Виступ голови обласної державної адміністрації Михайла Вишиванюка на урочистому засіданні, присвяченому 19 річниці незалежності України

Виступ голови обласної державної адміністрації Михайла Вишиванюка  на урочистому засіданні, присвяченому 19 річниці незалежності України

     ВишиванюкВаші преосвященства! Високоповажне зібрання! Дорогі краяни!
     Сердечно вітаю Вас від імені обласної державної адміністрації, усього депутатського корпусу, від себе особисто зі святом, яке кожен українець поправу ставить в один ряд зі святами Різдва Христового, Великодня, Вознесіння - з Днем Незалежності України, Днем народження України!
     Складним і непростим шляхом пройшов наш народ до незалежності. Коли 19 років тому Україна здобула  незалежність, багато хто не вірив в її майбутнє - як в Україні, так і в світі. Яскравий приклад - позиція тодішнього Президента США Джорджа Буша - старшого, який перед референдумом 1991 року  переконував українську владу не виходити  зі складу СРСР.
     Те ж саме говорила і Маргарет Тетчер.
     А також, пізніше,  в 1992 році, керівництво Міжнародного валютного фонду наполягало,
     щоб суверенні держави не вводили власних грошей, а знаходились в карбованцевій зоні, тобто в тому ж Союзі.
     Ось що писав про нас тоді американський економіст Джефері Сакс, який був консультантом урядів багатьох країн.
     “Україна переживає не одну, а цілих три трансформації: перехід від диктатури до демократії, від колонії до самостійної нації і від економічного упадку до оздоровлення і росту. Небагатьом країнам в історії людства приходилось вирішувати ці три проблеми одночасно”.
     Найбільш складний період припав на  1991-1996 роки.
     Була повна відсутность відповідно підготовленого кадрового потенціалу, не було досвіду і теоретичного розуміння шляхів переходу  від комуністично-адміністративно-командної  економіки до ринкової. В таких умовах розпочалась ця складна робота. Хоча зараз, після світової економічної кризи, уже точиться дискусія між провідними економістами світу,  що і ринкова економіка сама по собі  не є панацеєю від усіх бід та ефективним регулятором економічних, соціальних, суспільних відносин.
     В багатьох випадках неадекватними були і рекомендації нашій владі з боку фінансових міжнародних організацій та закордонних експертів. Вони не могли врахувати  специфіку нашої держави, нашого менталітету, наших традицій  та звичаїв, не могли, бо просто не знали їх, а ми їхні рекомендації приймали до виконання.
     Крім того структурна деформованість економіки, мілітаризація  виробництва, збиткова вугільна галузь, застаріла матеріально-технічна база, комплекс Чорнобильських проблем, з якими Україну залишили один на один, інфляція  до 10 300%, зовнішні тиски та внутрішні протиріччя роздирали державу.
     Було допущено цілий ряд помилок та прорахунків, адже перетворення були безпрецедентні. З одного боку - докорінна зміна соціально-економічних відносин,  демонтаж збанкрутілої адміністративно-командної комуністичної системи, а з другого - формування принципово нової економічної системи.
     В цих жорстких умовах перехідного періоду Україна не тільки вижила, як самостійна держава, але й зробила впевнені кроки до системних змін і оновлення усіх сфер суспільного життя та демократизації.
     Було сформовано фундамент економічної незалежності держави: грошову, фінансову, платіжну, податкову, митну, банківську і інші системи, які раніше не існували.
     Україна повноправно увійшла  в європейське  і світове співтовариство, отримала міжнародні гарантії безпеки, підписала угоди про дружбу і співробітництво зі всіма сусідніми країнами, стала важливим фактором стабільності на європейському континенті.
     Найскладніший період часу було пройдено - і з 1998, року в результаті економічних реформ, появилися перші паростки економічного росту.
     У 2004 році економіка дала зростання 12,1 %, середній показник приросту ВВП за 2000-2004 роки складав 8,4%. Це були одні з найкращих показників серед країн Центральної, Східної Європи та СНД.
     В нашій області чотири роки підряд ріст виробництва складав 20-22%! Після майдану ми пережили важкі політичні і соціальні випробування. Виробництво відчуло сильний тиск імпорту, істотно знизилися  інвестиційні можливості.
     Висока інфляція і нестабільна грошова валютна політика не сприяли розвитку бізнесу.
     Ще до кризи середній приріст ВВП України за 2005-2008 роки знизився до 5%. Вийшло так, що період, який у світі називали економічним бумом, в Україні став передкризовим. Коли у світі склалася справжня економічна криза економіка України вже була ослаблена.
     Останніми роками наша держава потрапила у велику залежність не лише від експорту, а й від імпорту і від світової  фінансової системи, отримавши від іноземних банків кредитів на десятки мільярдів доларів.
     За 2009 рік економіка  скоротилася настільки, наскільки вона зросла за попередні чотири роки.
     Перша причина: зміна економічного курсу і зупинення реформ. Тотальний перерозподіл економічної влади, реприватизація, переуступка активів, усунення з ринку одних учасників і просування інших.
