Проблема адаптації шестирічок до школи

     Вступ до школи — переломний етап у житті дитини. Він пов’язаний з новим типом стосунків з оточенням (ровесниками й дорослими), новим видом основної діяльності (навчальної, а не ігрової). У житті дитини змінюється все: обов’язки, оточення, режим. Це «кризовий період» у житті дитини, і ця «криза» виявляється у тому, що свої ігрові потреби дитина має задовольняти навчальними способами. Процес адаптації до шкільного життя у дітей триває по-різному — від 2 тижнів до 2-3 місяців (залежно від рівня їх готовності до школи, психофізіологічних особливостей та стану здоров’я). Вирішальну роль тут відіграє сформований у дошкільному віці рівень готовності до школи, «шкільної зрілості».
     Шкільна зрілість виявляється у:
     інтелектуальній готовності дитини до школи, що передбачає володіння дитиною певною кількістю знань про явища навколишнього середовища, уміння порівнювати, класифікувати та узагальнювати ці знання, а також певний рівень розвитку пізнавальних здібностей (мислення, пам’яті, сприймання, уяви, уваги);
     комунікативній готовності, що передбачає володіння навичками взаємодії з дорослими, однолітками, а саме: знання моральних норм та правил поведінки (вміння слухати, не перебиваючи, вміння вибачати і вибачатися, співчувати, враховувати настрій та бажання інших людей тощо);
     емоційно-вольовій готовності, що передбачає уміння:
     - робити не лише те, що подобається, а й те, що необхідно зробити (довільність поведінки);
     - поставити мету, виявити певні зусилля у випадку подолання перешкод, оцінювати результати своєї діяльності;
     - розуміти й адекватно виражати свої емоції;
     - свідомо підкорятися загальним правилам та вимогам;
     - уважно слухати й виконувати самостійно найпростіші усні вказівки дорослого;
     - самостійно діяти за зразком (точно відтворювати, діяти за аналогією);
     мотиваційній готовності, що передбачає чітко сформовану позицію школяра, коли дитина: має належне уявлення про школу; позитивно ставиться до шкільних занять, загальноприйнятих норм дисципліни; віддає перевагу урокам грамоти й лічби, а не заняттям дошкільного типу (малювання, фізкультура, трудове навчання тощо); визнає авторитет учителя.
     
     ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО ЗАПОБІГАННЯ ШКІЛЬНІЙ ДЕЗАДАПТАЦІЇ
     * Формуйте позитивне ставлення до школи.
     * Виявляйте інтерес до шкільних справ та успіхів дитини.
     * Формуйте адекватну самооцінку.
     * Не перевантажуйте дитину надмірними заняттями, чергуйте їх із грою.
     * Навчайте етичних норм спілкування з однолітками та дорослими.
     * Привчайте самостійно долати труднощі, які під силу подолати 6-річній дитині, пам’ятайте, що кожна людина має право на помилку.
     * Частіше згадуйте себе у дошкільному віці.
     
     Рекомендації щодо виховання
     Виявляйте свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що ви любитимете її завжди, за будь-яких обставин. Але слідкуйте за тим, щоб ваша любов не перетворилася на вседозволеність, встановіть чіткі межі дозволеного і завжди неухильно дотримуйтеся встановлених заборон і дозволів.
     Повірте у неповторність та оригінальність вашої дитини, у те, що вона унікальна, єдина така у світі. Вона не може бути чиєюсь копією, зокрема, вашою. Тому не варто вимагати від дитини повторення ваших досягнень, наслідування ваших здібностей і талантів. Дайте право своїй дитині прожити власне життя і досягти своїх результатів, своєї мети.
     Приймайте дитину такою, якою вона є, зі всіма своїми вадами та чеснотами. Підкреслюйте її сильні сторони, але її вчинки оцінюйте об’єктивно. Оцінюйте не саму дитину, а тільки її вчинок. Частіше хваліть дитину за її досягнення, порівнюйте їх з попередніми досягненнями самої дитини, але ні в якому разі не з досягненнями інших дітей.
     Дайте вашій дитині більше самостійності, не забирайте у неї право на помилку, адже, виправляючи свої помилки, дитина вчиться. Краще порадьте їй, як вчинити правильно, і обов’язково аргументуйте свої думки.
     Ніколи не погрожуйте дитині, просто розкажіть їй, що ви змушені будете зробити в тому випадку, якщо вона обере небажаний для неї і для оточення спосіб поведінки. Завжди дотримуйтесь цього рішення, якщо вже ви його прийняли. Каяття дитини прийміть з радістю, з полегшенням, але покарання не варто відміняти, адже вчинок уже зроблено, і покарання теж буде заслуженим. Покажіть і розкажіть дитині, як важко вам тепер це робити, і радійте разом з дитиною з того, що більше вам ніколи не доведеться її карати, бо вона зрозуміла свою неправоту.
     Дотримуйтесь єдності вимог у сім’ї, інакше дитина навчиться пристосовуватись і казати неправду.
     Ніколи не з’ясовуйте стосунків у присутності дитини. Виникнення дитячих неврозів має тісний зв’язок із негативною дією сварок між батьками у присутності дітей. Не маніпулюйте дитиною у власних інтересах, особливо, коли вона це бачить і чує.
     Чітко встановіть права та обов’язки дитини у сім’ї (відповідно до її віку та можливостей покажіть їй, що вона рівноправний член родини і також має право брати участь у сімейній раді).
     Не соромтеся визнати перед дитиною свою помилку чи неправоту, попросити у неї вибачення. Покажіть їй, що ідеальних людей не існує, ви теж можете помилятися.
     Ніколи не займайтесь цілеспрямованим словесним вихованням. Краще покажіть дитині гідний приклад. Адже дитина на підсвідомому рівні засвоює і копіює ваші правила поведінки та моральні норми. Дитина — ваше дзеркало.
     Демонструйте оптимізм. Виражайте впевненість у хорошому результаті, у можливостях дитини, сприяйте її позитивному ставленню до світу і оточення , зміцнюючи її психічне здоров’я.