Рибоводи – чарівники

     Два роки тому на посаду головного рибовода рибгоспу «Галицький» було призначено молодого  випускника Львівського аграрного  вишу Тараса Ув’яза. Професію обрав за стопами батька-ветлікаря, от лиш спеціалізацію іншу – іхтіопатологія  (хвороби риб).  У рибгоспі професія  поглинула все. Тим паче, що має Володимира Романюка – чудового навчителя, колишнього директора  господарства.
     Нашим читачам уже відомо, що рибгосп «Галицький» розводить тільки ті види риб, які харчуються фіто- та  зоопланктоном. Тобто водоростями та мікроорганізмами.  А це білий і строкатий  товстолобик, білий амур, великоротий буфало. Є у водоймі канальний сом і короп, інші види риб.
     Сьогодні рибне господарство  у Бурштині має статус племінного репродуктора із розведення згаданих видів риб.  Подібне підприємство в Україні діє на Зміївській ТЕС у Харківській області.
     – Рибоводство – кропітка справа, – розповідає пан Тарас. – Річ у тому, що основні види риб в природних умовах  нашого клімату не розмножуються. Адже білий амур завезений в Україну з Далекого Сходу. З тих країв походить і товстолобик білий. А строкатого товстолобика завезли з водойм Китаю. Проте ці риби добре ростуть. А ще, поїдаючи водорослі у водосховищі, очищають воду для Бурштинської ТЕС, що створює умови для її  стабільної роботи. А щоб забезпечити мальком господарство, і не лише своє, ми й займаємось штучним розведенням риб, тобто  інкубацією.
     – Виловлюємо репродукторів і розміщуємо їх у маточних садках, – продовжує мій співрозмовник, – а під час нересту переводимо у спеціальні жолоби. Щоб змусити рибу викинути ікру, ми ін’єкцією вводимо їй фізіологічний розчин, в якому присутній гіпофіз, тобто часточка мозку будь-якої іншої риби. І вже через 8-10 годин, якщо не потрібно повторювати процедуру введення фізрозчину, ми «доїмо» ікру. Далі йде процес  знежирення ікринок, і лише після  цього їх поміщають у колби, в яких цілодобово циркулює  протічна вода. А вже через три-п’ять днів там з’являються личинки.
     Цех – інкубатор у господарстві – це свого роду велика  лабораторія. В довгу лінію встановлені великі двадцятилітрові колби. До кожної з них підведено водогін, яким подають протічну воду, температура якої не нижче 22 ОС і не вище 28 ОС. В колбах – тисячі ікринок. В окремих уже з’являються личинки. З кілограма ікри можна вивести сотні тисяч  мальків. Саме тут і “чаклують” рибоводи.  Головним є те, що технологічний процес дуже делікатний і складний, – із захопленням продовжує розповідь рибовод. – Будь-які порушення  можуть призвести до втрати личинок. А це все наші кошти. Адже ми продаємо зарибок чи не всім господарствам України, які вирощують товстолоба, амура, буфало. Звісно, що залишаємо й собі. Потужність господарства – 50 млн. штук малька за час нересту.
     Доречі, гіпофіз із мозку риб ми вилучаємо самі. І знаємо, що є відповідний результат – якісний маточний матеріал. Адже 1 грам цієї речовини коштує 2,5 тисячі гривень, а на інкубацію необхідно 3-4. Справа нелегка, проте – своя.
     Так от, – веде мову далі Тарас Ув’яз, – личинки ми переводимо у спеціальні лотки і кілька днів годуємо кормами, які містять протеїн. Після досягнення певної величини мальків переводимо у спеціальні ставки, в яких вони мають набрати до 150 грамів.  І лише після цього  випускаємо їх у водойму.
     Сьогодні  рибоводи «Галицького» працюють над виведенням нових видів риб, зокрема, японського коропа «коє». Це – екзотика. А головна справа – забезпечення нормального  функціонування водосховища для потреб Бурштинської ТЕС і, звичайно ж, розведення риби для споживача. Те, що із першим завданням колектив рибгоспу справляється добре, забезпечуючи чистоту водойми, свідчить наявність у водосховищі раків, які живуть і розмножуються, як відомо, лише  у чистій воді. Та й продукція  бурштинських рибоводів якісна і доступна. Але й попри це проблем у колективу чимало. Інкубаційний цех  потребує ремонту, слід поміняти водогін. Та й обладнання потребує поновлення. Звісно, з цим колектив може впоратись. От тільки, щоб не заважали працювати.