     Істотно знизився рівень менеджменту.  З органів влади та державних компаній  було звільнено майже 50 тис. керівників вищого і середнього рівня.
     За 2005-2009 роки порівняно з 2000-2004 роками знизилися практично всі середньорічні показники розвитку економіки.
     ВВП з 8,4 зменшився до 1%, промисловість з 12,5 до 1%, будівництво з 8,4 до мінус 9%. Стратегія прориву Ю.Тимошенко стала стратегією провалу.
     Друга причина - руйнація  газових домовленостей  і розпалювання газових конфліктів.
     Україна мала довгостроковий договір з Росією на поставку газу до 2011 року за ціною в 50 дол. за 1 тис.м3  і транспортування газу в Європу за тарифом 1,09 дол. за 1 тис.м3   на 100 км. Це давало Україні  до 30 млрд.м3  газу в рік у вигляді оплати за транзит.
     Через 5 років уряд Тимошенко підписав кабальні договори на постачання і транзит газу, які передбачали завищені обсяги його закупки, великі штрафні санкції за недобір газу, входження на внутрішній ринок російського “Газпрому” та за ціною в 6 разів вище від ціни 2004 року, а також  пообіцяв Росії оренду Севастополя на 50 років.
     В 2003-2004 роках була нагода створити газотранспортний консорціум за участю України, Росії та Євросоюзу, завдяки чому можна було забезпечити стабільне постачання газу до України та Європи, ефективне використання ГТС - і ні європейці, ні росіяни не будували б обхідних північного, південного та транскавказького газопроводів. На жаль, цей процес не зупинити, і маємо реальні шанси залишитись з проржавілою трубою, та до того ж  і порожньою.
     Наступне. Експортно-імпортна політика, недолуга регуляторна політика уряду,  коли імпорт витіснив, задушив власного виробника.
     У 2004 році  зовнішньоторгівельний баланс був позитивний +6,9 млрд.дол., а в 2008 році став негативний - мінус 13,5 млрд.дол. Розрив - 20 млрд. мінусу за 4 роки.
     До чинників, які продовжують список негативних дій попередньої влади можна добавити наступні:
     1) втрата довіри інвесторів;
     2) тінізація економіки;
     3) руйнація бюджетної політики;
     4) розкручування інфляцій та девальвацій;
     5) послаблення грошово-кредитної політики;
     6) зростання боргової залежності;
     7) корупція та хабарництво.
     У 2008 році сума боргу зросла на 40%, а внутрішній борг  на 65%. Тоді МВФ оцінив ситуацію в Україні як переддефолтну. Україна очолила переддефолтний список  з 10 країн.
     Міністр фінансів Австрії застеріг комісію ЄС, що політична чи економічна катастрофа в Україні може викликати “ефект доміно” з негативними наслідками для країн ЄС.  Але дефолту Україні, на щастя, вдалось уникнути.
     У 2009 році борговий маховик розкрутився ще з більшою силою. Запозичення уряду шляхом випуску ОВДП (облігацій внутрішньої державної позики) зросли у 2,5 рази і сягнули 70 млрд.грн. Це найбільші обсяги позики за роки незалежності України. До того ж, основним покупцем цих облігацій став добровільно-примусово Національний банк України: пакет його облігацій зріс в 5 разів. Україна стала рекордсменом серед інших країн світу стосовно дохідності ОВДП - 29% річних.  У Росії цей показник становив
     8-12%, Польщі 3-6,  Чехії 1-2%. Така висока дохідність при коротких термінах обертання ОВДП (6-12 міс.) свідчила про розпач  Уряду. Він вдався до авантюр.
     У такий спосіб стимулювали потенційних інвесторів направляти кошти не у виробництво, а в ОВДП для фінансування дефіциту державного бюджету. До того ж  настав час основних виплат по ОВДП і вже виплачувати потрібно на третину більше.  І зараз, щомісяця,  діючий уряд мусить  з державної казни викладати по 5 млрд. грн. на погашення цих облігацій, замість того, щоб їх вкладати в економіку, будівництво доріг, шкіл, лікарень тощо.
     Ще швидше зростав зовнішній борг. За останніх 5 років він зріс у 4 рази, сягнувши 100 млрд.дол.США. Найбільше зростання припало на банки. Однак і загальний державний борг зріс у 2 рази, а гарантований у 3 рази.
     В кінці 2009 року британська компанія Кредіт Маркет Енілайсіс опублікувала новий дефолтний рейтинг 63-ох країн, де Україна знову опинилась на першому місці з ймовірністю оголошення дефолту по українських ОВДП протягом найближчих 5 років (оцінюється в 53,7 %).
     Мушу назвати ще одну причину, яка поглибила економічну кризу -  це популізм минулого уряду, який призвів до високої інфляції, девальвації гривні. Реальні доходи населення скоротились.  За 2009 рік  реальна заробітна плата людей  скоротилась на 6%, доходи на 8%. Люди втратили доступ до своїх банківських вкладів, а кредитні зобов’язання зросли.
