Володимир Прокопів з Бурштина про Шотокан карате

Володимир Прокопів з Бурштина про Шотокан карате

Відвага та рішучість – кредо клубу «Воїн», який заснував наполегливий і вимогливий тренер з 11-річним досвідом Володимир Прокопів. Усю енергію віддає своїм вихованцям, навчаючи їх не лише бойовому мистецтву карате, але й своєрідному етикету. Він – майстер спорту міжнародного класу, чемпіон Європи, бронзовий призер чемпіонату світу та чемпіонату Японії. Та на цьому Володимир Прокопів не зупиняється…

  • Як ви прийшли у світ карате?
  • У карате я з 11 років. Свого часу мене дуже зацікавив цей вид спорту, і ось так я пов’язав з ним своє життя. Закінчив Львівський національний університет ім. І. Франка – спеціальність «Міжнародні відносини». Але зрозумів, що це не моє. Тож вдруге здобувати вищу освіту вирішив у Львівському університеті фізичної культури. Багато чому завдячую першому тренеру Олегу Якубовичу. Це він прищепив мені до любов до карате. З 2003 року у Львові тренувався в Юрія Яремчука.
  • Чого навчає Шотокан карате? Лише бойовим трюкам?
  • Батьки часто обирають карате для своїх дітей не стільки задля навикам самозахисту, а насамперед вихованню душевної рівноваги та зосередженості. Наразі маю 6 груп – від найменших до дорослих. Близько 100 осіб.
  • Як ви навчаєте дітей, що цей вид спорту не задля демонстрації власної сили?
  • Один з принципів карате – не атакувати першим. Коли дитина на тренуванні немає агресії та в ігровій формі навчається, вона витрачає енергію, і потім їй аж ніяк не хочеться щось комусь доводити. Звісно, бувають звісно різні випадки, але, зазвичай, мої вихованці не потрапляли в якісь вуличні скандали. На щастя. Вважаю, що коли людина впевнена в собі, вона спокійна й тиха. Тому моє завдання – не лише фізична підготовка дітей, але й виховання в них внутрішнього спокою, врівноваженості та манері спілкування. Японці говорять: «Найкращий конфлікт той, який не відбувся». Тому якщо можна цього уникнути, то слід це зробити, а коли ні, то треба вийти з конфлікту лише переможцем.
  • Які труднощі тренерського досвіду?
  • Робота з людьми взагалі важка, а з дітьми тим паче. Адже вони хочуть пошуміти, посміятися, але коли вони потрапляють в середовище нашого клубу, відповідно підлаштовуються під цю атмосферу. Виснажуюся не стільки фізично, як морально. Діти забирають багато енергії, але вони її і дають. Ось такий баланс.
  • Розкажіть, будь ласка, про пояси в Шотокан карате.
  • Є дев’ять учнівських ступенів (кю) – з дев’ятого до першого. Для майстрів спорту – десять ступенів (дан) – з першого до десятого. Немає часового проміжку щоб отримати той чи інший пояс. Можна його отримати і за три місяці, а можна і за півроку. Все залежить від наполегливості, працьовитості та фізичних особливостей дитини.
  • Від чого залежить результат?
  • Від трьох складових: дитяча іскра, робота батьків, які повинні підтримувати той запал та бажання займатися і, звісно, моя робота. Якщо хтось один недопрацьовує, результат здобути буде важко.
  • Часто у змаганнях берете участь?
  • До карантину бували часто. Радий, що чимало вихованців стали призерами чемпіонатів України. Маємо близько 70 нагород зі всеукраїнських змагань. Також їздили й за кордон – змагалися в Угорщині, Словенії, Чехії. Троє наших бурштинців були у збірній України серед юніорів. Але, на жаль, карантин зіпсував чимало планів. Перший рік взагалі нікуди не їздили. Зараз, коли війна, мова про змагання навіть не ведеться. Щороку восени ми робимо клубний турнір серед наших вихованців. Діти мають змогу трохи повеселитися і показати свої спортивні навики.
  • Які плани?
  • Щоб клуб «Воїн» продовжував навчати дітей, мали змогу виїжджати за кордон на змагання, а зі старшою групою поїхати до Японії. Та головне, щоб війна закінчилася!

Підписуйтесь на наш Telegram та YouTube і підтримуйте нас!

Спілкувалася Юлія Марцінів