Пшениця і кукіль

Пшениця і кукіль

     Пшениця і кукільНапевно, ти чув такий вислів: “Відокремлюйте пшеницю від куколю”.
     У нашу мову він прийшов завдяки притчі Ісуса.
     Один хлібороб прагнув великого врожаю, тому для свого посіву завжди вибирав тільки найкраще зерно.
     “Якщо сім’я добре, – міркував він, – то і врожай буде прекрасний”.
     І от якось посіяв він на своєму полі щонайкраще зерно. Але в цього господаря був недруг – людина, яка хотіла заподіяти зло.
     Якось уночі цей недруг прокрався на поле нашого хлібороба. Витягши зі своєї торбини насіння бур’яну, він засіяв ним усю ниву, бо дуже хотів завдати землеробу прикрощів.
     Цей бур’ян Ісус назвав кукіль. Коли він тільки-но з’являється з-під землі, то нітрохи не відрізняється від хороших сходів пшениці. Зовні це така сама трав’яниста рослина з родини злаків.
     Одначе кукіль не колоситься. І, крім того, заважає рости пшениці, бо він – справжнісінький шкідник.
     І от минув певний час.
     Одного разу робітники хлібороба знайшли на полі кукіль. Вони прийшли до господаря й сказали:
     – Пане! Ти засіяв поле добірною пшеницею. Але там тепер стільки куколю! Може, варто його виполоти?
     – Не поспішаймо, – відповів мудрий землероб. – Так-бо ми можемо повиривати й пшеницю. Нехай поки що вони ростуть разом. Коли ж настануть жнива, кукіль ми виполемо й спалимо, а всю зібрану пшеницю складемо в клуню.
     Так і сталося. Коли пшениця достигла, її зібрали і зсипали в клуню. Увесь же кукіль випололи й спалили.
     Цю притчу ти можеш прочитати в Євангелії від Матвія, розділ 13, вірші 24-30 і 36-43.
     
     Як ти гадаєш, про що вона?
     Сам Ісус її розшифрував так:
     “Є люди, котрі вважають, що вони є ревні християни. Адже вони чинять правильно, обов’язково моляться! Але насправді вони більше подібні до куколю, бо тільки те і роблять, що думають про себе, а до інших людей ставляться з байдужістю”.