Сонячне творіння письменниці з Галичини Людмили Когут

Сонячне творіння письменниці з Галичини Людмили Когут

У час війни, коли кожен свідомий українець збентежений подіями, що відбуваються, важливо вміти переключатись від тривог та переживань. Книги в цьому питанні дуже допомагають, надихають і мотивують. "Галицьке слово" пропонує непрофесійні літературні рецензії, а своєрідні рефлексії від прочитаного. Тож запрошуємо у світ книги задля нових позитивних емоцій!

Нове творіння талановитої письменниці Людмили Когут "А сонце сходить щодня" і справді сонячне. Бо лейтмотив книги відчувається наскрізь - люби, прощай, цінуй. Як би не складалося життя головних героїв, все одно, наперекір усьому, лунає гімн життю і любові!
Книга складається з 5 окремих повістей, але вони ніби сплітаються воєдино. Перечитуючи книгу, чимало спроектовувала на себе, бо все так по-справжньому й життєво написано, що чимало згадала, над чимось задумалась. Згадала нелегкі 90-і, які Людмила Когут так колоритно й детально описала. Хоч на той час мала небагато літ, та пригадується, як батьки у непростий той період всупереч усьому намагалися подарувати мені з братом справжнє щасливе й безтурботне дитинство.
Зачепила письменниця і тему заробітчанства, яке, на жаль, зруйнувало не одну людську долю; тему знання власної історії, що у нинішній час війни так актуально звучить. Потрібно усвідомлювати, що нашим дітям на день народження, окрім омріяних подарунків, варто дарувати книги! Нехай наше майбутнє покоління знає своїх героїв! Особливо мені закарбувалися рядки: "Ви об'єднуєтеся, щоб когось паплюжити, але єдності, щоб допомогти у вас немає. Ви готові втопити ближнього, переступити через нього і показати себе кращим від когось, сильнішим, заможнішим. Забагато у вас заздрощів, злості й мало милосердя. Любите тільки себе і самі ж себе зжераєте... Нащо вам зовнішні вороги? Самі себе знищуєте". Слова говорять самі за себе...
Усе у цій книзі якось по-житейськи мудро, на замітку взяла дещо й собі.
Не відкладайте любов на завтра, оминаючи власну гордість прощайте, радійте життю і цінуйте його кожну золоту хвилинку. І не звучить це банально. Головне, за все дякувати Богу! Гадаю, саме це хотіла донести своїм читачам Людмила Когут. Тож запрошую до цікавого прочитання!

Юлія Марцінів