Особливості створення та діяльності окремих видів кооперативів

     Хочеться розглянути особливості створення та діяльність молочарського кооперативу. Адже його запровадження дасть змогу виробникам забезпечити безперебійний продаж лишків продукції, підвищити надходження до місцевого бюджету та стабілізувати поголів’я ВРХ в районі.
     Процес створення даного кооперативу складається з кількох етапів. Членами молочарського кооперативу є лише фізичні особи – виробники молока в особистих підсобних господарствах.
     Ініціативна група створюється не з усіх засновників, а з найбільш активних лідерів на селі. Кооператив об’єднує велику кількість членів кооперативу (залежно від кількості власників корів основного стада).
     Власники особистих підсобних господарств вперше зустрічаються з організованою структурою і роз’яснювально-просвітницька робота серед них має бути тривалою, всебічною та з використанням різноманітних засобів: відповідної літератури, методичних матеріалів, дискусій, круглих столів. Забезпечення прозорості роботи молочарського кооперативу здійснюється через:
     - доступність інформації про його діяльність для кожного члена кооперативу;
     - використання пропозицій членів кооперативу щодо поліпшення діяльності, усунення недоліків в роботі кооперативу;
     - ознайомлення з рішеннями правління кооперативу, які розміщуються на стендах в доступних місцях.
     Створення ініціативної групи – нерозривне із співпрацею з місцевими радами.
     Для того, щоб з’явилася ініціатива щодо створення кооперативу, майбутні члени мають бути обізнаними з кооперативною ідеєю. Завчасно проводиться інтенсивна робота (бажано за сприяння сільських рад) з активними лідерами на селі, сільською інтелігенцією, священиками, іншими особами.
     Ініціатива мусить йти від місцевої ради або від її керівника.
     Попередня роз’яснювальна робота дозволяє визначити кілька осіб, які достатньо зацікавлені ідеєю створення молочарського кооперативу.
     Коли набирається достатня кількість людей, готових долучитися до процесу створення кооперативу, настає час для юридичного оформлення ініціативної групи через підписання протоколу про наміри.
     Члени ініціативної групи готують чіткий робочий план, розподіляють між собою обов’язки і завдання. Кожний член ініціативної групи отримує певну кількість селянських дворів, з якими починає працювати індивідуально. Його завдання – визначити потреби майбутніх членів кооперативу, вивчити їх наміри щодо участі в діяльності кооперативу, можливості сплати паїв та інше. Але для цього він повинен володіти певними знаннями.
     Заготівля та збут молока є основною діяльністю молочарського кооперативу, а методи їх здійснення в основному залежать від існуючих каналів збуту: переробним підприємствам, прямого продажу молока (лікарні, школи, дитячі сади, т..), безпосередньо на продовольчих ринках через мережу роздрібної торгівлі або іншим споживачам.
     Якщо, наприклад, село розташоване занадто далеко від споживчих центрів, то в такій ситуації єдиним шляхом може бути власна переробка, але для цього повинна надаватися державна підтримка.
     На етапі розробки проекту визначаються також інші види діяльності кооперативу (послуги з осіменіння та ветеринарні послуги, послуги з механізації, постачання матеріальних засобів, організація пасовищ). Тут також ініціативна група має провести опитування для виявлення потреб потенційних членів.
     Матеріальна база може бути створена за рахунок внесків, паїв, колишніх членів КСП, також орендованого майна. Майнові паї можуть вноситися членами чи орендуватися у нечленів. Кошти можуть бути виділені з місцевого або з державного бюджету, при умові створення юридичної особи і на основі часткового повернення.
     Основним елементом матеріальної бази кооперативу є молокозбірний пункт і приміщення для правління кооперативу. Кооператив може в першу чергу використовувати громадське приміщення.
     Важливим для молочного кооперативу є наявність власного автотранспорту, який можна використовувати не тільки для підвезення молока, а й для інших цілей, наприклад, для завезення насіння, мінеральних добрив, комбікормів та інших необхідних засобів кооперативу. Для організації збору молока і підвезення його до центрального пункту кооператив може мати гужовий транспорт.
     Для інших видів діяльності кооперативу потрібні приміщення для організації пункту штучного осіменіння, для зберігання насіння, мінеральних добрив та інших матеріалів, призначених для його членів.
     Для 2,5 мільйонів власників особистих селянських господарств молоко є головним джерелом доходів. У них нараховується більше 2 млн.корів.
     Послуга, яку кооператив надає своїм членам, – збирання, тобто заготівля молока. Для цього кооператив має один (чи декілька) молокозбірних пунктів у межах однієї сільської ради.
     Молокозбірний пункт організовується у пристосованому для цього приміщенні з водопостачанням, каналізацією, електропостачанням, обладнанням для якісної оцінки молока та охолоджувачем.
