Валентин ФРЕЧКА: Врятувати Землю – дорого

Валентин ФРЕЧКА: Врятувати Землю – дорого
Для виробництва цього паперового виробу не було зрубано жодного дерева

Пам'ятаєте українського школяра, який придумав ідею виробляти папір з опалого листя?

Два роки його технологія перевірялася на спеціальному обладнанні, 

і нарешті ідея починає масово втілюватися в життя. 

Житомирська компанія Re-Leaf починає продавати паперову 

продукцію з опалого листя вже в промислових масштабах. 

Наш юний винахідник Валентин Фречка поставив собі мету робити не менше 5 тонн 

своєї продукції в місяць. Листя у нас точно вистачить і на більше!

Бізнес шукає альтернативу пластиковій упаковці і у Re-Leaf Paper є що йому запропонувати. Але проти стартапу грає час.

«Врятувати Землю – дорого», – повторює двадцятирічний студент-біотехнолог Київського університету ім. Т. Шевченка Валентин Фречка.

У 17 років він придумав, як робити папір з опалого листя, а не з деревини. Першою лабораторією стала кухня рідного дому в селі Сокирниця на Закарпатті, де довелося використовувати духовку замість сушарки, пише журнал Forbs.ua.

За три роки Фречка – герой списку Forbes «30 до 30» – довів технологію до пуття і навчився виробляти папір тоннами. У травні минулого року бренд Re-Leaf запустив продажі – 1,5 тонни пакетів з його паперу розлетілися за два тижні. Потенційні замовники шикуються в чергу, а сировина валяється під ногами. Що може піти не так?

Стартап на аутсорсі

Влітку 2018 року він зі своїм проєктом виграв «золото» на міжнародній «Олімпіаді геніїв» у США. Ця новина потрапила на очі заступнику директора Житомирського картонного комбінату Сергію Рудковському. Той запросив Фречку продовжити експерименти на справжньому виробництві.

Потрапивши в Житомир, Фречка зрозумів, що зі шкільного проєкту можна зробити бізнес. Залишалося забезпечити поставки сировини та її переробку. Стартапу годиться будь-яке листя. Його потрібно подрібнити, обробити паром і хімікатами – на виході вийде волокно, з якого можна робити папір.

Що для Re-Leaf – цінний ресурс, для міської влади – джерело головного болю. Тільки в столиці щоосені збирають близько 120 000 т листя, оцінює КМДА. Фречка вийшов на звʼязок з чиновниками, щоб організувати поставки. Першим відгукнулося керівництво Соломʼянського району Києва. Потім посипалися пропозиції забрати листя з Житомира, Ужгорода, Харкова, Одеси. Бажаючим довелося відмовляти – до таких обсягів стартап не був готовий.

На одну тонну паперу йде 2,3 тонни листя. Волокно добувають на Житомирському комбінаті і змішують навпіл з макулатурою. У папір суміш переробляють або на Моквинській паперовій фабриці під Рівним, або на Цюрупинській у Херсонській області. Потім готові рулони везуть до Харкова – там з паперу роблять пакети.

В майбутньому планується наростити виробництво з нинішніх 1,5–2 т на місяць до 10 т або близько 400 000 одиниць. Наступна мета глобальніше – вийти на випуск від 2500 т до 14 000 т продукції на рік. Що для цього потрібно? Не возити напівфабрикати через пів України, а збудувати власну фабрику.

Венчур проти грантів

Хочеш будувати – знайди гроші. Про світ інвестицій вчорашній школяр Фречка не знав нічого. На старті у справу йшли донати, призові від участі у конкурсах і заощадження. Коли раптово прийшла пропозиція про інвестиції з Казахстану, Фречка розгубився. «Шукав людей, які допомогли б розібратися з тими паперами», – розповідає він. Так восени 2019-го познайомився з майбутнім бізнес-партнером Андрієм Варцабою.

Варцаба – фізик за освітою, побудував карʼєру, працюючи з грантовими проєктами. В кінці 90-х на гроші від Єврокомісії він організовував в Ужгороді бізнес-інкубатор. Пізніше чотири роки керував управлінням із транскордонного співробітництва та євроінтеграції в Закарпатській ОДА.

