Війна, на жаль, триває. І кожен з нас, як би це гірко не звучало, починає звикати до такого способу життя. Життя у період війни. Особливо це стосується дітей, які в цей непростий час відвідують школу та дошкільні заклади. Звісно, хтось скаже безпека передусім, але навіть у воєнний час батьки знайшли в собі моральні сили, щоб діти навчалися. Про те як найменшим навчається у ЗДО «Пролісок» розповіла завідувач дошкільного закладу Надія Камрат.
- Надіє Олександрівно, від початку війни садочок довго не наважувалися відкрити. Чиє це було рішення?
- Це було велике бажання батьків. Незважаючи на те, що йде війна, батьки хотіли, щоб діти відвідували садочок і здобували дошкільну освіту. Оскільки я не могла брати на себе таку відповідальність, батьки самоорганізувалися й написали колективного листа до відділу освіти, звідки передали його голові міської ради Василю Андрієшину. І 18 липня заклад відчинив свої двері дітворі. За що ми щиро вдячні міському очільникові, заступнику Володимиру Чуйку, а також начальниці відділу освіти Іванні Томин за сприяння у вирішенні багатьох важливих питань. До того часу з червня у Бурштині діяв черговий садок №2. Але розумієте, в дітей така психологія, що вони хочуть своїх рідних стін – вони не хочуть ходити до чужого садочка, навіть в чужу групу, оскільки звикають до своїх вихователів.
- Яка була першочергова умова відкриття садочка?
- Звичайно, що підготувати укриття. Завдяки батькам маємо в закладі три укриття відповідно до всіх інструкцій ДСНС.
- Як дітки реагують на звук сирени?
- Малеча, як би це дивно не звучало, вже звикла до сирен і цілком спокійно реагує. Тішить, що була проведена добра робота вихователів з дітьми. Найважче, коли сирена лунає у період години відпочинку. Діти лягають спати не роздягаючись, щоб у випадку сирени швидко спуститися в укриття. Вони часом йдуть сонні, деякі там таки й досипають. Пристосовуємося до кожної дитини. В укритті є іграшки, маємо музичні колонки. Діти співають, дивляться мультфільми, малюють. Відрадно, що останнім часом сирени лунають рідше й недовго. Якби вони були довші, то звісно, що дітям було би важче.
- Надіє Олександрівно, електронна реєстрація, щоб записати дитину до садочка, працює?
- Ні, немає. Приймаємо по заявах батьків. Веду спеціальний журнал запису і впродовж року бачу, скільки можемо сформувати груп. Наразі маємо шість. Прийом дітей триває цілий рік, приймаємо з двох років. Головне, щоб були місця, бо подекуди є групи дуже великі, а є й не дуже. Скажу, що багато чого змінили Covid-19 та війна. Впала народжуваність, тому і наповнюваність закладу змінюється, на жаль. Багато цьогоріч маємо внутрішньо переміщених дітей: з Херсона, Харкова, Запоріжжя, Луганської області. Їхні батьки, звісно, переживають за своїх дітей, як вони адаптуються у колективі, але ми до всіх ставимося однаково й тішимося, що вони саме переїхали на Західну Україну, а не до росії, скажімо.
- Скажіть, будь ласка, як бути з щепленнями? Хтось їх має, а хтось ні. Як ви вирішуєте це питання?
- Ми приймаємо по медичній довідці лікарів. Якщо лікар дає довідку, у нас питань немає. Розумієте, це двояке питання. Ніби ми б мали не приймати дітей без щеплень, а закон говорить про право людини на освіту кожній дитині. Звичайно, це є колектив, і тут завжди є ризик. Якщо дитина немає якогось щеплення, то відповідно під небезпекою інші діти. Але для нас усі діти одинакові, тому відчиняємо двері усім охочим відвідувати наш заклад.
- Харчування оплачують самі батьки чи допомагає міська влада?
- Раніше батьки сплачували 50 % від загальної суми, тоді як цьогоріч уже 70 %. Решту витрат покриває міська рада. Ціна харчування на дитину старших груп становить 45 грн., а на дітей раннього віку – 40 грн, оскільки все-таки порції для них потрібні менші. В такому разі в першому випадку батьки сплачують 31 грн 50 коп., а в другому – 28 грн. Хочу сказати, що меню у нас збалансоване, все згідно положень. Тому чекаємо малечу в нашому комфортному дошкільному закладі. Ми раді усім діткам!