Вистояти і перемогти

Вистояти і перемогти

     Мазур ПетроБурштинське водосховище споруджувалося паралельно з теплоелектростанцією 45 років тому як технологічна водойма, у якій вода для потреб станції має бути відповідної якості. Яким чином подати таку воду підприємству? Способів хімічної очистки води є чимало. Та все ж і сорок років тому люди  думали про екологічну ситуацію в районі.
      З цією метою було вирішено створити господарство з вирощування рослиноїдної риби – строкатого  і білого товстолоба, які  поїдають синьо-зелені і діамантові водорослі та є найкращим біологічним фільтром.
      Протягом років господарство розвивалося, мінялися керівники. З 1998 року директором державного підприємства рибгосп «Галицький» призначено Петра Володимировича Мазура.
      Саме з ним і його колективом ми вирішили зустрітись у переддень професійного свята – Дня рибалки.

     – Петре Володимировичу, історія і традиції підприємства багаті. Чимало було змін та незмінною залишилась форма власності і, звісно, профіль.
      – Звичайно, ми залишилися єдиним державним підприємством в нашій галузі на території області. І профіль зберегли - зариблення водоймища та вилов риби.
      Попри це ми займаємося племроботою, на що маємо сертифікати, відповідно до яких розводимо білого та строкатого товстолоба і буфало. Відносно цих видів риб ми зареєстровані як племзавод. А відносно білого амура і канального сома являємось племрепродуктором.
      Щорічно вселяємо у водойму до 30 тонн молодої риби, це в межах 240- 280 тисяч штук молодняка на 1260 га водного плеса. Рибу ми вирощуємо високої якості, здорову від личинки до товарної. Про це свідчать результати експертизи, яку наша продукція проходила у Лондоні. А ще – успіхи впродовж десяти років на виставці «Агро – експо». Всі десять дипломів – у нас. Останній – вже у цьому році. На виставку ми представляємо великороте буфало, яке в Україні вирощує тільки наше господарство. Сьогодні цим видом зацікавились рибоводи із Молдови. Є пропозиції на купівлю личинки.
      – Це зариблення. А що стосується вилову риби і реалізації Вашої продукції?
      – Минулих років, коли працювали живильні бази, ми виловлювали 5-6 тонн риби. Її відразу забирали. Сьогодні водойма заповнена рибою, але ловимо її лише за потребою споживача – 200-300 кілограм. Адже продукт треба відразу продати, бо через 3-4 години риба вже не є свіжою.
      Збут риби в основному здійснюємо в містах Бурштині та Івано-Франківську. Бурштинська ТЕС бере частину. Але це мізер, порівняно з тим, що було.
      Ми маємо у Бурштині найдешевшу точку реалізації риби. Але на цьому наживаються ділки, які купляють рибу за нашою ціною, а продають в іншому місці багато дорожче. Вони на рибі роблять бізнес, а терпить покупець.
      На перспективу хочемо відкрити крамницю з живою рибою у місті Галич.
      – Пане Петре, моє наступне питання буде дещо болючим. Та я хотів би почути відповідь. Мені відомо, що на підприємство здійснювались двічі рейдерські атаки. Ким вони були організовані і з якою метою?
      – На це питання вам може дати відповідь менеджер з реалізації та збуту риби Галина Василівна Мазур. Це їй доводилось бути у центрі подій.
      – Ми нічого не завертаємо у папірці. Це справді було. Перший раз у 2004 році, коли хотіли взагалі розділити водоймище. А вдруге – 30 листопада 2009 року. Тоді було здійснено напад людьми з Чернівецького басейнового управління, рибінспекцією і кількома невідомими у маскувальних костюмах. 15 осіб без будь-яких на те причин пов’язали бригадира тралової бригади, а пізніше – й директора. Не було жодних пояснень, частина людей взагалі прийшли на територію спеціального товарного рибного господарства без посвідчень. Мабуть, саме тому, коли з’явилася міліція, вони просто втекли.
      А через кілька днів, надійшов наказ по басейновому управлінню про припинення вилову риби і здачу режиму. Це було порушенням всіх діючих інструкцій і розпоряджень. Адже режим встановлюється через біологічні обґрунтування, розроблені інститутом рибного господарства, з метою дотримання якості води для технологічних потреб Бурштинської ТЕС.
      Причину знайшли у тому, що ми ведемо промисловий вилов риби тралом ЕЛУ-4М – електроловильною установкою, обсяг якої 250 метрів. Зважаючи на те, що наша водойма штучна, дно якої називається «тоня» – нерівне, створене внаслідок затоплення суші з окремими частинами будівель та конструкцій,  іншим способом ловити рибу не можна.
      Електротрал – не електровудка, яка нищить рибу. Наша установка рибу присипляє і дезорієнтує. Зрештою, ми постійно виходимо в море з рибінспектором. Ловимо живу рибу.

