Пам’яті Лева Лаврецького

Пам’яті Лева Лаврецького

     Лев Лаврецький– Вивчення пам’ят-коохоронної діяльності Церкви у контексті національно-культурного руху галицьких українців є актуальною проблемою, оскільки дає підстави більш цілісно відтворити участь релігійних інституцій, церковних ієрархів у збереженні пам’яток національної культури, – зазначив у доповіді з нагоди 100-річчя пам’яті дослідника княжого Галича отця Лева Лаврецького заступник генерального директора з наукової роботи Національного заповідника «Давній Галич» Семен Побуцький.
     29 червня, у день смерті священика, пам’ятні заходи розпочалися на старому цвинтарі села Залуква, де разом з дружиною покоїться славної пам’яті отець Лев.
     Мешканці села, працівники Національного заповідника «Давній Галич» разом з деканом Галицького деканату УГКЦ отцем-мітратом Василем Завірачем та парохом Залукви отцем Василем Завірачем відслужили панахиду, яка стала свідченням пам’яті і шани доброму пастирю, ім’я якого занесено до списку української еліти.
     Програму заходів продовжили літературні читання на вшанування пам’яті священика-археолога, в яких взяли участь завідувач Музею історії «Давній Галич» Квітослава Тимус, провідний редактор інформаційно-видавничого відділу Національного заповідника «Давній Галич» Іван Драбчук та  кандидат історичних наук Семен Побуцький.
     Сьогодні завдяки наполегливості краєзнавця Миколи Скаврінка, його дослідженням історії церкви у селі Залуква відомо чимало фактів з біографії Лева Лаврецького та життєпису його родини. Та чи не вперше заговорили про «галицького Шлімана», як назвав отця Лаврецького Степан Пушик (це прізвисько винесено й у назву літературних читань), на науковому рівні.
     Лев Лаврецький не був фаховим археологом. Та він душею відчував минувшину  рідного краю. Знав чим дихає і які історичні скарби зберігає земля наших предків. А поруч був доктор Ізидор Шараневич.
     Сьогодні слід віддати належне й науковцям  Національного заповідника «Давній Галич», які поклали дослідження Лаврецького на наукову основу, та ще й за те, що збережено пам’ять про священика. Адже атеїстична ідеологія колишнього СРСР була проти об’єктивного висвітлення пам’яткоохоронної діяльності Церкви (тим паче на галицьких теренах). Та попри це, не маючи власної держави, галицькі українці намагалися прищеплювати своїм дітям розуміння того, до якої нації вони належать.
     Отець Лаврецький вірно служив Богові і своїм парафіянам. Саме тому сьогодні історія справедливо віддає йому належне.

Ярослав Поташник