     Про “крутійство” з курсом гривні і долара урядом та Національним банком - говорити не буду,  бо це дуже сильно відчув кожний громадянин України на своїй кишені. Кожний пам’ятає, як ми зміцнювали “в лапках” гривню до 4,7 долара, а потім упустили до 9,4 гривні за долар. Думаю, що історія ще дасть відповідь хто нагрів на цьому руки.
     Внаслідок кризи купівельна спроможність населення знизилась більш ніж на третину.
     Майже третина пенсійного фонду дотується з державного бюджету. У свою чергу, бюджет, майже на третину заліз у борг до економіки, до банківської системи. Ніхто і ніколи не говорив стільки про реформи, як “помаранчеві” лідери, і ще ніхто так недбало не ставився до реформи, як вони за ввесь час після майдану.
     Сьогодні свято, велике свято, але я змушений був зробити детальний аналіз пройденого шляху, аналіз допущених помилок та прорахунків, щоб ми знали про це і не допускали їх в майбутньому.
     Дозволю собі довести до Вашого відома, як говорили про Україну в світі, оскільки наші демократичні та вільні ЗМІ не взмозі деколи про все дізнатись чи почути і донести до громадськості.
     Виступаючи 9 вересня 2009 року в Гарвардському  університеті перед студентами та викладачами колишній Голова Ради Європи Хав’єр Солана сказав наступне:  “Найбільш велика дилема сучасної дипломатії - це країни, що погано управляються. Вони, ці країни, це жах для населення, що їх населяє, однак вони також є загрозою для цивілізованого світу”.
     Далі він сказав ще два абзаци, потім почав говорити про Україну, де В.Ющенко та Ю.Тимошенко не змогли налагодити систему ефективного управління державою.
     Ось в такому стані прийняла нова влада Україну, і неспроста Президент України В.Ф.Янукович видав перші Укази  про створення Комітету з економічних реформ та Національного антикорупційного комітету, виконуючи які ми повинні не тільки вибратися з економічної кризи, але й ввійти через 10 років в двадцятку розвинутих країн світу. Прикладів такого входження в світовій практиці є багато і це при тому, що цього досягали країни, які і близько не мали таких природних ресурсів, які має Україна. Але для цього потрібна праця і терпіння, громадська злагода, а не взаємне поборювання.
     Ми в останні 19 років часто згадуємо Мойсея. Дехто, жартома, каже, що маємо ще 21 рік. Але мусимо пам’ятати, що в пустелі Мойсей був змушений приймати жорсткі, непопулярні рішення. Давайте не будемо забувати, що демократія і вседозволеність - це різні речі. І якщо влада бере в руки гайковий ключ, щоб відрегулювати розхлябаний механізм, то це тому, що не можна далі їхати на автомобілі, з якого сипляться гайки. В державі повинна бути сильна влада, чітка її вертикаль, а громада може і повинна стояти на стороні того, аби ці гайки не були надміру затягнуті, бо знову ж таки може урватись і знову автомобіль розвалиться.
     Особлива тема -  свобода слова і цензура. Переконаний, що на даному етапі розвитку нашого суспільства конфлікт може виникати не між владою і журналістом, а між професійністю чи непрофесійністю кожного, хто пише чи висвітлює певні події. Ніколи нікому не вдасться заткнути рот тому, хто аргументовано і кваліфіковано буде критикувати владу. Але, якщо аргументів нема, а покритикувати чи виконати чиєсь брудне замовлення хочеться - тоді вибачайте. Мірило свободи слова -  професійність і громадська гідність того, в чиїх руках перо і мікрофон. Так є у світі, так буде і в нас.
     Сьогодні хочу звернутись до всіх, хто має наміри і бажання від імені місцевих громад стати депутатами. Конкуруймо під час виборів, поборюймо один одного ідеями і програмами. Але зробім все, аби між виборами нас об’єднала одна мета - добробут людей і процвітання краю. Наші люди давно на таке заслужили.
     Ми не гірші!  І ми зможемо! Потрібні тільки спокій і витримка.
     Україна пройшла значну частину історичної дороги і відбулась, як незалежна держава і нікому вже не під силу перекреслити масштабні досягнення українського народу в створенні власної державності. Чи міг хтось ще 5 років тому назад уявити, що під час футбольного матчу  нашої збірної в Донецьку трибуни з  гордістю будуть десятками тисяч голосів перегукуватись: “Слава Україні!” - “Героям Слава”!
     Праця і думка, думка і праця  виведуть нас в люди. Ми - діти цієї землі. Хрещені в тутешніх церквах і тому ніколи не поступимось тим, чим жили тато і мама. Але щоб не соромити свій  працьовитий рід - мусимо і самі трудитись щодня, щомиті, по піщинці, по цеглинці вкладати у велику будову -  ймення якої Україна!
     Все інше - пусті балачки!
     
     Зі святом тебе, Прикарпаття, зі святом тебе, Україно!
     Слава Україні! Героям Слава!