     Якщо село компактне, то, залежно від потреб членів кооперативу, заготівля молока може відбуватися один, два чи три рази на день. Процес заготівлі молока виглядає наступним чином. Під час прийому працівник кооперативу перевіряє кількість та якість молока (жирність та, якщо можливо, – вміст білка, в’язкість, кислотність, забрудненість тощо). Кількісні та якісні параметри зданого молока ретельно записуються. Однак, якщо молоко, що приймається від членів кооперативу, не відповідає мінімальним стандартам якості, воно повинно бути забраковане.
     Для здійснення нормальних, цивілізованих стосунків з переробними підприємствами або іншими покупцями молока кооператив укладає з ними договір, в якому передбачені двосторонні умови, пов’язані з цим видом діяльності. Договором обумовлюється якість молока, його кількість (залежно від сезону визначаються умови оплати), ціни на молоко, відповідальність сторін за дотримання положень договору тощо.
     З цією метою кооператив повинен мати гарантію продажу певної кількості молока. Для цього він укладає з кожним членом кооперативу зобов’язання щодо участі в його діяльності, в яких чітко обумовлюється кількість молока, яка буде продана членам кооперативу щомісячно, а також його якість. Такі зобов’язання підписуються членом кооперативу і виконавчим директором, а в разі його відсутності – головою кооперативу. Це і є підставою укладення договору між кооперативом, молокозаводом чи іншим партнером-кооперативом.
     Наприклад, якщо молокоздавач має одну корову та надоює від неї 3000 літрів молока на рік і для власних потреб залишає одну тисячу літрів, то решту – 2000 літрів – повинен продати через кооператив. Частина молока, що залишається у господарстві для власного споживання, не береться до розрахунків при визначенні зобов’язань з участі в діяльності, але решта продукції у будь-якій кількості, яка визначена в зобов’язаннях члена кооперативу, обов’язково реалізовується лише через кооператив.
     При визначенні суми вступних та пайових внесків в молочарський кооператив необхідно враховувати обмежені фінансові можливості членів.
     Внески, які роблять засновники при створенні кооперативу чи при вступі в кооператив, як правило, є невеликими. Потім протягом року невелика сума утримується з оплати за молоко в якості пайового внеску. Таким чином, загальний внесок, зроблений кожним членом, буде пропорційним в його участі в економічній діяльності кооперативу.
     Ця сума, яка визначається у правилах внутрішньо-господарської діяльності, повинна розраховуватися таким чином, щоб гроші, отримані за літр молока, залишалися незначними (залежно від ситуації може утримуватись від 1 до 5 копійок з одного літра).
     Ціна реалізації молока у ситуації, коли кооператив постачає молоко на молокозавод (чи іншому споживачеві), визначається у договорах між кооперативом та молокозаводом чи іншим споживачем. Кооперативні нарахування (попередня ціна за послуги, пов’язані із заготівлею та збутом) віднімається від ціни продажу.
     Кооператив бере на себе зобов’язання розраховуватися з членами за ціною на збутові послуги, а не за ціною реалізації молока. Він може тільки намагатися отримати найкращу реалізаційну ціну за молоко через переговори та пошук іншого партнера.
     Ціна на послуги, що утримується з ціни продажу молока включає всі витрати, пов’язані зі збиранням та збутом молока, а це:
     - орендна плата за приміщення молокозбірного пункту (якщо воно не надається безкоштовно);
     - амортизація обладнання, витрати на транспортування молока;
     - заробітна плата персоналу молокозбірного пункту та соціальні нарахування;
     - інші витрати (фільтрувальні матеріали, необхідні миючі засоби, дезінфекційні речовини тощо);
     - частина накладних витрат (заробітна плата бухгалтера та виконавчого директора (якщо є) та соціальні нарахування, електроенергія).
     Ціна реалізації молока погоджується із заводом, змінюється залежно від сезону. Наприклад, взимку вона вища, ніж влітку. Таким чином, змінюється і ціна, яку отримують члени молочарського кооперативу.
     Крім основної діяльності щодо збирання та збуту молока кооператив може бути залучений до надання інших допоміжних послуг. Перелік видів діяльності може передбачати:
     - збирання молока від членів кооперативу, первинну обробку та його продаж від імені членів;
     - послуги зі штучного осіменіння корів, що належать членам;
     - ветеринарне обслуговування худоби членів та забезпечення ветеринарними препаратами;
     - постачанням членам кооперативу матеріальних засобів (міндобрива, корми, інвентар тощо);
     - надання послуг з механізації (косіння сіяних та лучних трав, заготівля різних видів кормів та їх доставка до дворів);
     - організація випасу худоби членів на колективному пасовищі, переданому в розпорядження кооперативу, та роботи щодо покращення цих пасовищ.
     Кооператив може мати необхідну техніку та надавати своїм членам послуги з механізації, які дозволяють виробляти корми власними силами: підготовка грунту, насіння, збирання і перевезення врожаю, проведення меліоративних робіт на пасовищі, боротьба із шкідниками і хворобами рослин та тварин.