На межі життя… Скажи життю «так»!

    Тема самогубства є доволі делікатною, тому говорити про неї завжди складно, замовчувати її не слід, як і кожну важливу проблему. Адже щороку на Івано-Франківщині понад 160 людей ідуть із життя з власної волі. Саме з власної... До того ж кількість самогубств зростає з кожним роком і щонайжахливіше збільшується кількість самогубств, скоєних дітьми, вік яких стає дедалі меншим. Фахівці наголошують, що самогубство є однією із трьох основних причин смертності в нашій країні. Що ж може стати підставою до виникнення в людини суїцидальних намірів? Як показують численні дослідження, в істотній мірі впливають на криву зростання самогубств економічні негаразди, бідність, безробіття, значні фінансові борги; дезорганізація сім’ї: смерть рідних, розлучення, відсутність підтримки, конфлікти, зради, провини, невдоволення собою, страх перед покаранням, почуття помсти; формування нових суспільних поглядів, які не приймаються особою; етичні, релігійні, економічні конфлікти.
    В кожного рішення покінчити з життям є своя причина, так звана життєва криза, яка призводить до втрати сенсу життя. Через невирішену проблему людина занурюється в себе, відгороджується від оточення, втрачає апетит та сон і все частіше замислюється над питанням: «Навіщо жити далі?..». В такій ситуації людині важко звернутись за допомогою до рідних, друзів чи близьких людей, важко висловити свій біль, проблему, переживання, щоб не здаватись для оточення «білою вороною», тому простішим і єдиним виходом із ситуації бачить покінчення життя самогубством…
    Життєву кризу не слід     сприймати як покарання (заслужене або незаслужене). Швидше за все, це є сигнал до того, що необхідно приймати рішення, щось змінювати в житті і в самому собі. Зробити це нелегко. Тому в кризовій ситуації багато людей діють так, неначе нічого не відбувається, ніби відмовляються визнавати існування проблеми. Інший популярний, але непродуктивний спосіб невизнання наявності кризи – вживання психотропних засобів (алкоголю, транквілізаторів та інше), які дозволяють тимчасово пом’якшити (ілюзорно) проблеми, що є. Механізми “психологічного захисту” (внутрішнього або зовнішнього) в змозі в якійсь мірі відтермінувати неминучу дезадаптацію, але відвернути її не можуть – рано чи пізно поведінка стає неадекватною ситуації.
    Тому в гострих життєвих ситуаціях слід обов’язково шукати вихід через використання зразка (уявити собі, як би поступила в схожій життєвій ситуації шанована авторитетна людина), отримання емоційної підтримки (не боятись розказати про свою проблему), отримання інформації. Адже є кризові ситуації, які досить типові, вирішення яких повинно відбуватися за певним сценарієм за участю відповідних осіб. Важливо знати, як зв’язатися з ними і отримати допомогу. У ряді випадків, на жаль, люди відмовляються від допомоги, вважаючи її принизливою для себе і, звичайно, не забувати про розслаблення, тому що тривале напруження перешкоджає нормальному протіканню психічних процесів (емоційному реагуванню, продуктивному мисленню) і, в кінцевому результаті, ускладнює і блокує прийняття правильних раціональних рішень.
    Різні ситуації бувають: і хороші, і не зовсім... Проте вихід є з кожної. Кажуть, що Бог посилає людині рівно стільки випробувань, скільки та в силі витримати... І пам’ятайте: життя є! Допоможіть в це повірити близькій людині, якщо в цьому є необхідність.
    Розпоряджатися своїм життям – невід’ємне право кожної особистості. Але найкраще подолання душевних переживань – це дати можливість кожному відчути це право так само, як і право шукати інші методи для вирішення проблем! Якщо людина почуває себе потрібною хоча б самій собі, якщо вона має право голосу хоча б у ставленні до самої себе, то вже через це життя стає для неї досить великою цінністю!
    А також потрібно не боятися і не стидатися, а у скрутній ситуації звертатися за допомогою до близьких людей, друзів, священика, працівників соціальних служб.
    Цінуйте своє життя, налаштовуйтесь на приємні, позитивні речі, частіше усміхайтесь та пам’ятайте, що життя дається кожному з нас тільки один раз!

І.П’ятківська, помічник начальника Галицького РВ ГУ МНС по роботі з персоналом старший лейтенант служби цивільного захисту