Заарештований у Галичі, або Життєві перипетії Федора Ковальчука

Заарештований у Галичі, або Життєві перипетії Федора Ковальчука

У 2018 році у своїй книзі «Зоря «Просвіти» над Галичем» я згадав про арешт у цьому місті Ковальчука Федора Васильовича, голову райсоцзабезу, уродженця с. Тязів колишнього Галицького району. Його звинувачували в тому, що він проводив антирадянську агітацію. Особливою нарадою при НКВД СРСР 29.03. 1941 року засуджений на 8 років позбавлення волі. Після віднайдення цієї інформації я перепитав багатьох людей із Галича і Тязева, щоб щось більше про нього дізнатися. У його рідному селі я довідався, що він свого часу був старшиною УГА. Але, на жаль, на цьому уся інформація закінчилася.

Однак нещодавно мені до рук потрапила архівна справа цього діяча, який був заарештований у 1940 році. Вона зберігається в Державному історичному архіві Івано-Франківської області (фонд Р-2157, опис 2, справа 4635-П). Прочитавши її, я не тільки дізнався про життя Федора Ковальчука, алей зрозумів як патріотично налаштованих галичан переслідувала і фізично знищувала радянська  репресивна система.

Федір Ковальчук, син Василя народився у 1891 році. З 1897 року він учився у сільській школі, яку закінчив через три роки. У 1900 році поступив у гімназію м. Станиславова, де навчався до 1906 року. Того року гімназисти, серед яких був і Федір, влаштувала демонстрацію проти польських депутатів на виборах, були заарештовані. Їх засудили на три місяці. У 1907 році Федір Ковальчук продовжив навчання, але уже у Чернівцях, де вчився до 1908 року, і де закінчив гімназію. У 1908 році він нелегально перейшов границю і побував на Україні, зокрема у Києві, Одесі та Миколаєві. Там його, за перевезення нелегальної літератури із Львова до Києва, було заарештовано і вислано спочатку у П’ятигорськ, а звідти у Москву. У Росії він сидів у тюрму 13 місяців до 1910 року.

Як підданого Австро-Угорської імперії його відправили назад  у Галичину. Щоб не випробовувати долю, він перебрався до Відня, де вчився у Торговельній академії із 1910 по 1914 рр. та  працював у торгівлі. Коли почалася Перша світова війна, Ф.Ковальчук був мобілізований до австрійської армії в ранзі підпрапорщика і служив до 1917 року. У січні або лютому того року він перебував на Італійському фронті, де провадив пропаганду проти війни, за що був знову заарештований і відправлений на 17 місяців у Перемишль.

У липні 1918 року після звільнення із тюрми його, як рядового, направили у м. Бричани у Бессарабію. Там він перебував до жовтня 1919 року. Тоді розпалася Австро-Угорська держава і він, з іншими солдатами, утекли з фронту у м. Чернівці. Румунська влада втікачів затримала і відправила до Львова. Тут Федора Ковальчука мобілізували тепер уже до Галицької армії підпоручником, оскільки він мав закінчену середню освіту і певний військовий досвід . У 1919 році він брав участь у бойових діях на Львівщині, зокрема у районі Перемишлян.

У 1920 році Ф.Ковальчук в липні місяці приїхав до м. Станиславова, очевидно, щоб після тривалих життєвих перипетій, нарешті добратися додому. Однак не судилося, польською владою він був заарештований і, за підозрою  в організації повстання проти польської армії, засуджений.

Спочатку він перебував у тюрмі м. Станиславова, а потім переведений до Львова. Із столиці Галичини Ф. Ковальчука відправили у табір військовополонених у Тухолі. Звідти йому та ще чотирьом товаришам вдалося втекти до Німеччини. Це був кінець грудня 1920 року. Звідти його направили у табір інтернованих галичан у Чехію. Він хотів тікати у Галичину, але це йому не вдалося

 Через деякий час він знову опинився у Німеччині. З 1922 по 1924 рр. Ф.Ковальчук працював у м. Коттмар різноробочим на залізниці. У 1924 році він перебрався у м. Вайсвасер, де працював на фабриці, на якій виготовляли електричні лампочки, а пізніше до 1931 року працював у м. Термізі на текстильній фабриці. Після приходу до влади у Німеччині Гітлера почалося переслідування іноземців. У 1935 році його, як польського підданого, було вислано до Польщі. Того ж року він нарешті приїхав до рідного Тязева і поселився у швагра Ленюка Василя Гнатовича.

У січні 1936 року польська поліція його знову заарештувала і він просидів у тюрмі шість місяців. Того ж року Ф.Ковальчук влаштувався на роботу у в відділ видавництва Загальної Української енциклопедії у Станиславові, де працював до 1937 року. Також у с. Тязів у 1936 році він входив у члени товариства «Сокіл». У 1937 році на зборах селян с. Тязева виступив проти польської влади, сказавши, що «треба не коритися польській поліції і плювати на варшавські закони». За це його було вкотре заарештовано і засуджено на 5 років. Тюремний термін Ф.Ковальчук відбував у м. Білостоку до вересня 1939 року.

Після повернення у рідне село Федора Ковальчука  було обрано головою сільської ради. На цій посаді він працював до 25 лютого 1940 року. Того ж дня його було переведено на посаду голови Галицького райсоцзабезу, де він працював до дня свого арешту 13 червня 1940 року. У Галичі він проживав на вулиці 1 травня, 36, був неодруженим.

Хоча термін покарання був визначений у 8 років, але його Ф. Ковальчук не добув, бо був знищений відступаючими енкаведистами у 1941 році. Дата смерті та місце поховання Ф.Ковальчука залишаються невідомими. 24 жовтня 1989 року його було реабілітовано. Парадоксальність ситуації полягає в тому, що як записано у тому документі, він «конкретних ворожих дій проти радянської влади не вів і був засуджений безпідставно».

Іван ДРАБЧУК, історик, член НСКУ