Зіп’ємося чи виживемо ?..

Зіп’ємося  чи виживемо ?..

     Зіп’ємося  чи виживемо ?..1907 рік… Електрики в селах нема... Замість автомобіля – віз та кінь... Про секунд-хенд і мови не могло бути. Самі пряли, виготовляли домоткане полотно, одяг латали… До пізньої осені ходили босими. Чоботи, якщо хтось мав, то одягав тільки до церкви чи на великі свята. Телефон і радіо уже десь у світі винайдено, але були ще дуже недосконалі. Про телевізор тоді ще уяви не було.
     З самого дитинства важко працювали, бо треба було якось вижити. Жінки народжували по 10-20 дітей, з них половина вмирали ще в дитинстві. Час від часу голод, епідемії викошували цілі села.
     Якщо хтось колись побував в Станіславові чи Львові, то потім годинами міг оповідати сусідам про ті дива, які він бачив там. Радість і щастя було, якщо в сім’ї були всі здорові і був хліб.
     Проте майже в кожному селі була корчма і був єврей, який продавав горілочку, бо євреї – народ комерційний і добре розумів, що значний прибуток дає горілка. А найбільше ненавиділи шинок сільські жінки, бо не одного ґазду пустив з торбами.
     На щастя, уже в ті роки по селах розгортала свою діяльність “Просвіта”, яка гуртувала селян навколо освіти, розуму, господарності, порядності. Дуже багато зусиль докладало духовенство, щоб врятувати нарід від споювання. В деяких селах люди на Біблії клялися не вживати алкоголю. Виганяли корчмаря з села і бувало так, що спалювали корчму…
     2007 рік… В кожній хаті щодня і щогодини телевізор “вдовблює” нам в голови реклами про «Рогань», «Чернігівське», «Арсенал», «Немиров во всем мире»... Автомобіль є майже у кожному дворі, мобільний телефон – в кожної дитини. Війни нема, села не горять. З голоду ніхто не вмирає. Епідемій нема. Терористи в нас не стріляють. Важку фізичну працю взяла на плечі техніка...
     Живи і насолоджуйся цим прекрасним світом... А ні. Хоч і біди нема, але радості хочеться все більше і більше. А вона, ця радість, сидить в закоркованих пляшках в кожному барі, в кожному кафе, яких розплодилось по наших селах. Я, як спеціаліст, повинен нагадати, що алкоголь – це наркотична речовина, яка в більшості країн світу (крім країн, які сповідують іслам) законом не заборонена. Мільярди гривень, які йдуть на рекламу спиртних напоїв десятикратно окуповуються за рахунок підростаючого покоління. З них формують націю алкоголіків. Пияцтво поширюється серед дівчат, а це ріст сексуальної розпусти, венеричних хворіб, СНІДу, розлучень, дітей-сиріт, злочинності...
     Чи цього хотіли наші герої, які виборювали незалежну Україну?.. Чи цього хочемо ми для своїх дітей і внуків?..
     А, може, це природній процес ?.. Природній відбір в нових суспільних умовах. Сильні, розумні особистості, які уникають алкоголю, виживуть, слабші зіп’ються, вивмирають?...
     Основа основ державної алкогольної політики – захист від пияцтва підростаючого покоління.
     Останні чотири роки я, як лікар-нарколог, разом з працівниками районних служб у справах дітей і молоді виїжджаємо в школи району, де ведемо роз’яснювальну роботу з питань тютюнопаління, пияцтва, наркоманії, раннього статевого життя, СНІДу. В школах появились стенди “ Віконце здоров’я”, де пропагуються матеріали здорового способу життя.
     Думаю, що пора нам відновлювати наші давні добрі традиції. Треба при сільвиконкомах з авторитетних господарів, шанованих представників інтелігенції створювати товариства чи комітети “ За здорове село”. Ці комітети разом із сільським парохом, дільничним інспектором, сільським головою, громадськими організаціями займуться роз’яснювальною роботою серед населення. Порядок в селі повинна наводити сама громада в рамках чинного законодавства.

Михайло Калинець, районний нарколог