники, поважні гості свята. Серед них методист навчально-методичного центру культури і туризму Прикарпаття Світлана Лещишин, голова Галицької районної державної адміністрації Григорій Івасишин, завідувач районного відділу культури і туризму РДА Марія Іваськів. Свої музичні вітання дарували колеги по творчості з ПК „Прометей”, музичної школи. Де б не виступала хорова капела, всюди її супроводжував вірний соратник і друг, голова районного Братства вояків ОУН-УПА Микола Яцків, який також сердечно поздоровив ювілярів.
     Особливо урочисто і натхненно теплими словами визнання і захоплення дзвонарів вітали директор Бурштинської ТЕС Мирон Романів і голова профкому станції Ігор Столяр. А чудові квіти – щира подяка за натхненне мистецтво – були від колективу бурштинських енергетиків, який був і залишається резервом творчих кадрів для “Дзвону”.
     
     Фото Миколи Ткачівського
     
     

Руслана Шевчук, Надія Макарій