Того погожого березневого дня на серці в кожного юного дубівчанина було теж сонячно. Ще б пак! У гості до членів гуртка «Поетична світлиця» завітала відома поетеса Любов Людкевич (Бойко). Це було справжнє свято! Діти уважно слухали розповідь Любові Ярославівни, адже в неї такий багатий досвід… А скромна жриця поезії тихо, але проникливо читала зі своєї неповторної збірки «Пелюстки» рядки, які є глибоким філософським одкровенням.
Очищуся
Від всіх гріхів земних.
Людей прощу
Й пробачення попрошу,
І з чистим серцем
Знов прийду до них.
Поетеса читала ще і ще… А юні обдарування не переставали дивуватись з глибокої мудрості її віршів. Це було чудово. Здавалось, наче п’єш солодкий нектар з її «Ранніх квітів», намагаєшся «Кожну пору…пережити» і вперто йдеш за нею «У пошуках істини».
`Та єдиного не могли зрозуміти школярі, як вдається цій скромній жінці поєднати ніжну музу з величезною громадською роботою? Адже пані Люба – редактор і упорядник літературно-мистецького альманаху «Нащадки Митуси», завідувач інформаційно-видавничого відділу Національного заповідника «Давній Галич», член Національної спілки журналістів України, Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Т.Г.Шевченка. За свою багатогранну діяльність заради процвітання української культури, літератури і рідного слова удостоєна премії імені Памви Беринди.
Та, мабуть, велич справжніх світочів культури полягає в тонкому сприйнятті навколишньої дійсності та у надзвичайно великій відповідальності. Тому так щиро й зворушливо звучала поезія Любові Людкевич з уст гуртківців Марії Гривінської, Наталії Барчук, Ірини Кернякевич, Ірини Савчук, Марії Вовчук, ІриниГрушецької. Дзвеніло поетичне слово, засівало у душах юних поціновувачів поезії любов до правди, добра, Всевишнього, всього прекрасного на землі й очищувало від життєвої скверни.
«Трояндою Поезії» назвала пані Любу юна поетеса Оля Білан. Тож спасибі Вам, прекрасна Трояндо, за чудове свято Поезії, яке Ви влаштували у нашій школі.
