Село на нашій Україні – неначе писанка село…

      Кожен народ прагне увійти до світової цивілізації зі своїм національним культурним набутком. Для української нації достатньою є презентація навіть одним мистецьким твором – писанкою.
      Як і інші галузі українського мистецтва, писанкарство сягає своїми витоками сивої давнини і відображає уявлення наших предків про навколишній світ. Українська писанка має багатовікову історію. Припускають, що київські майстри-гончарі почали виготовляти писанки ще за часів князювання Володимира Великого (979 – 1015рр.). Виготовлення писанок, зазвичай, відбувалось у перші дні весни, коли сонце стояло вже доволі високо в небі й уся природа прокидалася від тривалого зимового сну. Люди наносили на поверхню яєць стилізовані геометричні рослинні та тваринні зображення. Згодом цей звичай запозичило і християнство, пов’язуючи його з Христовим Воскресінням.
      Щоб більше дізнатися про писанки, про їхню благодатну силу, про технологію розпису, в рамках тижня дитячої та юнацької книги в Галицькій бібліотеці для дітей була проведена година народознавства «Розмалюєм писанку самі». На це заняття були запрошені учні Малої академії народних ремесел, які проживають в с.Дубівці.
      Присутні уважно слухати керівника гуртка прикладного мистецтва Ірину Колодій, яка розповідала про символи у писанках, яких є понад сто, і про те, що кожен елемент візерунка має своє символічне значення. Учні розписували писанки, використовуючи при цьому писачки, в які заливали бджолиний віск, занурювали яйце то в одну, то в іншу фарбу.
      Більше години всі із захопленням спостерігали, як із простого курячого яйця “виходили” чудові писанки із символами:
      * «рибки» (символ Христа) у виконанні Наталі Пижук;
      * «сорок клинців» (сорок точок життя, успіх господарства, добробут і чесність людини) у виконанні Марії Нідачковської;
      * «дерево життя» (нескінченність людського життя) у виконанні Люби Озарко;
      * «трикветр» (небо, земля і повітря, на думку інших – повітря, вогонь і вода, а третіх – життя людини) у виконанні Анни Торб’як.
      Працівники бібліотеки дякують керівнику гуртка і учням за те, що вони розповіли про розвиток писанкарства, продемонстрували процес розпису писанки. Щоро вдячні за подаровані сувеніри.
Олеся Мельницька, заступник директора Галицької ЦБС по роботі з дітьми