     Мазур ГалинаТа найбільша наша біда в тому, що у водосховищі повно риби і чимало є ласих на неї.
      Коли ми виходимо на тралення риби, звісно, нищимо браконьєрські неводи, сіті. Це не всім подобається. От дехто на цьому спекулює, з’являються різні листи, кляузи.
      Але наші вороги лише додають нам сили. Було й таке, що у господарство привозили вже нового директора (і не одного). Я кілька годин здійснювала для нього екскурсію, розповідала про специфіку підприємства. Після цього більше його не бачила.
      Так, ми знаємо свою роботу і здавати чи продавати державне підприємство не збираємось нікому.
      – Я знову хочу звернутись до Вас, Петре Володимировичу. Чи не через цей наказ Ви весь перший квартал сиділи, практично, без роботи?
      – Саме так. Нами з грудня 2009 року до 15 березня поточного року не проводився вилов риби. Нам нанесено збитки в межах 700 тисяч гривень. Ми змушені були влізти в борги. Від нас розрахувались п’ятеро працівників, адже не платили зарплату. Залишилося 17 працівників. Вони, мабуть, найстійкіші, бо працюють у господарстві від 15 до 25 років. А отже, як ви казали на початку нашої розмови, творили історію і зберігають традиції підприємства.
      З 16 березня ми відновили вилов риби. Погасили всі борги. Налагодили взаєморозуміння з комітетом рибного господарства України. Вирівняли заробітну плату працівників, правда, у цьому плані дещо люди втратили. Але сподіваюсь, що до кінця року ситуація зміниться на краще. І якщо нам не заважатимуть, ми вийдемо на планові потужності. Звісно, треба докласти зусиль, щоб перекрити втрачене у першому кварталі. Ми ж планували дати державі близько 400 тисяч гривень. На жаль, через рейдерство не вийшло... Хто цим скористався і кому стало легше?.. Мабуть, лише браконьєрам.
      Сьогодні ми робимо все, щоб було легше працювати людям, щоб до мінімуму зберегти як личинку, так і товарну рибу.
      У малькових ставках облаштували збірники, завдяки чому працівники вже не ходять в гумових чоботах по муку і тягають волок. Якщо раніше для вилову малька потрібно було 17 чоловік, то цю роботу сьогодні виконують четверо. Завдяки збірникам личинка виходить у воду живою. Зрештою, новацій є чимало. Було б тільки бажання працювати.
      Господарство потужне. Лише за підсумками минулого року ми були п’ятими у всеукраїнському рейтингу. За обсягами реалізації продукції отримали 813 тисяч гривень. А це – кілька сот тисяч гривень податків у бюджет. Було й так, що виходили на мільйони з реалізації. Через різні негаразди хотілося піти геть, кинути справу. Та колектив підтримав.
      – До речі, про колектив…
      Японський короп– Люди у нас чудові. Майже половина з вищою спеціальною освітою. Маємо й двох магістрів. Це Тарас Ув’яз – головний рибник, який займається інкубацією, чаклує над нашою рибою і його дружина Олеся – начальник юридичного відділу. Добрі слова хочу сказати й на адресу капітана-механіка Василя Мазура, бригадира тралової бригади з вилову риби, який знає фарватер водосховища, як свою п’ятірню. Працьовиті у нас і віддані справі рибалки-охоронці Василь Олексів, Володимир Мачинський, Олександр Сташко, Володимир Осипенков, Мирон Іванків, Надя Гаврилюк, рибник-селекціонер Мирослав Данилишин, старший рибалка-охоронець Федір Синишин. В адміністрації теж чудові люди, серед яких знайома вже вам менеджер Галина Мазур, завідувач відділом кадрів Марія Іванків, головний бухгалтер Наталія Бойко, продавець Марія Готра, а ще адвокат Володимир Соботник. Завдяки йому ми і працюємо. Це він виграв усі кримінальні справи, порушені штучно проти підприємства.
      – Що б Ви побажали своїм працівникам у день професійного свята?
      – Вітаю насамперед всіх із Днем рибалки. Бажаю здоров’я, благополуччя у сім’ях і щастя, хай Бог благословить їх на достаток, а ще бажаю спокійної блакитної ниви.

Ярослав Поташник