«Я по життю займаюся тим, що підтримую, консультую малий і середній бізнес», – говорить про себе Варцаба. Від казахських інвестицій Фречку він відрадив, натомість запропонував розвивати проєкт удвох. Спільну компанію зареєстрували в 2020-му, частки поділили навпіл. Судячи з відкритої звітності, прибутку вона поки не має.

Загалом у розвиток Re-Leaf вклали близько $100 000, підраховують партнери. На фабрику потрібно в рази більше. Для невеликого тестового виробництва близько $600 000, повномасштабне потягне на $4 млн. Де їх узяти?

Імпакт-інвестиції або гранти, відповідає Варцаба. З венчурним капіталом у Re-Leaf не зрослося. У 2020-му стартап з третьої спроби виграв посівні $25 000 від Українського фонду стартапів (УФС), але грошей так і не взяв. «У них умови за договором дуже кабальні», – каже Варцаба. Його обурює вимога надати доступ до всієї інформації про продукт і технології. Змінювати контракт фонд відмовився. «Є політики і процедури, які є обовʼязковими для виконання всіма, – говорить глава УФС Павло Карташов. – Їх або приймають, або ні».

Із грантами було звичніше. На початку 2021-го Re-Leaf отримав €350 000 від Всесвітнього фонду Дикої природи (WWF). Гроші будуть надходити кількома траншами. Їх вистачить, щоб розвиватися і чекати, поки зʼявиться великий інвестор.

Відкладені можливості

Re-Leaf народився у вдалий час. Євросоюз планомірно забороняє одноразовий пластик, упаковку і пакети. Замінити їх на 100% матеріалами, що переробляються, планують до 2030 року. Український парламент влітку 2021-го ухвалив вивести з обігу пластикові пакети – тонкі, надтонкі і оксорозкладні – в супермаркетах і громадському харчуванні до січня 2023 року.

Деякі ритейлери грають на випередження. Мережа АТБ поширює в своїх магазинах біорозкладні пакети з 2019 року. «Ашан» оголосив, що замінить на касах звичайні пакети на аналоги з переробленого пластику влітку 2021-го. Про повну відмову від одноразових пакетів заявив Jusk – пропонує сумки з перероблених матеріалів.

Собівартість паперу з листя – $560–600 за тонну. Пакети з нього на сайті Re-Leaf продають по 9–10 грн за штуку. Це дорожче, ніж звичайні паперові сумки, – на маркетплейсе Prom.ua їх вартість починається від 300–400 грн за сотню штук.

«Маржинальність – 45%», – уточнює Фречка. На ринку пластикових пакетів цифри скромніші – трохи понад 20%, оцінює керівник компанії UKRPAK Антон Богомаз. До заборони його основної продукції харківський виробник готувався завчасно – розробив лінійку біоразкладних пакетів з кукурудзяного крохмалю. Обсяги поки невеликі – до 20–30 т на місяць, підраховує Богомаз. Коли закон запрацює на повну, їх планують збільшити в кілька разів. Окрім листя і крохмалю, в Україні також можна купити сумки з бавовни, льону, агроволокна, цукрової тростини, паперу з додаванням латексу.

Про прибутковість Re-Leaf мова не йде – продажі йдуть переважно невеликими партіями через сайт. Мережа гіпермаркетів METRO готова була закуповувати його пакети для всіх своїх магазинів у 18 містах України. Така партія стартапу виявилася не по зубах. Запити були від «Сільпо», «Good Wine», мережі ресторанів «Євразія». Відмовляти довелося і закордонним покупцям.

«Ми підтримуємо звʼязок із компанією і чекаємо на їхній повний запуск», – говорить керівник відділу власних торгових марок METRO Катерина Дубровіна. Фречка розраховує, що коли знайдуться гроші, на створення виробництва піде не менше року.

Чи є цей час? «Конкуренти Re-Leaf – кожне паперове підприємство», – каже Рудковський. Патентом технології не захистити. Тому, хто захоче її повторити, досить лише злегка змінити склад паперу, пояснює він.

Поки план Фречки – нарощувати виробництво на аутсорсі та отримати сертифікацію в ЄС. «Ціна на експорт буде на 15% більше, ніж для України», – підраховує він. У пріоритеті – Норвегія, Фінляндія і Данія. «Роби те, що можеш, з тим, що маєш, там, де є», – озвучує принцип Re-Leaf Фречка. А масштаб додасться.